Консультації

Рекомендації для батьків

щодо подолання дитячих страхів

  • Пам’ятайте, що більшість страхів дитини зумовлені віковими особливостями і є тимчасовими. Але це лише за умови, щ дорослі правильно ставляться до їх появи. Саме тому ніколи не соромте дитину, не смійтеся і не сваріть, якщо вона чогось боїться.
  • Ніколи не обговорюйте дитячі страхи у присутності сторонніх людей. Дитині це може бути неприємно. У результаті вона перестане вам довіряти й наступного разу вже не захоче поділитися своїми переживаннями, а триматиме їх у собі.
  • Розкажіть дитині про свої дитячі страхи й обов’язково про те, як ви свого часу з ним впоралися.
  • Завжди знаходьте час вислухати дитину, якщо вона хоче поговорити з вами про те, що її лякає.
  • Якщо дитині складно розповісти про свій страх, доцільно запропонувати їй гру. У ході цієї гри ненав’язливо запитуйте не безпосередньо саму дитину, а, наприклад, її улюбленого іграшкового ведмедика, що його так налякало. Можливо, ігрова обстановка знизить тривогу дитини й від третьої особи допоможе їй розповісти про свій страх.
  • Не драматизуйте надто появу в дитини певного страху, не обговорюйте свої переживання щодо його виникнення у присутності дитини. Адже це лише сприятиме закріпленню страху і сформує у дитини відчуття, що з нею щось не так.
  • Уникайте ігнорування дитячого страху, насмішок, фраз на шталт «Та чого тут боятися», «Ти уже дорослий». Ваше важливе завдання – висловити розуміння почуттів дитини, підтримати її та допомогти подолати її страх.
  • Проаналізуйте причину виникнення дитячого страху, а потім шукайте спосіб впливу на нього. Адже якщо не з’ясувати причину, то всі зусилля у боротьбі зі страхом можуть бути марними.
  • Запропонуйте дитині намалювати свій страх. А потім – заштрихувати малюнок, ніби «посадити страх у клітку», порвати аркуш чи домалювати певні елементи, аби страшне перетворити на смішне. Нехай дитина сама обере, чи, можливо, вигадає власний спосіб нейтралізації свого часу.
  • Прочитайте дитині казку з її улюбленої книжки або ж вигадайте власну, у якій дитина буде головною дійовою особою. Ототожнюючи себе з головним персонажем, дитині буде легше подолати свій страх у реальному житті.
  • Програвайте з дитиною її страхи за допомогою іграшок, створюючи ситуації, у яких вдається подолати страх.

Якщо дитина вже «залипла у цифру»

Рекомендації для батьків

  • Не забирайте у дитини девайс. Вона сприйме це як агресію, порушення особистих меж, приниження. Крім того, різке зникнення об’єкта залежності без будь-якої заміни може мати різко негативні наслідки.
  • Зменшуйте час «спілкування» з девайсом поступово. Для початку встановіть чіткі правила його використання: виділіть певний час — не більше ніж півгодини на день для дошкільника; виділіть певні місця в квартирі та забороніть користуватися девайсом в інших, наприклад, у кухні, в спальні;
  • Запропонуйте згодом цікаві й захопливі для дитини заняття саме у встановлений час і визначеному місці. Так, непомітно для дитини ви поступово «відвоюєте» її у девайса.
  • Показуйте особистий приклад і діставайте власний девайс при дитині якомога рідше і винятково для розв’язання конкретного завдання.
  • Приділяйте дитині увагу. Якомога частіше дивіться їй в очі. Вибудовуйте довірливі стосунки. Демонструйте свою любов і душевне тепло. Проводите якомога більше часу разом.
  • Намагайтеся поступово замінювати задоволення, отримані за допомогою девайса, на задоволення із реального життя.
  • Створюйте спокійну і просту обстановку довкола дитини. Будьте організовані. Підтримуйте передбачуваний і розумний розклад дня. Уповільніть ритм життя, не поспішайте, не метушіться. Насолоджуйтеся кожною миттєвістю і простими речами в житті.
  • Гуляйте з дитиною якомога більше на свіжому повітрі. Ліпше не на гамірних вулицях, переповнених сенсорними стимулами — мерехтінням вогнів, шумом машин тощо, а в парку, в лісі, на природі.
  • Не робіть трагедії з можливих «зривів». Продовжуйте працювати далі, і вам все вдається.

(за матеріалами журналу «Практичний психолог. Дитячий садок)

Психологічний клімат в родині

Сім’я особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. Саме від сімейного спілкування віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що саме сімейне спілкування — запорука доброго настрою і душевного спокою. І з другого боку — ніде люди не ранять так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах. Психологічний клімат родини дуже важливий для психічного здоров’я дитини, він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту, або дискомфорту. Стиль поведінки батьків позначається на становленні дитини, її розвитку.

Кожна історична епоха характеризується своїми стилями виховання. Під стилями сімейного виховання слід розуміти найбільш характерні способи ставлення батьків до дитини, що застосовують певні засоби і методи педагогічного впливу, які виражаються у своєрідній манері словесного обігу та взаємодії.

Авторитарний виховний стиль (в основі – тактика диктату) означає пригнічування почуття гідності, ініціативи, самостійності одними членами сім’ї (найчастіше дорослими) у інших. Жорсткі накази, примус, свавілля батьків призводять до значних порушень у формуванні особистості дитини. Як свідчать дослідження, погрози, насильство, тиск викликають у відповідь грубість, спалахи агресивності, брехливість, лицемірство, навіть відверту ненависть. Якщо батькам, іншим значущим дорослим вдається зламати опір дитини, то водночас вони ламають і важливі якості особистості, на які, власне, немає запиту в даних умовах і розвиток яких стає неможливим: самостійність, віру у власні сили, почуття гідності, ініціативність тощо.

Демократичний стиль сімейних стосунків (тактика співробітництва) передбачає не лише батьківську підтримку й допомогу дітям в їх окремих справах, а й взаєморозуміння, взаємоповагу дітей і батьків, встановлення партнерських на паритетних основах взаємин, заснованих на співчутті, співпереживанні, відповідальності за наслідки власної активності.

Ліберальний стиль (тактика невтручання). Система міжособистісних відносин у сім’ї будується на визнанні (доцільності) незалежного існування дорослих і дітей. Батьки як вихователі, за даним типом взаємин, найчастіше ухиляються від активного позитивного втручання в життя дитини. Їх більше приваблює комфортне співіснування з дітьми, яке не потребує глибоких душевних переживань. За таких умов дитина стає емоційно байдужою до інших, яскраво проявляється егоцентризм, індивідуалізм, а сім’я для неї – лише необхідна формальність.

Потуральний виховний стиль (тактика опіки й безоглядної любові). Батьки власними зусиллями, працею намагаються задовольнити всі потреби дитини, відгороджуючи її від будь-яких турбот, складностей тощо. Відтак дитина, яка штучно позбавлена можливості проявляти себе в досягненні певних результатів, відповідати за наслідки своїх дій тощо, зростає інфантильною, безпорадною, безініціативною, уникає відповідальності за певні дії, рішення. Домінуючою характеристикою людини, що зростає в умовах потурального стилю, – егоцентризм. У ставленні до людей, які її оточують, діє установка: кожен, хто не ставить за мету задовольняти її потреби, – егоїст, людина небажана для подальшого спілкування, навіть ворожа.

Виділяють також нестійкий стиль виховання, для якого характерний непрогнозований перехід батьків від одного до іншого стилю ставлення до дитини. Такі „перепади” породжують у неї недовіру до батьків, відчуженість, формують установки реагувати не на зміст звертань, вимог, а на форму. Для задоволення своїх індивідуалістичних потреб діти зазвичай намагаються використати ситуативно сприятливий емоційних фон стосунків з батьком або матір’ю.

Нездатність батьків виробити сприятливу для розвитку дитини ви­ховну позицію може призвести до глибоких порушень у стосунках з дітьми, до жорстокості стосовно них. Слід зазначити, що батьки переносять особистісні проблеми і про­блеми у стосунках з іншими членами сім’ї на дітей переважно підсвідомо, найчастіше з глибоким переконанням, що саме так дитині роблять добро. Проте неадекватне ставлення батьків призводить до деформації особистості дитини, утрудняє можливості її самореалізації, актуалізуючи тим самим необхідність надання сім’ї психологічної допомоги.

Правила ефективного сімейного виховання дітей

Що робити батькам, а також іншим людям, які хочуть відповідально підготуватися до непростої ролі сімейного вихователя? Кваліфіковану відповідь на це запитання можна знайти у правилах ефективного виховного спілкування з дитиною, сформульованих Ю. Б. Гіппенрейтер:

Правило 1. Безумовно приймати дитину — любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, а просто так, просто за те, що вона є. Така потреба у приналежності, у необхідності іншому є однією з фундаментальних людських потреб. І задоволення її — це необхідна умова для нормального розвитку особистості. Такі повідомлення передаються через привітні погляди, ласкаві дотики, обійми, прямі слова на зразок “як добре, що ти у нас є”, “радий тебе бачити”, “добре, коли ми разом” тощо.

Розвиваємо творчі здібності дітей

Багато людей вважають, що творчість є вродженим талантом, яким можуть володіти лише деякі діти, у той час як інші його позбавлені. Але насправді творчість – це більше навичка, ніж вроджений талант, і батьки можуть допомогти своїм малюкам успішно її розвивати.

Як ключ до досягнення успіху у практично будь-якому виді діяльності, творчість є найважливішим компонентом здоров’я та щастя, а також основною навичкою, яка важлива для всебічного розвитку дітей. Творчість не обмежується художнім і музичним проявом, вона має першорядне значення також і в науці, математиці, навіть у соціальному й емоційному інтелекті. Творчі люди більш гнучкі та вмілі при вирішенні проблем, що робить їх здатними краще адаптуватись до технологічних досягнень і змін будь-якого роду, а також допомагає використовувати нові можливості.

Багато дослідників вважають, що ми докорінно змінили життя дітей і завдали шкоди їх творчому розвитку. Виробники іграшок і розваг пропонують дітям безліч заздалегідь продуманих персонажів, образів, реквізиту й сюжетних ліній, які не вимагають залучення уяви. Під час гри малюкам більше не треба уявляти, що палиця – це меч, або придумувати історії: вони можуть грати в зоряні війни зі спеціальним світловим мечем джедая в уже готових костюмах для кожної дійової особи.

Ось кілька порад про те, як розвинути творчі здібності в дітей:

  1. Надайте малюкам ресурси, необхідні для творчого самовираження.Головним ресурсом є час. Важливо давати малюкам достатньо часу на неструктуровані, керовані самими дітьми творчі ігри без втручання дорослих, які не потребують дорогих матеріалів.

Простір – це ще один ресурс, необхідний дітям. Якщо ви не прихильник вселенського творчого безладу, відведіть дітям спеціальне місце, де вони можуть улаштовувати безлад.

Коли хто-небудь наступного разу буде питати у вас про подарунок вашій дитині, запропонуйте в якості варіантів приладдя для малювання, дешевий фотоапарат, деталі маскарадних костюмів, будівельні іграшки тощо. Зберігайте всі ці матеріали в досяжному для дитини місці.

  1. Зробіть свій дім творчою лабораторією.Крім надання часу та простору необхідно всіляко культивувати творчу атмосферу.

Придумуйте з дітьми різні творчі ідеї, але не піддавайтеся спокусі оцінювати ідеї, висловлені ними самими. Наприклад, за вечерею ви можете провести колективне обговорення заходів у майбутні вихідні, спонукаючи дітей придумувати заняття, якими вони ніколи раніше не займалися. При цьому не висловлюйте своєї думки про те, які ідеї можна втілити в життя, а які ні, і не вирішуйте, які з них краще, а які гірше. Зосередьте увагу на самому процесі творчості – на генерації (а не на оцінці) нових ідей.

Спонукайте дітей робити помилки й зазнавати невдачі. Так, саме невдачі: діти, які бояться невдач і засуджень, стримують власне творче мислення. Розповідайте їм про помилки, які ви зробили останнім часом, щоб вони усвідомили, що помилятись – це нормально. Уміння сміятись над власними помилками – це щаслива звичка.

Радійте інноваціям та творчості дітей. Завісьте всі стіни в домі малюнками й іншими свідченнями їх творчого самовираження. Розповідайте малюкам про своїх улюблених митців, музикантів і вчених. Діліться з дітьми своїм захопленням архітектурою, фотографією або тією новою рок-групою, яку вам зараз хочеться слухати постійно. Оволодівайте технічними нововведеннями, щоб діти росли з переконанням, що зміни цікаві й захоплюючі, вони зовсім не пригнічують і не лякають.

  1. Дозвольте дітям вільно й самостійно вивчати їхні ідеї й робити те, що вони хочуть.Не командуйте. Вистачить жити у страху через те, що з ними станеться щось погане на дитячому майданчику або вони не вступлять у престижний виш. Імовірність того, що станеться щось погане, дуже мала, а вступ у престижний університет не гарантує щастя в житті.

Зовнішні обмеження – ходіння по струнці – шкодять гнучкості мислення. В одному дослідженні проста демонстрація того, як треба збирати модель, зменшила кількість творчих способів, за допомогою яких діти виконували це завдання.

