Тип консультації: груповий
Норми поведінки, засвоєні дитиною в сім’ї, відображаються на процесі його спілкування з однолітками у свою чергу, багато якостей, придбані дитиною в дитячому колективі, приносяться їм у сім’ю.
Інтерес до однолітків виявляється дещо пізніше, ніж інтерес до дорослих. Спілкування дитини з однолітками складається в різних об’єднаннях. На розвиток контактів з іншими дітьми впливає характер роботи і наявність у дитини умінь її виконання.
Група дитячого саду – це перше соціальне об’єднання дітей. У дошкільному віці виявляються різні взаємини – дружні й конфліктні, тут виділяються діти, які відчувають труднощі в спілкуванні. З віком ставлення дошкільників до однолітків змінюється, вони оцінюють не тільки за діловими якостями, але і особистісним, перш за все моральним. Це обумовлено розвитком уявлень про норми моралі, поглибленням в розумінні змісту моральних якостей.
Для виявлення особливостей комунікативної діяльності дітей слід більш детально розглядати вікову динаміку особистісної взаємодії.
Отже, в групах молодших дошкільників часто спостерігається діяльність дітей за типом «поруч, але не разом», часто можна помітити, як дитина розмовляє із собою або іграшкою. З часом спільна дія набуває елементи співпраці, які виявляються у встановленні емоційних, виборчих контактів з однолітками, в об’єднанні дітей на основі загального ігрового інтересу («Хто піде грати в« гараж »?). Для більшості дітей цього віку неймовірно важко вести себе по відношенню до інших дітей дружелюбно, доброзичливо, разом домагатися якихось результатів. Діти, які вже опанували цим умінням, часто бувають несправедливо суворі до тих, хто від них відстає, тому у спільній грі
може виникнути конфлікт. Велика роль у правильній організації спілкування належить дорослому.
У дитини народжується суб’єктивне ставлення до однолітка як партнера спільної діяльності, без якого «грати нецікаво». Інтенсивно розвивається усвідомлення дитиною себе як суб’єкта спільної діяльності, особливо в сюжетно-рольових іграх. У них дошкільник починає орієнтуватися не тільки на сюжет, а й на однолітка, сферу його інтересів, рівень можливостей і умінь. У дітей з’являється прагнення до налагодження співпраці для досягнення загального результату. Створюються перші ігрові об’єднання, але вони мають, в більшості випадків, нестійкий характер. Переважають діади, рідше – тріади, за статевою складом переважають «чисті» мікрооб’єднання у молодших дошкільнят.
Головною вимогою однолітка перед прийняттям його у спільну гру, є володіння ігровими операціями. Діти визначають своє ставлення до однолітка скоріше емоційно, ніж раціонально, оцінюючи вчинки іншого. Джерелом оціночних суджень, а в результаті і оціночних відносин, виступають дорослі. До них часто звертаються молодші дошкільнята з метою уточнення правил взаємодії. В кінці 4-го року життя стосунки між дітьми стають більш стійкими. Найпомітніше виступають деякі симпатії та антипатії.
Переважною формою спілкування на початку молодшого дошкільного віку виступає емоційно-практич
У середньому дошкільному віці провідною діяльністю поступово стає сюжетно-рольова гра. В ігрових об’єднаннях починають з’являтися спільність вимог, узгодженість дії, спільне планування. Дитина починає брати до уваги інтерес партнерів. Поступово розвивається вміння взаємної підтримки, почуття товариства, співпереживання успіхів і невдач. Діти починають усвідомлювати
ефективність спільно організованої діяльності. У цьому віці переважають стійкі діади і з’являються об’єднання, що включають в 3 і більше осіб. У групах 5-го року життя переважають «чисті» об’єднання дітей, в цьому віці вже більш чітко відзначаються поділу «групових ролей» – «зірки», «пропущені».Так, значущими характеристиками «зірок» виступають: уміння організувати гру, прагнення до справедливості, доброта, дружелюбність, зовнішня привабливість, широта кругозору. «Пропущених» дітей характеризують дефекти морально-вольово
На 5-му році сюжетно-рольова гра стає по-справжньому колективною, будується на основі співробітництва. Дитина прагне привернути до себе увагу. У спілкуванні виникає феномен «невидимого дзеркала»: в однолітку дитина бачить себе, і бачить простір позитивно. Дитина в процесі спілкування з однолітками оцінює себе і замислюється над тим, сором’язливий він чи настирливий, скромний або самовпевнений, стриманий або ні.
Таким чином, можна сказати, що, дозволяючи дитині все, що роблять інші діти в його віці, ми – дорослі даємо йому можливість зрозуміти, як треба і як не слід поводитися в суспільстві людей.
Хотілося б зауважити, що рівень розвитку взаємодії дітей 3-5 років залежить від багатьох факторів, і, перш за все від тих умов, в яких дитина перебуває не тільки в дитячому саду, але і вдома, а також на вулиці. Всі ці чинники в сукупності роблять великий вплив на формування особистості дитини, визначаючи ступінь розвитку його почуттів, емоцій, уявлень і знань, а також його вмінь застосовувати їх у своїй діяльності, його навичок колективного життя.
Формування навичок взаємодії
У період дошкільного дитинства взаємодія і спілкування з дорослими зберігають провідну роль у розвитку дитини. Однак для повноцінного соціального та пізнавального розвитку дітям старшого дошкільного віку вже не достатньо спілкуватися тільки з дорослими. У ситуації спілкування з однолітками дитина більш самостійна і незалежна. Саме в процесі взаємодії з рівними партнерами дитина набуває такі якості, як взаємна довіра, доброта, готовність до співпраці, вміння ладити з іншими, відстоювати свої права, раціонально вирішувати виникаючі конфлікти. Дитина, має різноманітний позитивний досвід взаємодії з однолітками, починає точніше оцінювати себе і інших, свої можливості та можливості інших, отже, зростає її творча самостійність, соціальна компетентність.
Характер взаємодії і спілкування дитини, звичайно ж, залежить від особистісних особливостей: хтось охоче грає з більшістю дітей групи, хтось тільки з 1-2, одні активні, агресивні в контактах, а інші пасивні, підпорядковуютьс
«Формування взаємовідносин» – це формування таких навичок побудови і підтримки спілкування з навколишнім світом, як того вимагають соціальні норми і правила життя в суспільстві. Успішність практичній діяльності, взаємодії людей один з одним неможлива без засвоєння ними суспільно вироблених норм і правил.
Поведінка і спілкування дитини має бути позитивно спрямована:
-
вона повинна уміти добре орієнтуватися в правилах культури поведінки;
-
володіти навичками всіляких способів побудови, підтримки та розвитку взаємовідносин, заснованих на прийнятті активної позиції партнера, чуйності до емоційного стану партнера по спілкуванню (вміння співпереживати у невдачі, радіти за успіх іншого), умінні узгоджувати свої бажання з думкою інших учасників
-
взаємодії, умінні аргументовано і спокійно довести свою точку зору, умінні справедливо й адекватно оцінювати себе й інших партнерів по діяльності, умінні регулювати свою поведінку відповідно до норм поведінки.
Соціальне здоров’я дитини – це насамперед її комфортне самопочуття в соціумі, яке досягається завдяки вмінню ефективно спілкуватися, проявляти турботу про інших, коректно й обґрунтовано відмовлятися від небезпечних для здоров’я пропозицій, доброзичливо взаємодіяти з однолітками та дорослими людьми.
Дбаючи про соціальне здоров’я дітей, маємо мотивувати їх ставитися до однолітків і дорослих, з якими вони взаємодіють, так, як вони хочуть, щоб ставилися до них самих. Зрозуміло, що позитивна мотивація на дотримання здорового способу життя взагалі й забезпечення соціального здоров’я зокрема не виникає у дітей спонтанно. Ії потрібно формувати цілеспрямовано, стимулюючи різні види мотивів і використовуючи спеціально дібрані форми і методи освітньої роботи. Розглянемо деякі з них детальніше.
Позитивна мотивація на ефективне спілкування
Вправа «Інтерв’ю». Вихователь пропонує дитині (дітям) узяти інтерв’ю у своїх рідних і друзів. Співрозмовники мають назвати по дві кращі риси одне одного (мотиви встановлення і збереження позитивних стосунків з дорослими та іншими дітьми).
Гра «Чарівна математика». Діти отримують завдання рахувати протягом дня, скільки разів вони привіталися, скільки сказали компліментів, «чарівних» слів (моральні мотиви, які визначають ставлення до інших людей).
Гра «Розвідники». Дітям пропонують спостерігати за тим, як спілкуються дорослі, однолітки (пізнавальні мотиви).
Одним з головних завдань дошкільної освіти є формування у вихованців комунікативної та соціальної компетентності, інакше кажучи – умінь, що дають дітям змогу гармонійно існувати в соціумі. Тож в умовах дошкільного
навчального закладу педагоги повинні створити розвивальний життєвий простір, сприятливий для формування соціальної зрілості. У такому середовищі діти мають досягнути рівня сформованості установок, знань, умінь та етичних якостей, достатнього для добровільного, умілого та відповідального виконання різних соціальних ролей.
Сюжетно-рольова гра є провідним засобом соціалізації дошкільника. Відображення життя дорослих у сюжетно-рольовій грі дає змогу дитині «прожити» різні соціальні ролі, усвідомити внутрішні зв’язки між ними, опанувати рольову поведінку. Проведення сюжетно-рольових ігор дає педагогам змогу розв’язувати такі завдання:
-
розширювати й поглиблювати знання дітей про взаємини з однолітками й дорослими, про норми поведінки;
-
впливати на емоційну сферу дітей;
-
створювати умови для плідної співпраці дітей у процесі колективної творчої діяльності.
Ефективність впливу сюжетно-рольових ігор на взаємини з однолітками залежить насамперед від оптимального розподілу ролей між дітьми з урахуванням перспективи бажаної ролі й принципу черговості.
Інсценівки, драматизації та інші театральні ігри помітно впливають на формування в дітей адекватної самооцінки й рівня домагань, спонукають дошкільників змінювати ставлення до себе. Дуже важливим є емоційний розвиток дитини, оскільки від нього залежатиме те, як складуться її стосунки з однолітками і дорослими в майбутньому. Беручи участь в театральних іграх, діти ознайомлюються з відчуттями, настроями й образами улюблених персонажів, вчаться їх розуміти, досліджувати причини їхньої поведінки. Також інсценівки сприяють розвитку комунікативних навичок. Адже спілкування в колективній грі – це її основа. А ще участь в таких заходах поступово стає чудовою основою для самовираження.
Щоб підвищити у вихованців старших груп рівень соціальної зрілості, педагогам доцільно використовувати колективні творчі ігри різних видів.
Колективні творчі ігри – це ефективний засіб, що допомагає розвинути відчуття партнерства і правильної взаємодії.
Ігри-заняття варто організовувати насамперед для розвитку взаємин дітей із дорослими. Завдання ігор-занять – вплинути на свідомість, почуття та поведінку дітей для виховання в них:
-
довіри до педагога;
-
бажання співпрацювати з ним;
-
готовності обговорювати результати своєї діяльності.
Важливою умовою ефективності ігор-занять є включення дітей у спільну з педагогом діяльність,засно
Список використаної літератури:
1. Журнал «Вихователь-мето
2. Журнал «Вихователь-мето
3. Журнал «Дошкільне виховання» №3, 2015.