Тип консультації: груповий
План консультації
- Завдання духовного розвитку дошкільників.
- Прояви духовного потенціалу дитини.
- Елементи християнства як засіб формування духовності.
- Методи духовного розвитку дошкільнят.
- Ефективні засоби духовно-морального виховання.
- Підготовка педагогів.
- Робота з батьками вихованців.
Завдання духовного розвитку дошкільників
Духовність – найвища сила внутрішнього світу людини, яка проявляється, зокрема, і в громадськості, і в моральності: сердечності, доброті, щирості, відкритості до інших людей.
Духовний розвиток – чи не найскладніший напрям у педагогічній роботі з дошкільнятами. Як правильно й ненав’язливо відкрити дітям одвічні духовні цінності, спрямувати на шлях постійного самовдосконалення, прищепити прагнення творити добро і красу? Які методи обрати? Яка підготовка потрібна педагогам?
Проблеми розвитку духовного потенціалу особистості дошкільника – ціннісно пріоритетні на тлі загального занепаду духовної культури суспільства.
Саме поняття духовність має складні, багатокомпонентні трактування філософського, психологічного, педагогічного спрямування, через що нечітко усвідомлюється педагогами і батьками, а відтак практика формування духовного потенціалу особистості дошкільника нерідко обертається тенденцією зводити формування духовності до прилучення малюків до релігійних традицій.
Формувати духовність маленьких українців на засадах християнської моралі, доброти, людяності, милосердя, чесності, працьовитості, на основі традицій, досвіду своєї родини та народу в цілому – основна мета духовно-морально-виховання дошкільників. Тож завданнями педагогів є:
- розкрити дітям неоціненне багатство, глибину народної мудрості, національних надбань через використання народного фольклору;
- поглиблювати знання про розмаїття народних свят, обрядів, традицій українського народу як духовної скарбниці наших пращурів;
- розширювати уявлення про сім’ю, рід;
- сприяти гармонійному вихованню дітей на основі дотримання родинних традицій;
- збагачувати досвід доброзичливих взаємин з однолітками, турботливого ставлення до рідних та близьких людей, дотримання моральних та етичних норм під час різних видів діяльності;
- розвивати здатність до оцінювання й самооцінювання, критичного ставлення до власної поведінки; уміння обмежувати свої бажання, дотримуватися встановлених норм поведінки, у своїх вчинках керуватися позитивним прикладом.
Під час занять педагоги збагачують словник дітей формулами ввічливості, виховують скромність, чуйність, бажання бути справедливим, надавати допомогу іншим.
Основні форми роботи, які проводяться з дітьми, є:
- заняття;
- бесіди;
- розв’язання проблемних ситуацій;
- ігри – дидактичні, сюжетно-рольові, рухливі, театралізовані;
- свята й розваги.
Отже, завданнями духовного розвитку дошкільників є:
- Розкривати особистісні духовні потреби та здібності дитини.
- Формувати прагнення до творчості, саморозвитку і самореалізації.
- Виховувати морально-етичні риси характеру.
- Формувати адекватне ставлення дітей до соціуму.
- Формувати усвідомлення причетності до культурної спадщини народу.
- Формувати громадянську самосвідомість.
Оскільки духовний потенціал особистості проявляється через її духовні потреби та цінності (інтелектуальні, моральні, естетичні), емоційну культуру, моральні та естетичні ідеали, світогляд, здатність до творчості, основні шляхи його формування у дошкільному дитинстві лежать у площині соціально-морального, емоційно-ціннісного, пізнавального, художньо-естетичного і креативного розвитку дитини. Реалізація духовного потенціалу і дорослої людини, і дитини можлива на основі сформованої (у дошкільника – закладених основ) духовної культури, компонентами якої (за П. Щербанем) є інтелектуальна, моральна, комунікативна, художньо-естетична, національна, родинно-побутова, екологічна, правова, християнська, морально-етична культури тощо.
З урахуванням можливостей і потреб розвитку особистості в період дошкільного дитинства процес цілеспрямованого формування духовного потенціалу малюка має орієнтуватися передусім на такі головні прояви.
Прояви духовного потенціалу дитини
- Прагнення пізнавати навколишній світ і себе у ньому, глибше ознайомлюватися з творами різних видів мистецтва.
