Методична робота

Семінару-практикум на тему:

«Можливості STREAM-освіти в сучасному ЗДО: розвивальне середовище» (26.01.2022)

Мета: впровадження елементів  STREAM-освіти  в організацію освітнього процесу;  допомогти педагогам оволодіти новими, ефективними формами і методами роботи з дошкільниками, створити умови для розвитку творчості педагогів, підвищити їхню професійну майстерність та компетентність.

Матеріал: 4 пластикові бутилки, столовий оцет, 3 ст. л. соди,                   3 повітряних кульки, харчові барвники, макаронні вироби, пластилін, фломастери, кольорові олівці, ватман (3 шт.).

Організатори: завідувач закладу дошкільної світи, вихователь-методист, творча група.

Учасники: педагоги закладу дошкільної освіти.

Ведучий: вихователь-методист.

Хід семінару

1. Теоретична частина

Привітання

• Доброго дня колеги, вихователі, друзі!

З гарним настроєм хто прийшов – махніть,

Хто чує мене – головою кивніть,

Хто бачить мене – прошу оком моргнути,

Хто любить дітей –усміхнутись.

Сучасне життя потребує ініціативних, творчих педагогів, здатних забезпечити високий освітній рівень дітей та відповідний рівень їхньої вихованості. Це вимагає від педагогічного колективу дошкільної освіти якісно нової організації своєї роботи, створення умов для розвитку творчої активності вихователів, постійного пошуку нових форм і методів діяльності, модернізації відомих положень, які будуються на основі впровадження інноваційних педагогічних ідей.

Вправа «Освітні осередки» (презентація)

• Як ви розумієте дане питання?

Під розвивальним освітнім середовищем розуміємо спеціально змодельовані умови, що забезпечують різноманітні варіанти вибору шляху розвитку і дорослішання особистості. Створення освітнього середовища дозволяє дитині усвідомити власні можливості, виявити ініціативу і всебічно реалізувати себе. (К. Крутій)

Робота в локаціях «Мозговий штурм»

• Як організувати простір для дітей в групі?
• Ваше завдання схематично зобразити (простір групи) зонування вашої групи.

Кожен з Вас отримав цеглинку відповідного кольору, поділіться будь ласка на команди. Перша команда схематично зображує простір для дітей раннього віку, друга для середнього і молодшого, третя для старшого віку. Вам для підготовки дається 4 хв., і одна хвилина для презентації.

• Як створити особистий простір дитини або що таке «Осередки затишку, тиші»?

Це простір особистих переживань, проблем і способів їх вирішення; простір події; простір взаємостосунків та взаємодії з дітьми, педагогами; простір предметний) простір групи. У дитини має бути можливість усамітнитись і зайнятися своїми справами. Навіть не тільки справами: іноді дітям треба піти кудись, щоб трохи розслабитись, впоратись із прикристю, гнівом, агресією. Фахівці радять: навіть малюку обов’язково потрібно місце. Де можна побути пару хвилин із самим собою («я в будиночку»).

Нарешті, це просто  Будинок, модель майбутнього сімейного гніздечка для дівчаток, які люблять грати в «дочки – матері», або козацький курінь для хлопчиків.

1. II. Практична частина

Практична робота з дослідами

STREAM- лабораторія як новий елемент предметно-розвивального середовища закладу дошкільної освіти

STREAM – лабораторія – це новий елемент предметно-розвивального середовища ЗДО. Вона створюється для розвитку в дітей пізнавального інтересу, інтересу до дослідницької діяльності і сприяє формуванню наукового світогляду.

• Які види лабораторій Вам знайомі?

Доречно створювати такі лабораторії: лабораторія в окремому приміщенні, тематичні міні – лабораторії, лабораторія на веранді, лабораторія на ділянці дитячого садка. Для сюрпризних моментів можна використовувати незнайомих дітям персонажів, або в лабораторії поселити постійних жителів.

Специфіка організації досліджень в лабораторії

Спільна діяльність вихователя в лабораторії організовується щотижня з дітьми молодшого дошкільного віку 1-2 досліди до 15 – 20 хв., з дітьми старшого дошкільного віку – 2-3 досліди до 25 – 30 хв. Робота проводиться невеличкими підгрупами (6 – 8 дітей), з урахуванням рівня розвитку пізнавальних інтересів та активності дітей.

Я пропоную провести декілька дослідів з тих матеріалів, які я вам підготувала. Кожна група отримає різні матеріали. Уважно розгляньте, а потім запропонуйте своїм колегам провести ці досліди з дітьми у групах.

Дослід «Що таке молекули?» (Усе навколо складається  з маленьких частинок. Вони такі маленькі, що ми їх не можемо побачити, навіть якщо будемо довго – довго придивлятися. Ці частинки називаються молекули. Ми їх можемо уявити як маленьких чоловічків. Чоловічки молекули живуть дуже дружно, ніколи не сваряться, адже якщо вони посварять предмет може розвалитися на дрібні частини.

Наприклад: щоб уявити як діють чоловічки, ми зараз на них перетворимося (визначається ділянка, де вони можна ходити). Чоловічки – молекули, які утворюють воду, завжди близько стоять один від одного або ходять, далеко не розходяться, але за руки не тримаються. Ходять чоловічки близько один біля одного приблизно на відстані витягнутої руки, завжди один одного бачать і навіть перемовляються тихенько)

Чому ж вони не виходять за певні межі? Подивіться на воду: ми налили її в склянку і вона сама собою не може вилитись. Так і слухняні чоловічки – молекули ходять тільки в межах місця відведеного їм. А от якщо ми нахилимо склянку, вода виллється. (вилити частину води на піднос, показати що далеко вода вийти не може)

Висновки: Експериментування, дослідження, милування природою тощо сприяє формуванню в дітей уявлень про об’єкти, предмети та явища природи, активізує пізнавальний розвиток і закладає основи для усвідомлено правильного ставлення до об’єктів природи, формує культуру інженерного мислення. Це дає поштовх для розвитку пізнавальних інтересів дітей, розширення досвіду орієнтування в довкіллі, впливає на сенсорний розвиток, розвиток допитливості та пізнавальної мотивації, на формування пізнавальних дій, становлення свідомості; розвиток уяви і творчої активності; формування первинних уявлень про об’єкти, властивості й відносини об’єктів довкілля (форму, колір, розмір, матеріал, звучання, ритм, темп, причини і наслідки тощо); сприяє розвитку сприйняття, уваги, пам’яті, спостережливості, здатності аналізувати, порівнювати, визначати характерні, суттєві ознаки предметів і явищ навколишнього світу; сприяє формуванню вміння встановлювати найпростіші зв’язки між предметами і явищами, робити найпростіші узагальнення.

