Консультація: «Роль і місце дидактичних ігор у розвитку мовлення дітей дошкільного віку».

План

  1. Дидактична гра, як форма підвищення ефективності навчання дітей.
  2. Структура дидактичної гри:

а)   ігрові завдання;

б)   ігровий задум;

в)   ігрові дії;

г)   правила гри.

  1. Пізнавальний зміст – основа дидактичної гри.
  2. Результат дидактичної гри – це нові досягнення дитини.
  3. Роль вихователя у дидактичній грі.

 

У загальній системі навчання дітей дошкільного віку дидактична гра, як форма організації навчання, набула самостійності і використовується на заняттях. Її місце визначається тією роллю, яку їй відводить вихователь, застосовуючи різноманітні форми навчання, виховання і розвитку дітей в закладі дошкільної освіти.

Дидактична гра, як форма підвищення ефективності навчання дітей, проводиться на заняттях у всіх групах і стає формою ігрового навчання лише тоді, коли   дидактичні   завдання   ставляться   перед   дітьми  не прямо, а тісно

пов’язуюються з ігровими діями.  Дидактична  гра  має  сталу  структуру,    яка відрізняє її від інших видів діяльності дітей.

Структура  дидактичної гри – це основні елементи, які надають їй форми навчання і гри одночасно: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, ігрові дії, правила, пізнавальний зміст, результат. Дидактичні завдання визначаються вихователем відповідно до програми. Ігрові завдання – це ті завдання, які виконуються дітьми в ігровій діяльності. Постановка двох завдань – дидактичних і ігрових – відображає взаємозв’язок навчання і гри.

Ігровий задум у дидактичних іграх здебільшого виражений у самій назві. Наприклад, мета дидактичної гри «Школа» полягає в тому, щоб у цікавій для дітей формі навчити їх правильно описувати об’єкти, розповідати про явища природи. Діти в цій грі виконують роль учнів у школі, «читають», а насправді описують картини. Іноді ігровий задум має форму ігрового завдання. Наприклад: підбери однакові за формою, кольором і величиною смужки паперу. У таких іграх діти, виконуючи ігрове завдання, навчаються диференціювати предмети за певними ознаками.

Ігрові дії надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей інтерес до її змісту. Адже ігровий задум можна реалізувати лише в ігрових діях. Ігрові дії організовують діяльність кожної дитини і об’єднують колектив у грі. Ці дії дуже різноманітні. Іноді вони зумовлені елементами змагання. Наприклад, треба швидко помітити схожість чи відмінність, сказати або не сказати заборонене слово, не пропустити чергового ходу. До таких ігор належать ігри типу лото, доміно, квартету.   Ігрові дії полягають у перестановці предметів, їх збиранні, у розкладанні картинок, у наслідуванні рухів тощо. Вони можуть виражатись не тільки в зовнішніх діях, а й у внутрішніх – у розумових операціях (зіставляти, об’єднувати, класифікувати).   Чим менші діти, тим ігрові дії простіші.

Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри і водночас виконують дуже важливу функцію – організують гру. Правила гри – це точно визначені вимоги до дітей, які даються в ігровій формі. Вихователь, враховуючи правила гри, визначає спосіб і послідовність дій.

Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, тобто зміст тих знань, умінь і навичок, які застосовуються для розв’язання ігрового завдання і таким чином закріплюються в ній як у практичній діяльності.

Дидактична гра має певний результат,  що є фіналом гри, надає їй закінченості. Результат гри діти сприймають як певне своє досягнення: відгадали поставлені грою загадки, виконали доручення, ігрові завдання. Для вихователя результатом гри є засвоєння дітьми конкретних знань, вироблення певних умінь і навичок, а також встановлення між ними дружніх взаємин. Цінність дидактичної гри і полягає в тому, що вихователь не тільки визначає її зміст, хід, а й передбачає результат, який є одним з показників розвитку дітей.

Дидактична гра не є ізольованим засобом навчання дітей, а тому треба продумати і визначити її місце і роль у навчально-виховному процесі, пов’язати із змістом занять, іншими прийомами навчання та виховання дітей. Оскільки дидактичні ігри не можна обмежувати лише розв’язуванням навчальних завдань, вихователь має визначити і виховні завдання.

Добре продумане планування і підготовка дидактичної гри значною мірою зумовлюють її хід та результат. Проте і процес самої гри має велике значення та свою специфіку. Дидактичну гру, особливо нову, організовує вихователь, він же й керує нею. Але керувати грою треба так, щоб зберегти самостійність та ініціативу дітей, їх щирі стосунки.

Вихователь повинен уміти почати гру, викликати в них інтерес до гри, бажання гратися. Велике значення при цьому має ставлення самого вихователя до гри, його зацікавленість, емоційність, уміння захопити дітей, організувати їх.  Мова вихователя, який пояснює задум і зміст гри, має бути образною й стислою, жести – скупими й виразними. Пояснення змісту гри повинно бути коротким і водночас зрозумілим, чітким, образним. Вихователь, беручи участь у грі, встановлює такий темп, який не викликає квапливості і водночас не втомлює дітей.

У ході гри вихователь, виступаючи в ролі учасника гри, залишається педагогом: він спрямовує гру репліками, запитаннями, непомітно підтримує зусилля слабших, створює умови для виявлення ініціативи, самостійності, за допомогою виконуваної ролі запобігає неправильним вчинкам. Не кожна гра потребує оцінки, бо іноді оцінка її полягає в самому результаті. Розв’язані завдання, поставлені грою, діти задоволені. Це і є оцінкою гри. Закінчуючи гру, вихователь повинен підтримати інтерес дітей до дальшої гри.

Підготувала вчитель-логопед Пересадько Г.М.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *