Консультація для батьків: «Готовність дитини до школи»

Тип консультації: груповий

Як відомо, зі вступом до школи змінюється структура діяльності дитини – знижується питома вага гри, усе більшого значення набувають уміння, пов’язані з цілеспрямованою діяльністю. Ідеться передусім про здатність приймати учбове завдання, здійснювати необхідні мислительні операції та практичні дії, контролювати та регулювати їх, досягати певного результату, адекватно його оцінювати. Оскільки становлення навчальної діяльності відбувається в дошкільному віці, важливо напередодні вступу дитини до школи формувати в неї уміння свідомо приймати учбове завдання, виділяти спосіб дії, пов’язувати його з якістю досягнутого результату, цілеспрямовано діяти, виробляти самооцінні судження щодо результату.

На думку науковців, висновок про готовність дитини 6 – 7 років до школи можна робити на основі вивчення таких компонентів готовності:

– психофізіологічна;

– інтелектуальна;

– особистісна (мотиваційна, емоційна, вольова, соціальна).

Психофізіологічна готовність

На кінець дошкільного віку в дитини відносно сформовані всі аналізатори кори мозку, на основі яких розвиваються різні види чутливості: поліпшується гострота зору, дитина більш тонко й точно розрізняє кольори, їх відтінки. Поліпшується здатність розрізняти різні звуки, відбувається подальший аудіальний розвиток дитини.

Нервові процеси стають більш урівноваженими й рухливими. Кістково-м’язовий апарат стає гнучкішим. Розвиваються дрібні м’язи, що засвідчує готовність дитини до оволодіння навичками письма.

Інтелектуальна готовність

На початок навчання у школі в дитини сформовані просторові відношення: вона правильно визначає місцезнаходження предметів, об’єктів, людей; орієнтується в поняттях «нижче-вище», «попереду-позаду», «над-під», «зліва-справа»; орієнтується у співвідношеннях «ширший-вужчий», «більше-менше», «коротший-довший». Сприймання часу поки досить обмежене: дитина розуміє, що час плинний, його не можна зупинити або уповільнити; орієнтується у показниках годинника. Вона ставить запитання про своє минуле, складає певні плани на майбутнє, діє у теперішньому.

Сенсорний розвиток. На кінець старшого дошкільного віку в дитини розвинені всі органи чуттів, вона володіє основними сенсорними еталонами (колір, форма, розмір, фактура), засвоїла способи обстеження предметів, уміє виділяти в них основні частини та деталі, знаходити розпізнавальні ознаки.

Дитина диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає найпростіші зміни цифрових рядів.

Мислення. Дитина 6-7 років життя оживляє, одухотворює предмети, пов’язує усе з усім. У її картині світу все живе, рухається, діє. На момент

вступу до школи вона лише починає оволодівати умінням відділяти причини від наслідків, бачити себе збоку, спиратися на реальний стан речей. У дитини розвинений кругозір, вона має елементарні уявлення про навколишній світ та саму себе, у неї сформована первинна дитяча картина світу та Я-образ. Від одиничних понять поступово переходить до більш узагальнених, може виокремити як суттєві, так і несуттєві ознаки предметів, явищ, людей. Дитина може визначати функцію різних предметів, засвоює родо-видові відношення між ними, поступово оволодіває абстрактними поняттями, використовує приклад як основну форму доказу.

Мовлення. Загальний мовленнєвий розвиток пов’язаний з умінням дитини використовувати логічні операції.

Мовленнєва готовність до школи виражається в умінні старшого дошкільника правильно вимовляти всі звуки рідної мови, будувати різі типи речень, використовувати різні форми слів, у володінні достатнім словником, самостійному складанні оповідань (розповідних, описових, змішаного типу) з декількох речень, читанні напам’ять декількох віршів, здатності звернутися до дорослого по допомогу та підтримку, умінні використовувати мовлення як виразний засіб спілкування та спільної з однолітками діяльності.

Особистісна готовність

Мотиваційний компонент. Розширюються коло дитячих потреб, з’являються нові, пов’язані з бажанням піти до школи. Дитина усвідомлює, що нова соціальна роль школяра потребує від неї відповідального ставлення до нових обов’язків.

Емоційний компонент. Дитина 6-7 років схильна до сильних переживань, її почуття і настрій досить швидко змінюються. Особливого значення починають набувати почуття, пов’язані з навчанням дитини, з процесом пізнання нового – інтерес, подив, задоволення відкриттям, досягненням. Напередодні вступу до школи дитина може керувати своїми емоціями – утриматися від плачу, агресивних дій. Важливим показником хорошого самопочуття старшого дошкільника є відчуття емоційного благополуччя, комфорту, рівноваги, захищеності.

Вольовий компонент. На початок шкільного навчання процеси збудження ще переважають над процесами гальмування. Здатність до самоконтролю і саморегуляції поведінки лише починає формуватися. Дитина добре орієнтується в поняттях «треба», «можна», «не можна», у неї достатньо розвинена довільність пізнавальних процесів, зокрема пам’яті та уваги.

Соціальний компонент. Дитина старшого дошкільного віку відкрита для спілкування, має певне коло друзів, з якими спілкується і грає. У взаєминах з дорослими дитина починає знаходити баланс між незалежністю і слухняністю, з однолітками – між співпрацею і суперництвом.

Напередодні вступу до школи дитина здатна узгоджувати свої інтереси з груповими, працювати в команді, домовлятися, поступатися, знаходити компроміс, у мирний спосіб розв’язувати конфлікти, учиняти по совісті.

Портрет дитини напередодні вступу до школи

Психофізіологічний розвиток:

-​ має зрілі мозкові структури та функції;

-​ характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;

-​ проявляє достатню рухову активність;

-​ проявляє умілість рук, практичну вправність;

-​ здорова, не має хронічних хвороб;

-​ володіє основними гігієнічними навичками;

-​ знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розуміє, чим відрізняється від представника протилежної статі;

-​ володіє основами безпеки життєдіяльності;

-​ працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;

-​ користується як провідною правою/лівою рукою;

-​ не заїкається і немає інших невротичних проявів.

Інтелектуальний розвиток:

-​ володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;

-​ уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією дорослого;

-​ диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуальну, аудіальну, тактильну);

-​ здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;

-​ усвідомлює основні зв’язки між явищами;

-​ має розвинене логічне запам’ятовування – добре запам’ятовує і відтворює;

-​ встановлює логічну послідовність подій;

-​ відтворює зразок на вимогу;

-​ робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креативності;

-​ розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує звуки у слова, знаходить подібні слова для вираження думки, використовує складні речення;

-​ диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає найпростіші зміни цифрових рядків;

-​ розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;

-​ знає деякі основи початкових наукових знань.

Мотиваційний розвиток:

-​ хоче йти до школи;

-​ вирізняється високою допитливістю – розвинена пізнавальна мотивація;

-​ може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;

-​ має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;

-​ свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;

-​  зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;

-​ у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самостверджується;

-​ має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

-​ переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;

-​ сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зовнішніх впливів, чутлива до нього;

-​ знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жестами, діями, тональністю голосу;

-​ адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;

-​ утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;

-​ чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;

-​ оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформоване почуття гумору;

-​ володіє елементарною емоційною культурою, самовиражається у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

-​ свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;

-​ концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;

-​ мобілізує себе на розв’язання завдання;

-​ розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;

-​ звертається по допомогу лише у разі об’єктивної необхідності;

-​ конструктивно розв’язує проблеми, долає труднощі;

-​ доводить розпочате до кінця;

-​ може відстояти власну думку;

-​ визнає свої помилки;

-​ дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

-​ приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важливість;

-​ відкрита контактам, комунікабельна;

-​ прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, товаришів;

-​ уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;

-​ узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;

-​ реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм та правил;

-​ намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв’язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;

-​ орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;

-​ усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної поведінки;

-​ має більш-менш адекватну самооцінку;

-​ поважає себе та інших;

-​ має сформований образ дитячого світогляду, елементарну систему ставлень.

Отже, готовність дитини до школи – це досягнення нею таких рівнів психофізіологічного, інтелектуального та особистісного розвитку, які засвідчують її здатність бути активним суб’єктом шкільного життя взагалі та навчальної діяльності зокрема. Отже, йдеться не про окремі знання та вміння дитини, а про певний їх набір, у якому мають бути всі основні компоненти. При цьому рівень розвитку кожного може бути різним, вони можуть доповнювати один одного, нестача якогось може компенсуватися більшою зрілістю іншого. Водночас недостатня сформованість одного з компонентів так чи так впливатиме на гармонійну адаптацію до школи, на успішність навчання дитини у першому класі. Навички лічби, читання, письма, важливі для загального розвитку старшого дошкільника, самі по собі не визначають, не гарантують його готовність до школи: по завершенні першого півріччя всі першокласники оволодівають ними у більш-менш однаковій мірі. Лише певна збалансованість психофізіологічної, інтелектуальної, мотиваційної, емоційної, вольової та соціальної складових засвідчують достатній рівень сформованості у дошкільника 6-7 років готовності до школи.