Дослід «Кулі які самостійно надуваються»

Матеріал:

• 4 пластикові бутилки;
• столовий оцет;
• 3 ст. л. соди;
• 3 повітряних кульок;
• харчові барвники.

Насипте у повітряні кульки по одній столовій ложці соди. Налийте оцету в бутилки, додайте в оцет харчового барвнику. Натягніть повітряні кульки на пластикові бутилки, щоб не просипалась сода. Припідніміть кульку, щоб сода висипалась в оцет, відбудеться реакція з оцетом і кульки надуватимуться самостійно.

Нетрадиційне конструювання «Вежа з макаронних виробів»

Вихователь-методист пропонує педагогам побудувати вежу з макаронних виробів, використовуючи пластилін для скріплення деталей вежі.

• Підведення підсумків

Педагоги дають відповіді чи справдились їхні очікування від семінару-практикуму.

Методичний фестиваль

«Здоров’язбережувальні технології в практиці роботи ЗДО»

(19.01.2022)

Мета:

• підвищити особисту компетентність педагогів щодо використання інноваційних здоров’язбережувальних технологій у ЗДО;
• надати практичну допомогу у застосуванні інноваційних здоров’язбережувальних технологій;
• удосконалювати аналітичні вміння педагогів;
• розвивати інтелектуально-креативний потенціал;
• сприяти формуванню особистісної активної позиції кожного учасника методичного фестивалю.

Матеріал: нетрадиційне фізкультурне обладнання, Су-Джок масажери, тренажери для очей В.Ф. Базарного, ватман (4 шт.), фотографії з різних видів фізкультурно-оздоровчої роботи, червоні та зелені фішки (магніти, кнопки), різнокольорові фломастери.

Учасники: адміністрація та педагоги закладу дошкільної освіти.

Місце проведення: методичний кабінет закладу дошкільної освіти.

Попередня робота:

• організація моніторингових досліджень здоров’я здобувачів освіти;
• створення творчої групи з проведення методичного фестивалю;
• вивчення науково-методичної літератури щодо формування основ здоров’я дітей дошкільного віку як у ЗДО, так і в сім’ї;
• виставка методичної літератури з організації фізкультурно-оздоровчої

роботи у закладі дошкільної освіти;

• виставка нетрадиційного фізкультурного обладнання;
• розробка рекомендацій щодо застосування оздоровчих технологій;
• проведення тижня здоров’я.

 

 

 

Програма методичного фестивалю

Зміст роботи	Форми роботи	Відповідальні
Мотиваційний модуль
Вітання. Вступне слово, визначення проблеми методичного фестивалю, обґрунтування її актуальності		Завідувач Шрамченко О.П., вихователь-методист Гарбузова Н.О.
Вправа «Це чудово»		Вихователь-методист Гарбузова Н.О.
Вправа «Мої очікування»	Самостійна робота	Вихователь-методист Гарбузова Н.О.
Теоретичний контроль
Інформаційне повідомлення «Актуальність використання здоров’язбережувальних технологій в умовах ЗДО»	Інформаційне повідомлення, презентація.	Вихователь-методист Гарбузова Н.О.
Креативно-пошуковий контроль
Вправа «Чия команда швидше?»	Робота в групах	Вихователь-методист Гарбузова Н.О., педагоги
Вправа «Емблема здоров’я	Робота в групах	Вихователь-методист Гарбузова Н.О., педагоги
Вправа «Методичний бумеранг»	Робота в групах	Вихователь-методист Гарбузова Н.О., педагоги
Практично-інформаційний контроль
Вправа «Презентація здоров’язбережувальної технології» (домашнє завдання)	Робота в групах	Педагоги
Майстер-клас «Парад оздоровчих технологій»		Вихователь-методист Гарбузова Н.О., інструктор з фізичної культури Рубан А.Ю.
Огляд виставки нетрадиційного фізкультурного обладнання		Педагоги
Підсумково-рефлексний контроль
Рефлексія «Чи справдилися очікування»	Самостійна робота	Вихователь-методист Гарбузова Н.О
Підбиття підсумків фестивалю		Вихователь-методист Гарбузова Н.О

Хід методичного фестивалю

«Здоров’язбережувальні технології в практиці роботи ЗДО»

 

Мотиваційний модуль

Вихователь-методист розпочинає методичний фестиваль вступним словом, у якому повідомляє тему та мету фестивалю, окреслює основні проблеми, обґрунтовує його актуальність.

Вправа «Це чудово!»

Мета: створити позитивний мікроклімат; налаштувати педагогів на роботу.

Вихователь-методист пропонує кожному з учасників вийти в центр півкола, назватися й розповісти про свою якість, уміння чи талант. У відповідь на кожне таке висловлювання всі, хто стоїть у півколі, повинні хором відповісти: «Це чудово!»

Вправа «Мої очікування»

Мета: виявити очікування педагогів і рівень зацікавленості проблемою.

Матеріали: аркуші паперу у вигляді «пелюсток» квітки, олівці, макет «Квітки бажань».

Вихователь-методист розкладає невеликі аркуші паперу у вигляді «пелюсток» квітки, на яких пропонує педагогам написати свої очікування від методичного фестивалю. Їх прикріплюють на плакат і створюють «Квітку бажань».

Теоретичний модуль

Інформаційне повідомлення «Актуальність використання здоров’язбережувальних технологій в умовах ЗДО»

Дитина – це невід’ємна частина природи, яка живе і розвивається за її законами. А зміни природнього середовища безпосередньо впливають на стан її здоров’я. Численні  матеріали демографічних досліджень, офіційна статистика свідчать про суттєве погіршення здоров’я дітей. Унаслідок соціально-демографічних передумов, економічних і матеріальних обмежень, екологічної кризи більшість сімей України має дітей, життя яких обумовлене хворобами або несприятливими соціально-побутовими умовами.