- Бажання сприймати й творити прекрасне, самостійно займатися мистецькою діяльністю.
- Розуміння основних морально-етичних норм і здатність дотримуватися їх у власній поведінці.
- Шанобливе та бережне ставлення до всього живого, неживої природи і предметів рукотворного світу, відповідальність та інші базові якості особистості.
Родини вихованців і педагоги дошкільного закладу – це оточення, яке справляє найістотніший вплив на духовний світ дитини в силу свого постійного й тісного контакту з малятами, високого авторитету і довіри з їхнього боку.
Тож головне завдання найближчого соціуму – створювати умови для накопичення дошкільниками першого позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової, театралізованої тощо.
Як засоби розвитку духовного потенціалу дітей у дошкільному навчальному закладі та сім’ї варто широко застосовувати твори мистецтва (образотворчого, музичного, декоративно-вжиткового, літературного тощо). Обов’язковою є також опора на культурні та історичні традиції народу, окремого роду і сім’ї, дошкільного закладу і групи, а також природне довкілля.
Зазначені засоби особливо інтенсивно впливають на емоційну сферу дитини, а відтак найефективніші у справі формування інтересу до доступних вікові елементів духовної спадщини людства, прилучення до духовної практики пізнання світу людей, природи, речей, свого «Я», набуття малюками власного досвіду.
Елементи християнства як засіб формування духовності
Що стосується релігії як засобу духовного розвитку особистості в дошкільні роки маємо зазначити, що в масовій свідомості неправомірно ототожнюються поняття «духовний розвиток» і «релігійне виховання», хоча виховання на релігійних засадах є водночас і складовою формування духовної культури, і засобом цієї роботи. Педагоги і батьки мають розуміти: за Законом України «Про дошкільну освіту» виховання і навчання дітей у дошкільних навчальних закладах має світський характер, тож виховання на релігійних засадах реалізується за вибором батьків переважно в умовах родини, під впливом і за участі церкви, релігійних організацій.
Сьогодні, коли в Україні головні християнські свята (Різдво, Великдень, Трійця) відзначаються на державному рівні і християнські традиції дедалі впевненіше входять до нашого повсякдення, діти з перших років свого життя опиняються у середовищі, насиченому інформацією про Христа, Біблію, Заповіді Христові, Святого Миколая тощо, а також стають свідками дотримання національних традицій: новорічно-різдвяних, Великодніх святкувань, обрядів Водохреща, Вербної неділі, Зелених Свят, Спаса та інших, широко залучаються дорослими до участі в цих заходах.
Так, і в дитсадках, і в родинах дітям розповідають біблійні історії, легенди і віршики про Святого Миколая, складають листи до нього, розігрують театралізовані дійства та готують подарунки малятам від цього святого, розучують колядки й щедрівки, прикрашають приміщення освяченими вербовими гілочками, клечальним зіллям, маківочками як оберегами, малюють і дарують близьким писанки.
Згодні з науковцями і практиками, які пропонують інтегрувати в контекст духовного розвитку дітей дошкільного віку елементи релігійної просвіти, не вдаючись до власне релігійного виховання і дотримання релігійних обрядів, поклоніння іконам, заучування молитовних текстів тощо. Водночас такі духовні запити можуть задовольнятися в умовах родинного виховання, адже право батьків – визначати, до якої релігії та в який спосіб залучати свою дитину (звісно, не порушуючи жодних її прав, без насилля та примусу).
Методи духовного розвитку дошкільнят
Серед методів освітнього впливу на духовну сферу дитини, формування проявів духовного типу поведінки перевагу варто надавати іграм та ігровим вправам: організовувати в дитячому садку і родинах творчі ігри (сюжетно-рольові, драматизації за літературними творами, конструкторсько-будівельні), розробляти і вводити у повсякденне ділове й особистісне спілкування з вихованцями дидактичні ігри і вправи, проблемно-пошукові ситуації не тільки інтелектуального, а й морального, емоційно-ціннісного, художньо-естетичного, творчого спрямування.