  1. Заохочуйте дітей займатись мистецтвом.Обмежте час, який вони проводять перед телевізорами й комп’ютером, щоб у них з’явилось більше можливостей для творчої діяльності, наприклад, для участі у спектаклях, малювання.
  2. Давайте дітям можливості висловлювати думки, що відрізняються від ваших.Нехай вони не погоджуються з вами. Заохочуйте дітей шукати різні способи розв’язати одне завдання. Коли вони успішно зроблять це, просіть дітей знову розв’язати його, але вже іншим способом (прийти до тієї ж відповіді, але зовсім іншим шляхом). Потім попросіть їх придумати всі можливі варіанти.
  3. Не винагороджуйте дітей за творчість:стимули заважають творчому процесу, знижуючи якість відповідей і гнучкість мислення. Дозвольте дітям оволодіти майстерністю в тій сфері творчої діяльності, до якої вони внутрішньо мотивовані, і не намагайтесь мотивувати їх заохоченнями та стимулами. Наприклад, замість того щоб винагороджувати дитину за заняття на фортепіано, дозвольте їй займатись тим, від чого вона отримує більше задоволення, – можливо, малюванням або вивченням комах.
  4. Постарайтеся припинити перейматися із приводу досягнень дитини.Надавайте більше значення процесу, а не результату. Один зі способів зробити це – ставити дитині відповідні запитання, наприклад: «Ти весело провів час?», «Ти вже закінчив роботу?», «Що тобі сподобалось найбільше в цьому занятті?».

 

За матеріалами: Розвиток дитини https://childdevelop.com.ua/

Карантин: обмеження чи нові можливості

Впровадження карантину та обмежувальні заходи у зв’язку з поширенням коронавірусу, змусили мільйони українців самоізолюватися від навколишнього світу. Поки невідомо як довго триватимуть ці обмеження, але багатьох постійне перебування вдома, особливо у хорошу весняну погоду, пригнічує. Проте як сказав відомий англійський поет Вільям Блейк «Якщо не можеш змінити ситуацію – зміни своє відношення до неї». Варто знайти для себе якомога більше плюсів в даній ситуації і не сприймати її як обмеження.

Отже, які нові можливості відкриваються перед нами під час карантину:

  1. Більше часу для спілкування з дітьми.

Ми постійно жаліємось на те, що нам не вистачає часу на спілкування з дітьми, але саме зараз настав момент надолужити втрачене. Звичайно ми не можемо піти з дітьми до розважального центру, кафе, кіно, чи парку, як звикли це робити зазвичай, проте існує маса спільних цікавих занять для дітей та батьків вдома.

  • Настільні ігри «Лото», «Доміно», «Монополія», «Хто я?», «Джанга», ігри-бродилки, пазли та ін.. Якщо у вас вдома немає настільних ігор, їх можна легко виготовити разом з дітьми і тоді грати буде ще цікавіше.
  • Займіться з дітьми творчістю (малювання, аплікація, ліплення). Дайте волю своїй фантазії, пориньте в дитинство разом з вашими дітьми.
  • Читайте книжки та влаштовуйте невеличкі театральні вистави.
  • Діти – це маленькі дослідники. Їм завжди цікаво пізнавати щось нове, невідоме. Створіть вдома міні дослідницьку лабораторію та дивуйте своїх малюків.
  • Квест – захоплююча гра для всієї родини. Все, що вам потрібно, це обрати сюжет гри та підібрати цікаві завдання до неї. Якщо у вас виникнуть із цим труднощі, то можна обрати вже готовий квест в Інтернеті.
  • Влаштуйте домашню фотосесію. Позитивні емоції завжди корисні, адже фотографуючись ми посміхаємося і наш настрій покращується.
  • Кулінарія також непоганий вибір для спільного з дітьми дозвілля. Кулінарія допомагає дітям дізнаватися, як організовувати себе і процес, вивчати математику, і думати логічно, по кроках, оскільки Ви навіть можете створювати нові рецепти разом.
  • Не слід забувати про користь руху. Робіть зарядку та танцюйте разом з дітьми. Танці допомагають дитині самовиражатися: як емоційно, так і фізично. Це і покращення загального стану здоров’я, і зміцнення імунітету, і всебічний розвиток дитини, а ще це дуже весело.

Отже, існує безліч варіантів як можна провести час з дітьми, головне це бажання.

  1. Можливість зайнятися самоосвітою.

Якщо Ви давно мрієте зайнятися самоосвітою чи навіть освоїти нову професію? Карантин – це нагода більше не відкладати самоосвіту на потім.

На щастя, сьогодні в Інтернеті існує чимало онлайн-платформ, які безкоштовно надають таку можливість. Тисячі курсів за різними напрямками пропонують як українські, так і закордонні портали, а також – провідні університети світу.

  1. Присвятити час собі.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.

Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, просто відпочинок підійдуть.

  1. Час зайнятися улюбленою справою або знайти нове хобі.

Карантин – це чудова нагода переглянути фільми, які давно хотілося подивитися, чи дочитати книгу, що вже зачекалася на вас на поличці. Окрім того, що ми можемо присвятити час улюбленим справами можна ще й  навчитися чогось нового, переглянувши он-лайн майстер-класи.

  1. Генеральне прибирання.

Прибирання і розбір речей – одне з найкорисніших занять під час карантину. Коли дім блищатиме – і дихатиметься, і думатиметься легше.