На тлі екологічної та соціальної напруженості у країні, небувалого зростання хвороб цивілізації, щоб бути здоровим, потрібно оволодіти мистецтвом його збереження і зміцнення. Цьому мистецтву і має приділятися якомога більше уваги в закладі дошкільної освіти. У цей період у дитини закладаються основні навички з формування здоров’я, це найсприятливіший час для вироблення правильних звичок, які в поєднання з навчанням здобувачів освіти методів удосконалення та збереження здоров’я приведуть до позитивних результатів. Крім того, саме в цьому віці відзначається більш тісний зв’язок дитини із сім’єю і вихователем, ніж у шкільний період, що допомагає найбільш ефективно впливати не лише на дитину, а й на членів її сім’ї. Тому проблема формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я дітей дошкільного віку була, є і завжди буде актуальною.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, Закону України «Про дошкільну освіту» та Базового компонента дошкільної освіти педагоги і батьки повинні виховувати в дитини ціннісне ставлення до життя та власного здоров’я, здоров’я інших людей як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Ці завдання реалізуються через створення екологічного життєвого простору здоров’язбережувального та здоров’яформувального середовища в закладі дошкільної освіти під час упровадження у практику роботи з дітьми здоров’язберігаючих технологій, тим самим обґрунтовуючи можливість збереження здоров’я дітей.

Звичайно, основне завдання закладу дошкільної освіти – підготувати дитину до самостійного життя, сформувати необхідні вміння та навички, певні звички. Але чи може кожен професійно підготовлений педагог, дорослий або відповідальна людина безпристрасно ставитися до неблагополучного стану здоров’я своїх вихованців, його погіршення? Однією з відповідей на це багато в чому риторичне запитання стало впровадження педагогам и  освітнього закладу здоров’язбережувальних освітніх технологій.

Ефективність позитивного впливу на здоров’я дітей різних      оздоровлювальних заходів, що формують здоров’язбережувальну технологію, визначається не стільки якістю кожного з цих прийомів і методів, скільки їх грамотним використанням у загальній системі, що спрямована на благо здоров’я дітей і педагогів відповідно до єдності цілей і завдань.

Заняття з фізичної культури, ранкова, гігієнічна і корегувальна  гімнастики, фізкультурні паузи, рухливі ігри, спортивні вправи, піші переходи – усе це становить структуру фізичного виховання.

Дуже важливо надавати процесу фізичного виховання оздоровлювальної спрямованості. Наповнення занять із фізичної культури, ранкової гімнастики та інших форм роботи різноманітними рухами в комплексі з традиційним і нетрадиційними оздоровлювальними технологіями збагатять дітей знаннями про власне здоров’я, сформують у них уміння та навички оздоровлення та відновлення організму. У здобувачів освіти з’явиться потреба та бажання бути здоровими, не хворіти, вести здоровий спосіб життя, сформується емоційно-ціннісне ставлення до себе, свого організму.

Серед інноваційних оздоровчих технологій у ЗДО для дітей дошкільного віку слід виокремити:

• фітбол-гімнастику;
• пальчикову гімнастику (вправи, ігри, картинки);
• дихальну та звукову гімнастики;
• імунну гімнастику;
• психогімнастику (вправи, ігри, етюди, пантоміми);
• елементи хатха-йоги, масажу і самомасажу (Су-джок).

Для зміцнення фізичного здоров’я дітей і формування в них упевненої красивої постави, створення позитивних емоцій та оптимістичного світовідчуття як нетрадиційні методи оздоровлення використовують також елементи хатха-йоги, релаксації, масажу і самомасажу. Ці методики мають низку переваг серед інших видів фізичної активності: вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання, вони можуть проводитися з дітьми як молодшого, так і старшого дошкільного віку. Крім того, східна гімнастика є чудовим засобом естетичного і морального виховання: завдяки таким вправам не лише поліпшується здоров’я, а й формується красива фігура, правильна  постава й енергійна хода. Ці заняття вчать дітей долати труднощі, підвищувати життєвий тонус і працездатність, створюють гарний натрій.

Креативно-пошуковий модуль.

Вправа «Чия команда швидше?»

Мета: формувати вміння класифікувати традиційні і нетрадиційні форми фізкультурно-оздоровчої роботи.

Матеріали: фотографії з різних видів фізкультурно-оздоровчої роботи, червоні та зелені фішки (магніти, кнопки).

Вихователь-методист доцільно об’єднує педагогів у дві команди, пропонує їм розглянути фотографії різних видів фізкультурно-оздоровчої роботи  та прикріпити їх до дошки. Перша команда має прикріпити фотографії з традиційними формами роботи зеленими фішками злів, друга команда – фотографії з нетрадиційними формами роботи червоними фішками справа.

Вправа «Емблема здоров’я

 Мета: закріпити знання нормативно-правової бази фізкультурно- оздоровчої роботи; визначити аспекти видів здоров’я; розвивати креативне мислення педагогів.

Матеріали: по одному великому аркушу паперу для кожної команди, різнокольорові фломастери.

Вихователь-методист пропонує учасникам чотирьох команд створити по одній емблемі, у якій було б відображено їхні асоціації, що символізують певні аспекти здоров’я, зокрема:

• команда жовтого кольору створює емблему соціального здоров’я ;
• команда синього кольору – емблему фізичного здоров’я;
• команда зеленого кольору – емблему духовного здоров’я;
• команда червоного кольору – емблему психічного здоров’я .

Після завершення роботи кожна команда презентує емблему та розміщує її на магнітній дошці.

Вправа «Методичний бумеранг»

Мета: активізувати знання педагогів про засоби  фізичного виховання дітей, учити класифікувати засоби фізичного виховання дітей на традиційні та сучасні.

Вихователь-методист пропонує учасникам фестивалю об’єднатися у дві групи відповідно до їхнього педагогічного стажу: команда «Юніори» – педагоги з педагогічним стажем до 10 років; команда «Майстри» – педагоги з педагогічним стажем понад 10 років.