Значні потенційні можливості мають спостереження і милування у природному, культурному, соціальному довкіллі; екскурсії; читання художньої літератури; слухання народної, класичної, сучасної музики; розглядання творів мистецтва (декоративно-вжиткового, живопису, графіки, скульптури, архітектури); бесіди і розмови з дітьми на різні теми, зокрема й обговорення реальних ситуацій дитячого буття та взаємин з однолітками, старшими за віком людьми. Продовженням обговорення таких реальних вражень зі старшими дошкільниками можуть бути бесіди про філософські поняття добра і зла, справедливості й кривди, сміливості та боягузтва, чесності та обману, гарного і потворного тощо. Ефективним також є самостійне складання дітьми розповідей-міркувань духовної тематики, що сприятиме виробленню у них власних ставлень і оцінок, суджень, цінностей. Усе це стане підґрунтям для формування переконань, світоглядної позиції особистості.
Закріпленню та унаочненню духовних сентенцій сприятиме розглядання картинок, що ілюструють події та явища, причини і наслідки дій та вчинків людини, обговорення моделей поведінки, варіантів розв’язання морально-етичних ситуацій за допомогою фігурок фланелеграфа, засобами анімації на інтерактивній смарт-дошці.
Виходячи з того, що діяльнісний підхід один з пріоритетних в організації освітньої роботи з дошкільниками і що тісна інтеграція набутих знань і уявлень з життєвим досвідом дітей – важлива педагогічна умова їхнього особистісного зростання, дорослі мають систематично давати дітям можливість самопроявлятися та самореалізовуватися в різних видах вільної, самостійної діяльності.
Книга – незамінний засіб духовно-морального виховання.
Робота з книгою – традиційний засіб прилучення дошкільнят до духовної культури. Водночас педагоги не завжди використовують увесь потенціал художнього твору, зводячи роботу до формального опрацювання тексту.
Під впливом соціокультурного оточення в період дошкільного дитинства, коли дитина найбільш вразлива, найбільш відкрита змінам, вона не стільки завдяки цілеспрямованому навчанню-вихованню, а переважно природним чином вбирає в себе духовно-моральні цінності, норми поведінки, правила взаємин між людьми. Причому моральний розвиток дошкільника багато в чому залежить від його емоційної чутливості, розвиненої здатності співвідносити власні вчинки з етичними еталонами.
Як засіб презентування дітям етичних еталонів особливе місце серед інших видів мистецтва посідає художнє слово. Прислів’я, приказки, казки, гуморески, оповідання, навіть колискові – в усіх цих творах закладено вироблену віками народну мудрість. З них дізнаємося про ті риси характеру, вчинки, які завжди цінувалися й цінуються людьми, а також про ті, які викликали й викликають осуд.
Духовно-моральні традиції фольклору різних часів збереглися в літературних творах для дітей кращих письменників – Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, К. Ушинського, Л. Костенко, В. Сухомлинського. Автори намагаються розмовляти зі своїми юними читачами сучасною, зрозумілою і близькою їм мовою. Саме у цих творах дошкільник знаходить духовні та етичні орієнтири, приклади для наслідування.
Але самого тільки ознайомлення з літературними творами замало. Соціально-моральний клімат і рівень духовності соціокультурного середовища, в якому зростає дитина, мають сприяти закріпленню в ній набутих духовних орієнтирів.
Якщо ж стан духовності й моральності соціального оточення дитини не відповідає суспільним нормам, може статися так, що вона обере для себе цінності, далекі від духовно-моральних орієнтирів, сприйнятих нею з кращих літературних творів.
Ефективні засоби духовно-морального виховання
Ефективними засобами духовно-морального виховання є:
- рідна мова та усна народна творчість;
- народна гра та іграшка;
- пісенне та хореографічне мистецтво;
- кращі зразки народного та авторського декоративно-прикладного мистецтва;
- календарно-обрядові свята;
- народні звичаї, традиції, символи;
- родинно-побутова культура.
Підготовка педагогів
З початком формування в малюка Я-образу (2–3 роки) настає сензитивний період для закладання духовних засад особистості. Батьки і педагоги мають максимально ефективно використати дошкільне дитинство й сприятливу ситуацію розвитку, аби формувати духовну культуру кожної дитини на рівні її вікових та індивідуальних можливостей.
Та чи всі дорослі, причетні до справи виховання дошкільника, готові до цієї відповідальної місії?