Учасник команди «Майстри» називає певний традиційний засіб фізичного виховання дітей члену команди «Юніори», а той коротко характеризує його.  Потім учасник команди «Юніори» називає певний нетрадиційний засіб фізичного виховання дітей члену команди «Майстри», а учасник команди розповідає про нього.

Практично-інформаційний модуль

Вправа «Презентація оздоровчої інновації (домашнє завдання)

Міні педагогічні лабораторії презентують нетрадиційні оздоровчі технології: фітбол-гімнастику; пальчикову гімнастику (вправи, ігри, картинки); дихальну гімнастику за методикою              О.М. Стрельникової; психогімнастику  (вправи, ігри, етюди, пантоміми); масажу і самомасажу (Су-джок); точкового масажу за методикою       А.А. Уманської; гімнастику для очей В.Ф. Базарного тощо.

Майстер-клас «Парад оздоровчих технологій»

Вихователь-методист разом з інструктором із фізичної культури пропонують учасникам методичного фестивалю практично оволодіти кожною з презентованих нетрадиційних оздоровчих технологій.

Після проведення заняття майстер-класу педагоги обговорюють їх оздоровчий ефект і визначають ті методи та прийоми, які хотіли б використовувати у своїй роботі.

Огляд виставки нетрадиційного фізкультурного обладнання               (обговорення в групі)

           Вихователь-методист запрошує учасників до огляду виставки, під час якої дає необхідні коментарі. Після огляду виставки дає можливість висловити свої думки та пропозиції щодо виготовлення та використання у своїй роботі нетрадиційного фізкультурного обладнання, яке стане складовою фізкультурного осередка в групах.

Підсумково-рефлексний модуль

Рефлексія «Чи справдилися ваші очікування»

Мета: провести загальне оцінювання заходу; визначити наскільки справдилися очікування учасників.

Вихователь-методист пропонує педагогам поміркувати над тим, який досвід вони набули, працюючи в групах, яка інформація виявилася корисною та цікавою, яку слід осмислити, щоб згодом використовувати у своїй роботі. Передаючи умовну «Квітку бажань», педагоги по колу висловлюють свої думки.

Підбиття підсумків методичного фестивалю

           Вихователь-методист коротко підбиває підсумки методичного фестивалю, дякує учасникам за активну співпрацю.

 

 

Теоретичний семінар

«Формування екологічної культури особистості дошкільника за допомогою спілкування з природою» (08.12.2021)

Мета: активізувати пізнавальну активність педагогів; формувати їхній екологічний світогляд та екологічну культуру, організаторські здібності, вміння висловлювати свої думки; аналізувати й оцінювати свої дії, рівень власної компетентності в питаннях екології; підвищувати інтерес учасників заходів до самоосвіти; розвивати мислення, вміння узагальнювати, систематизувати, робити висновки; виховувати культуру спілкування.

Організатори: завідувач закладу дошкільної світи, вихователь-методист, творча група.

Учасники: педагоги закладу дошкільної освіти.

Ведучий: вихователь-методист.

План

Теоретична частина

1. Обговорення правил роботи теоретичного семінару та очікувань від заходу.
2. Сучасні напрями роботи з формування екологічної компетенції дошкільника.
3. Сучасні підходи до впровадження ідей В.О. Сухомлинського під час різних видів роботи з дошкільниками еколого-природничого спрямування.

Практична частина

4. Круглий стіл «Форми і методи екологічного виховання дошкільників в сучасному закладі дошкільної освіти»
5. Підбиття підсумків семінару.

«Сучасні напрями роботи з формування екологічної компетенції дошкільників»

«Людина стала людиною тоді, коли вона вперше почула шелест листя,  дзюркотіння веселого струмочка, дзвін срібних дзвіночків у бездонному літньому небі, завивання хуртовини за вікном, лагідний плюскіт хвиль і урочисту тишу ночі, – почула і завмерла, слухає сотні і тисячі років чудову музику життя»

В.О. Сухомлинський

Формулювання мети, задач багато в чому визначає і зміст освіти. Як справедливо відзначає відомий російський фахівець в області екологічної освіти І.Д. Зверев, до теперішнього часу «немає однозначного визначення головної мети екологічної освіти». Особливо це питання актуальне для екологічної освіти дошкільників як нового напряму (включаючи освіту дітей, батьків, педагогів). І.Д. Зверев пропонує розглядати екологічну освіту як «безперервний процес навчання, виховання і розвитку особистості, спрямований на формування системи знань і умінь, ціннісних орієнтацій, етичних і естетичних відношень, що забезпечують екологічну відповідальність особистості за стан і покращання природного середовища».

Педагогічні задачі екологічної освіти стосуються:

навчання (оволодіння знаннями про взаємозв’язок природи, суспільства і людини; формування практичних умінь по вирішенню екологічних проблем);

виховання (ціннісні орієнтації, мотиви, потреби, звички активної діяльності по охороні навколишнього середовища);

розвитку (здатності аналізувати екологічні ситуації; оцінювати естетичний стан середовища).

Разом з терміном «екологічна освіта» в літературі (у тому числі і дошкільній) активно вживається термін «екологічна культура». В одних випадках він застосовується як синонім першого виразу, в інших формування екологічної культури розглядається як кінцева мета екологічної освіти. Дуже вдалим і зрозумілим є визначення В.А. Ясвіна: «Екологічна культура — це здатність людей користуватися своїми екологічними знаннями і уміннями в практичній діяльності». Люди, у яких не сформована екологічна культура, можуть володіти необхідними знаннями, але не застосовувати їх в своєму повсякденному житті.

У дошкільній педагогіці також поки немає єдиної думки з приводу цілей, завдань і термінології екологічної освіти. Термін «екологічна освіта» почав використовуватися педагогами дошкільної ланки тільки останніми роками і зазвичай вживається як синонім екологічного виховання. Така ситуація пояснюється рядом причин. В попередні роки застосовувався термін «дошкільне виховання», що має на увазі і навчання, і виховання дитини. Відповідно до цього, виник і термін «екологічне виховання». В той же час в системі безперервної екологічної освіти як інтегральне поняття використовується, як вже наголошувалося, термін «екологічна освіта», що включає виховання, навчання, розвиток. Останніми роками в дошкільній педагогіці з’явилися вирази «дошкільна освіта», «освітній простір дитячого садочку», «освітні програми», а дитячі сади офіційно перейменовані в дошкільні навчальні заклади. У зв’язку з цим, а також внаслідок того, що дошкільна ступінь є невід’ємною частиною системи безперервної екологічної освіти, здається можливим використання терміну «екологічна освіта дошкільників». При цьому на різних ступенях системи безперервної екологічної освіти виховання і навчання можуть грати різну роль (так, для дошкільників важливіше виховання, чим навчання).

Пропонується розуміти під екологічною освітою дошкільників безперервний процес навчання, виховання і розвитку дитини, направлений на формування його екологічної культури, яка виявляється в емоційно-позитивному відношенні до природи, навколишнього світу, у відповідальному відношенні до свого здоров’я і стану навколишнього середовища, в дотриманні певних моральних норм, в системі ціннісних орієнтацій. Для досягнення цієї мети потрібно вирішити ряд взаємопов’язаних завдань в області навчання, виховання і розвитку дитини:

— формування системи елементарних наукових екологічних знань, доступних розумінню дитини-дошкільника (перш за все як засоби становлення усвідомлено-правильного відношення до природи);

— розвиток пізнавального інтересу до світу природи;

— формування початкових умінь і навичок екологічно грамотної і безпечної для природи і для самої дитини поведінки;

— виховання гуманного, емоційно-позитивного, дбайливого ставлення до світу природи і навколишнього світу в цілому; розвиток емпатії до об’єктів природи;

— формування умінь і навичок спостереження за природними об’єктами і явищами.

Розглянемо можливі варіанти використання різних видів діяльності дитини для цілей екологічної освіти на окремих прикладах.

Гра. Ігровий напрям активно розвивається в екологічній освіті дошкільників. Можна виділити три основні підходи до ігрових методів: створення нових ігор з екологічним (природоохоронним) змістом, екологізація традиційних ігор і адаптація народних ігор.

У дошкільній педагогіці гра завжди відігравала велику роль при ознайомленні з природою. За особливостями змісту і правил серед ігор екологічного змісту можна виділити наступні:

Сюжетно-рольові ігри припускають наявність природознавчого, природоохоронного або екологічного змісту і існування певних правил. В рамках програми розроблено ряд таких ігор, які допомагають дітям познайомитися з різними природними явищами, процесами. Так, наприклад, в процесі гри «Подорож краплинки» діти стають крапельками води, яких мама Хмаринка відпускає погуляти на землю і допомогти людям, рослинам, тваринам. На землі крапельки спочатку зливаються в струмочки, потім — в річки і, нарешті, потрапляють в океан. По дорозі вони поливають рослини, поять тварин і тому подібне. Коли пригріває сонце, крапельки повертаються до мами. Хмаринки і розповідають їй про те, що бачили і що робили на землі. В результаті діти 5—6 років в ігровій формі отримують перші уявлення про круговорот води в природі. Інша гра — «Дерева і черв’яки» — розроблена спеціально для першого знайомства дітей з процесами утворення ґрунту. Діти діляться на дві команди. У кожній команді є своє «дерево», яке восени скидає листя, і свій «дощовий черв’як» зі стаканчиками землі. В процесі гри, слідуючи певним правилам, діти «міняють» опале листя дерева на ґрунт, який віддає «дощовий черв’як». Тим самим закріплюється уявлення дітей про формування ґрунту і про роль в цьому процесі живих організмів (дощового черв’яка).
При екологізації традиційних сюжетно-ролевих ігор важливо дотримуватися принципів науковості і доступності відбору змісту.

Дидактичні ігри екологічного змісту в даний час вельми різноманітні. Багато таких ігор розроблено самими педагогами. Серед них можна виділити і наочні ігри, які припускають використання природного матеріалу: шишок, камінчиків, раковин і тому подібне. Природний матеріал дозволяє організувати ряд ігор, сприяючих розвитку мислення дитини. Наприклад, об’єкти можна класифікувати по різних ознаках (кольору, розміру, характеру походження, формі). Важливо, щоб діти теж брали участь в зборі природного матеріалу.

Інтелектуальні ігри. Великою популярністю у вихователів користуються такі відомі ігри, як «КВН», «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?». Вони можуть бути успішно використані і для цілей екологічної освіти старших дошкільників, проте за умови їх адаптації на дошкільний рівень (в деяких випадках такі ігри перетворюються не на творчі змагання, а на механічне відтворення дітьми різних, заздалегідь заготовлених текстів).

Самостійна гра. Останнім часом багато педагогів і вихователі відзначають, що у зв’язку з активним розповсюдженням телевізійною і відеотехніки, комп’ютерів дошкільники стали набагато менше грати самостійно. Спостереження за дітьми показали також, що в самостійну гру рідко включається екологічний зміст. Зв’язано це, зокрема, і з акцентуванням уваги педагогів і батьків на заняттях шкільного типу, підготовці до школи. Створення умов для самостійної гри вимагає особливої уваги з боку вихователя.

Праця в природі. У дошкільній педагогіці і психології немає однозначної думки з приводу виділення праці як самостійної діяльності дитини через специфічність кінцевого продукту такої діяльності.                Так, В.В. Давидов, Т.В. Драгунова та інші стверджують, що рано говорити про працю дошкільника як про особливий самостійний вид діяльності, проте виділяють окремі трудові завдання. Трудова діяльність дитини-дошкільника завжди містить елемент гри, наслідування життю дорослих. У будь-якому випадку «праця в природі» традиційно вважається за невід’ємну складову частину ознайомлення дошкільників з| навколишнім світом, а останніми роками — і екологічної освіти дошкільників, і активно застосовується в практиці роботи дитячих садочків. В процесі праці в природі дошкільник вчиться підкоряти свою діяльність, свої бажання певним суспільним мотивам, розуміти, що його праця принесе користь людям, збереже тварин, рослини.