Тож як підготувати наставників, щоб вони змогли пронизати духовністю своє щоденне спілкування з малюками, не зводячи водночас виховну роботу до постійних повчань, нотацій, моралізаторства і натаскування?
Звісно, підготовка фахівців з дошкільної освіти має починатися зі студентської лави. Окрім вузівської підготовки, велике значення й післядипломної освіти у формі курсів підвищення кваліфікації для різних категорій педагогічних працівників дошкільної освіти.
У міжкурсовий період провідне місце відводиться самоосвіті й методичній роботі з педагогами, які організовують методичні служби всіх рівнів.
Робота з батьками вихованців
Ефективно здійснювати духовний розвиток дітей у дитсадку можливо лише за тісної взаємодії з їхніми батьками. І тут у пригоді стануть усі відомі, усталені форми співпраці дошкільного закладу з родинами.
Для того щоб підвищити психолого-педагогічну компетентність батьків з питань духовно-морального виховання дошкільників, ми активно залучаємо їх до освітньої роботи, обговорення й спільного розв’язання проблем і завдань цього аспекту виховання.
Педагоги, організовуючи роботу з батьками, сприяють обміну найліпшим досвідом сімейного виховання, формуванню довірчих стосунків та демократичного стилю спілкування дорослих з дітьми у родині, а також наголошують на важливості узгодження вимог сім’ї та дошкільного закладу в інтересах дитини.
Ефективними є різні форми роботи та взаємодії з батьками, зокрема:
- загальні та групові батьківські збори;
- анкетування й тестування;
- консультації фахівців;
- бесіди;
- круглі столи;
- семінари-практикуми;
- психолого-педагогічні тренінги;
- організація та проведення спільно з батьками свят, розваг, вистав, днів іменинників тощо.
Головне – зацікавити батьків, зробити їх своїми однодумцями у пошуку шляхів збагачення духовно-морального досвіду наших вихованців.
Окремо наголосимо на необхідності оптимізувати діяльність консультативних центрів (пунктів) на базі дошкільних закладів та методичних центрів при управліннях освіти на місцях як форму надання державної психолого-педагогічної допомоги батькам та особам, що їх замінюють.
Невід’ємним компонентом змісту такої консультативної допомоги мають стати і проблеми використання потенційних можливостей родинного виховання для прищеплення дітям елементів духовної культури з перших років життя. Варто відзначити також і роль засобів масової інформації у формуванні адекватної суспільної свідомості.
Хотілося б зазначити, що дошкільний період життя є визначальним для формування духовно-моральної культури особистості, адже в цьому віці дітям притаманна надзвичайна пластичність психіки та значна емоційна чутливість. Тож педагоги й батьки мають об’єднувати зусилля на шляху до цілеспрямованого й послідовного виховання свідомої особистості, якій притаманні високі духовно-моральні якості.
Лише власним небайдужим ставленням кожного до розв’язання проблем виховання духовності, бажанням, готовністю та вмінням особисто долучитися до цієї благородної справи, об’єднанням зусиль педагогічної і батьківської громадськості можна досягти успіхів у подоланні негативних тенденцій у стані духовності нашого суспільства.
Отже, чи буде дитина моральною, великою мірою залежить від того, які дорослі супроводжують процес її зростання.
Список використаної літератури:
- Богуш А. Духовність у вимірі мистецтва / А. Богуш // Дошкільне виховання. – 2013. – № 9. – С. 3-5.
- Гавриш Н. Книга – незамінний засіб духовно-морального виховання / Н. Гавриш // Дошкільне виховання. – 2013. – № 9. – С. 9-12.
- Долинна О., Низковська О. Розвивати духовний потенціал особистості дошкільника / О. Долинна, О. Низковська // Дошкільне виховання. – 2013. – № 9. – С. 6-8.
- Михайліченко Т., Кладієва Е., Шапаліна О. Народознавство як засіб духовно-морального виховання, або Дерево мого родоводу / Т. Михайліченко, Е. Кладієва., О. Шапаліна // Вихователь-методист дошкільного закладу». – 2013. – № 9. – С. 37-45.
- Туженкова Ю. Духовно-моральне виховання дошкільників / Ю. Туженкова // Вихователь-методист дошкільного закладу». – 2013. – № 9. – С. 31-36.