В той же час організація і результати праці в природі оцінюються  різними фахівцями неоднозначно. Так, Н.Ф. Віноградова відзначає, що у міру дорослішання (дошкільники — початкова школа) різко зменшується кількість дітей, що позитивно відносяться до трудової діяльності з природними об’єктами. Автор пояснює це відсутністю знань і конкретних трудових умінь, не сформованою здібністю необхідності такої праці і пропонує змінити його організацію, звернувши увагу на реалізацію ряду принципів, під якими вона розуміє знання дитиною етичних правил поводження з об’єктами природи, вдосконалення трудових умінь і навичок природоохоронного характеру, доступність праці для конкретної дитини, участь дітей в процесі праці від його початку до отримання результату. Вказані напрямки можна доповнити реалізацією особистісно орієнтованого підходу і урахуванням гендерних особливостей. По-перше, вихователь повинен враховувати індивідуальні особливості дитини (одна дитина  любить поливати рослини, інша — годувати тварин і т. п.). На практиці ж в дитячих садочках переважає підхід, коли діти незалежно від їх настрою, бажання зобов’язані під керівництвом вихователя всі разом в даний конкретний момент поливати рослини. В той же час самі дорослі люди далеко не однозначно відносяться до вирощування кімнатних рослин і утримання тварин. У дорослої людини є право вибору різних видів трудової діяльності, дитина ж в дитячому садочку такого права, як правило, позбавлена, що різко знижує його інтерес до самого процесу догляду за об’єктами живої природи. Крім того, вихователь часто не пояснює, чим викликана необхідність саме таких дій дітей (чому тварину потрібно регулярно годувати, а рослина — поливати і так далі), тобто дитина не відчуває значущість своїх дій, у нього не формується почуття відповідальності за стан природних об’єктів. Дошкільникові ж потрібний зрозумілий трудовий мотив.

Надто важливо перед початком трудової діяльності виробити у дитини емоційно-позитивне ставлення до об’єкту, показати, що цей об’єкт живий, що він потребує дбайливого відношення саме цієї дитини («без твоєї допомоги рослина може засохнути, а морська свинка загине, якщо їй не давати води і їжі»).

Проблема урахування гендерних особливостей в дошкільній педагогіці почала підніматися лише в останні десятиріччя. Фахівцями доведено, що у дівчаток і хлопчиків існують значні відмінності в сприйнятті навколишнього світу, мотивації поведінки і тому подібне Ці відмінності яскраво виявляються і у ставленні до праці в природі, однак практично не враховуються педагогами. Так, по спостереженню вихователів, дівчатка більше схильні до тривалого догляду за рослинами: із задоволенням протирають листя, пересаджують, поливають рослини, тоді як хлопчики віддають перевагу динамічнішим видам діяльності і частіше вибирають для догляду тварин, а не рослини. Враховуючи це, педагог повинен підходити до організації трудової діяльності дитини з позиції варіативної, пропонуючи дітям різні її види:

— догляд за домашніми, декоративними тваринами і кімнатними рослинами;

— робота на городах різного типу;

— посадка дерев, чагарників;

— догляд за порядком на території;

— реставрація книг, ремонт іграшок і т.п. (економне природо-користування);

— підгодівля птахів та інших тварин з врахуванням їхніх біологічних особливостей;

— виготовлення годівниць, додаткових місцепроживань для тварин з врахуванням їхніх природних особливостей.

В той же час в трудову діяльність дитини в природі недоцільно включати збирання гербаріїв, колекцій метеликів.

Традиційно в дошкільній педагогіці припускалося, що праця людини в природі має лише позитивні результати. Проте це не завжди відповідає реальності. Багато сучасних екологічних проблем породжено саме безграмотними підходами людей до своєї трудової діяльності. Наприклад, масова організація несанкціонованих городів, безграмотне використання отрутохімікатів, мінеральних добрив створили масу екологічних проблем. Тому трудову діяльність дитини с слід організовувати так, щоб у неї вже з дитинства формувалися елементарні, та екологічно грамотні уявлення про сільськогосподарські роботи.

В процесі трудової діяльності дошкільник має можливість застосувати на практиці свої знання, набути нових, наглядно переконатися в існуванні в природі різних взаємозв’язків (рослина, тварина — і навколишнє середовище). У нього формуються необхідні навички догляду, почуття відповідальності за живу природу.

Пошукова діяльність

Принципова відзнака цієї діяльності полягає в тому, що образ мети, що визначає цю діяльність, ще не готовий і характеризується невизначеністю, нестійкістю. В ході пошуку він уточнюється, прояснюється. Пошукова діяльність з погляду процесу екологічної освіти є одним з головних видів діяльності дитини. Основний вид пошукової діяльності — експериментування,  що є ведучим видом упродовж всього дошкільного віку, починаючи з дитинства. Дитина виступає як своєрідний дослідник, що самостійно впливає різними способами на предмети та явища, що оточують його, з метою їх повнішого пізнання і освоєння. Екологізація даного виду діяльності може виявлятися через залучення дітей до різноманітних ситуацій екологічного змісту. Такий підхід має велике значення для формування навичок екологічно грамотної і безпечної поведінки дитини.

Дитина повинна розвиватися гармонійно, причому дуже багато чого в розвитку дитини можна досягти, не саджаючи його завчасно за парту, а даючи можливість спілкуватися з природою. Батькам можна показати оздоровчу роль природи, навчити використовувати прогулянки в ліс, поїздки на дачу для пізнавального розвитку дитини. Ще Ян Амос Коменський писав: «Вчити треба так, щоб люди, наскільки це можливо, набували знань не з книг, але з неба і землі, з дубів і буків, тобто знали і вивчали самі речі, а не лише чужі  спостереження і свідчення про речі». Цей вираз набуває особливого значення в наші дні.

«Сучасні підходи до впровадження ідей В.Сухомлинського під час різних видів роботи з дошкільниками еколого-природничого спрямування»

Серед важливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяються екологічні. Увесь світ зіткнувся з глобальною екологічною кризою. Ця проблема потребує негайного вирішення. Тому серед багатьох напрямів навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку екологічна освіта набуває дедалі більшої актуальності.

Основою формування свідомого ставлення до природи є знання про неї, усвідомлення себе активним суб’єктом природи, суб’єктом світу, у якому живе дитина. Актуальною в наш час є проблема формування екологічної свідомості та екологічної культури дошкільників.

Одним із шляхів формування екологічної культури дітей дошкільного віку є звернення до надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого учителя України В.О.Сухомлинського, до його досвіду у сфері екологічного виховання дітей.

В.О. Сухомлинський довів, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю.

Великий педагог вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них сформуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища.

Впровадження ідей екологічного виховання В.О.Сухомлинського у практику сучасної дошкільної освіти є складовою навчально-виховного процесу, який складається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань з екологічного виховання та охорони природного середовища. Це переконливо доводять сучасні дослідники педагогічної майстерності В.О.Сухомлинського.

Дитина приходить у дитячий садок. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Своїм завданням вбачаю те, щоб сформувати мислення та екологічну культуру кожної дитини, навчити молоде покоління жити за законами природи. Дитячий садок відкриває для цього неабиякі можливості, бо саме тут, в цьому віці, у дітей закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для формування екологічної свідомості.

Емоційне життя дитини виявляється у формі почуттів, а почуття, як стійкі емоційні стани, можуть перейти у якість особистості, тобто у характерну стійку реакцію на об’єкти і явища дійсності. Тому, формуючи у дошкільнят екологічну свідомість, як ставлення до довкілля, вкрай важливо виробити у них таке емоційно-вольове сприймання природи, яке б вело їх по шляху становлення переконань у подальші вікові періоди.

У виховній системі В.О.Сухомлинського, яка базується на ідеї «гармонії педагогічних впливів», можна визначити «точки опори». Це-Природа, Праця, Співпереживання, Творчість, Слово, Краса. У творах видатного педагога природа визначається як провідний фактор виховання. Він писав: «Багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа  не тільки об’єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя». На мою думку, природа сама собою не виховує. Дитина стає розумною, моральною, прекрасною, доброю і непримиримою до зла за умови активної взаємодії з природою.

Для повноцінного розвитку потрібне живе спілкування з природою. Тому більшість занять бажано проводить на свіжому повітрі. В.О.Сухомлинський писав: «…спостереження мають осмислюватися і запам’ятовуватися. Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, і природа постійно живили свідомість дітей яскравими барвами, картинками. Ми йшли в природу вчитися, думати, спостерігати».

Наслідуючи прийоми і методи видатного педагога,потрібно брати дітей за руку і вести їх спостерігати, думати, мислити, закохуватися в рідне довкілля. Спостереження пов’язувати з працею (в кожному куточку вчить залишати серця частинку). «Діти не тільки спостерігають, думають. Вони шукають відповіді серед природи на численні дитячі «чому ?». Такі заняття залишать у кожної дитини іскру любові до природи. Під час спостережень влучно використовувати оповідання В.О.Сухомлинського, які допоможуть зачепити струни душі кожної дитини («Що найтяжче журавлям?», «Як Марійка поливала дерева», «Зайчик і Горобина»). Треба вчить дітей правилам поведінки в природі, і домагаєтися їх виконання, тому  що формування екологічної свідомості – це не тільки знання морально-етичних норм і правил поведінки, а й таке ставлення, що перетворює їх у внутрішнє надбання людини, робить їх регулятором поведінки. Для розуміння й усвідомлення правил природокористування вчіть дітей спостерігати в довкіллі, відчувати єдність з ним. Під час споглядання протягом кількох хвилин кожного дня показуйте і називайте окремі ознаки і обов’язково словесно описуйте те, що сприймають діти. Система ціннісних відносин – ядро особистості. Вони можуть виникнути тільки в реальному світі – світі Культури. Людина, як істота соціальна, засвоює норми і правила поведінки, що прийняті в суспільстві, і як істота духовна відкриває для себе людську культуру. Але екологічні знання і розвиток емоційного та ціннісного компонентів не гарантують формування екологічної свідомості. Тому формуйте у дітей екологічну свідомість практично-дійового характеру і вчіть давати справедливу оцінку наслідкам впливу людської діяльності в природному середовищі.

Розпочинати роботу над формуванням екологічної свідомості потрібно з дітьми молодшого дошкільного віку. Спостерігаючи за об’єктами природи, треба звертати увагу малят на їх привабливість (метелик, птахи, котик), яскравість (квіти, осіннє листя, захід сонця). Молодші дошкільники дуже чутливі до краси, тому доцільно навчати їх висловлювати свої почуття в малюнках (так як радив В.О.Сухомлинський), замальовувати побачене.

З дітьми середньої групи  актуальним є милування в природному довкіллі гарним, чарівним, казковим, звертаючи при цьому увагу дошкільнят на незвичне, незрозуміле, утаємничене, те, що лякає. Під час спостережень в природі, дітям можна дати альбомчики і олівці, для того,щоб вони замальовували  побачене, а потім дали  назви замальовкам, склали твори-мініатюри. Дорослий повинен спонукати  вихованців обережно досліджувати, експериментувати, прихильно ставитись до нього, заохочувати  доглядати за мешканцями куточка природи, городу, квітника: «…добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу… якщо добрі почуття не виховані у дитинстві, їх ніколи не виховаєш…» (Сухомлинський В.О.).

Старших дошкільників потрібно вчити захоплюватися красою природи в різні пори року, радо спілкуватися, милуватися нею, дбати про збереження та орієнтуватися в причинах забруднення оточуючого середовища. Як одну з форм спілкування дітей з природою, доцільно використовувати екологічну казку. Під час складання екологічних казок намагатись навчити дітей висловлювати в словах свої думки, переконання, розуміти стан довкілля і виявляти особисте до нього ставлення. Казка, складена дітьми є результатом проведення клопіткої виховної роботи на ту чи іншу тему, а саме: «Мої друзі-дерева», «Метелик-веселик», «Співучі комахи» та ін. У роботі зі старшими дошкільниками обов’язковим є залучення дітей до практичної діяльності, надання конкретної допомоги середовищу, рослинам, тваринам як на території дошкільного закладу, так і в найближчому природному довкіллі. Дорослий повинен вчить дітей відчувати, що виявлення турботи потребує значних зусиль, терплячості і знань. Отримавши незначні результати, хваліть свої вихованців, радійте разом, милуйтеся довкіллям, приємними змінами, що відбулися. Переживання загального позитивного настрою дає впевненість дітям у своїх силах, підтримує бажання бути готовим допомагати, не нашкодити довкіллю. Проблема формування екологічної свідомості розглядається в ширшому розумінні: не тільки як проблема навколишнього середовища і захист його від забруднення, а як екологія особистості, екологія душі, екологія культури. Тому можливо поєднувати завдання екологічного виховання із завданнями з інших розділів програми під час інтегрованих, комбінованих занять.

Задовольнити дитячу допитливість, заохотити малюка до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами і явищами природи допомагає гра. Саме гра сприяє поглибленню емоційних переживань дітей, розширює їх уявлення про світ. Під час прогулянок на свіжому повітрі треба проводить екологічні ігри та цікаві завдання, які об’єднані спільною темою, наприклад, «Ліс, його збереження та охорона». Проведення ігор в природних умовах має складності: діти легко відволікаються, переключають свою увагу на сторонні предмети, інших людей… Щоб цього уникнути, використовуйте наочний матеріал, вдало підібране художнє слово (зокрема, твори В.О.Сухомлинського), ігрові моменти, ігрові дії.

Велику роль у формуванні екологічної свідомості має практична дослідницька діяльність в природних умовах. Екологічна освіта, на мою думку, має починатися з об’єктів найближчого оточення, з якими дитина зустрічається у повсякденному житті. Процес навчання буде малоефективним без емоційного сприйняття дерев, птахів, світанків, квітів. Вирішити ці завдання в процесі дослідження допомагає екологічний проект. Він може бути короткотривалим або довготривалим, залежно від масштабу завдань, віку та можливостей дітей. Під час роботи з проектом діти спостерігають, досліджують, малюють, ліплять, граються, слухають музику, знайомляться з літературними творами, складають свої казки та оповідання.

Щоб викликати у дошкільнят позитивний емоційний відгук на природне оточення, в дитсадку можна проводить свята та розваги. Зокрема, свято Дня Землі, яке створить масштаб загального бачення планети, її значення для людей та всього живого.

Великого значення педагоги повинні  приділити  розвитку творчої неординарної особистості. З цією метою можна організовувати заняття-драматизації за художніми творами В.О.Сухомлинського, що дасть змогу дітям логічно і послідовно висловлювати свої думки, неординарно мислити, фантазувати. Під час драматизації, використовуючи прийом екологічної емпатії, вчіть своїх дітей співпереживати, співчувати.

Велике значення у формуванні екологічної свідомості дошкільників відіграє художнє слово. Так вважав і Василь Олександрович: «слово-це найтонший різець, здатний торкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру…» Вихователь повинен широко використовувати художню літературу (вірші, казки, оповідання), народний фольклор (прислів’я, приказки, повір’я, прикмети, легенди), твори самого Василя Олександровича: «Які вони бідні», «Як визволити джмеля?», «Покинуте кошеня», «Дуб», «Ранковий вітерець», «Конвалія», «Золоті стрічки» та інші.

Педагог повинен здійснювати екологічне виховання і в роботі з батьками, тому що у свідомості дитини можуть існувати два паралельних ставлення до одного й того ж поняття.

У дошкільному закладі влаштовуються для дітей та батьків різні заходи (наприклад, свято дитячої творчості на тему: «Прощання з осінню»). Організовуються виставки дитячих робіт на тему : «Фантазії дитини і природи», де представляються малюнки дітей; аплікації з листя, соломки; осінні букети та іграшки з природного матеріалу.

«Природа стає виховним могутнім фактором лише тоді, коли маленька людина після трьох – чотирьох років навчання… з подивом приходить до думки: світ навколо мене став багатшим, красивішим і ця зміна світу – моя праця, це я.» (Сухомлинський В.О. )

Круглий стіл (08.12.2021)

«Форми і методи екологічного виховання дошкільників в сучасному закладі дошкільної освіти»

1. Що таке екологічне виховання? Формування системи знань, поглядів, переконання дієвого ставлення до навколишнього природного середовища, формування екологічної культури дошкільників.

2. Що таке екологічна культура дошкільнят? Засвоєння норм і правил поведінки стосовно об’єктів навколишнього середовища, ставлення до природи, що ґрунтується на бережному відношенні.

Основою, валеологічного виховання є:

• Емоційно – позитивне ставлення до природи;
• Знання про природу;
• Діяльність у природі;
• Природо-охоронна робота.

3. Основні завдання екологічного виховання.

• Зачарувати світом природи;
• Розкрити взаємозв’язки та взаємозалежності у природі;
• Розвивати пізнавальні інтереси;
• Виховати допитливих натуралістів;
• Виховати бережливих господарів землі;
• Організувати посильну трудову діяльність у природі.

4. Основні методи екологічного виховання.

• експеримент;
• спостереження епізодичні, тривалі
• безпосередній контакт з природою;
• прогрес в природі;
• дослідно – пошукова робота;
• д/ігри, ігри медитації, ігри – подорожі; -технічні засоби навчання;
• демонстрування картин, ілюстрацій;
• бесіди;
• словесно-логічні завдання; Проблемні завдання, запитання, ситуації.

5. Педагогічні прийоми:

• показ;
• пояснення;
• порівняння;
• зіставлення;
• створення проблемних ситуацій;
• активізація знань і досвіду про природу.

Засоби:Об’єкти живої і неживої природи.

Обладнання:художнє слово, фольклор, музика.

6. Організаційні форми екологічного виховання:

• заняття,
• екскурсії;
• прогулянки;
• цільові спостереження.

Форми роботи поза заняттям :

екологічні виставки; екологічні конкурси;

словесні (відповіді на запитання, описи, загадки, проблемні завдання); графічні (малювання); пантомімічні (наслідування тварин); політехнічні

(складання букетів, здирання зілля, виготовлення годівничок, ігор).