Тип консультації: груповий
План
- Підготовка вихователя до екскурсії.
- Підготовка обладнання до екскурсії.
- Підготовка дітей до екскурсії.
- Проведення екскурсії.
- Основні рекомендації вихователю, який організовує екскурсію.
- Післяекскурсійна робота.
Підготовка вихователя до екскурсії
Плануючи екскурсію, вихователь має визначити її тему, мету, конкретизувати програмовий зміст відповідно до місцевих умов і обрати місце проведення екскурсії. При конкретизації програмового змісту необхідно виходити з того, яку кількість нових об’єктів може бути введено на екскурсії. Нагадаємо, що рекомендовано, аби їх було не більше двох – трьох у середній групі і трьох – чотирьох у старшій.
Організовуючи екскурсію, треба враховувати фізичні можливості дошкільників, а також стан дороги, погоду. Вихователю необхідно оглянути місце екскурсії за один – два дні до її проведення: уточнити маршрут; знайти необхідні об’єкти, з якими ознайомлюватиме дітей; визначити послідовність спостереження; місця, де діти будуть спостерігати, відпочивати, збирати природний матеріал.
Вихователь має заздалегідь підібрати вірші, загадки, прислів’я, які буде використовувати під час екскурсії.
Підготовка обладнання до екскурсії
Для успішного проведення екскурсії слід заздалегідь підготувати необхідне екскурсійне обладнання залежно від мети екскурсії. Вихователь має продумати, які екскурсійні предмети братиме із собою, а про які слід подбати у дитячому садку, групі. Скажімо, заздалегідь варто облаштувати інсектарій, тераріум, акваріум, горщики для викопних рослин, щоб потім розмістити в них об’єкти, принесені з екскурсії.
У кожному дитячому садку мають бути обов’язковий та додатковий екскурсійні набори.
Усе екскурсійне обладнання необхідно зберігати у дошкільному закладі в одному визначеному місці, ліпше – у методичному кабінеті.
Обов’язковий екскурсійний набір:
- сачок для ловіння водяних комах – 1 шт. (для вихователя);
- сачок для ловіння комах – 1 шт. (для вихователя);
- пластмасові відерця для мешканців водойми – 3 шт. (для дітей);
- поліетиленові прозорі мішечки для водяних об’єктів 3 шт. (для дітей);
- лопатки та совочки для викопування рослин – 5 шт. (для вихователя і дітей);
- кошики для перенесення рослин – 5 шт. ( для дітей);
- папки для листя – 2 шт. (для дітей);
- коробки з дірочками для перенесення тварин – 2 шт. (для дітей).
Вихователю варто заздалегідь домовитися з дітьми, хто буде нести екскурсійне обладнання. Для більшої зацікавленості всіх учасників заходу вихователь може розподілити його з дітьми. Нести на екскурсію додатковий набір має сам вихователь.
Вихователю треба добре знати Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26.09.1991 р. №1268-XII (зі змінами та доповненнями), Червону книгу України. Об’єкти, які охороняються, не можна забирати з природи. Усіх тварин, яких було взято на тимчасове утримання в дошкільний заклад, необхідно повернути назад у природу.
Підготовка дітей до екскурсії
На екскурсії навчальна діяльність проводиться у особливих умовах, за наявності чинників, які дуже відволікають дітей від основної мети. Тому необхідно заздалегідь підготувати до екскурсії. Результати їхньої діяльності багато в чому залежатимуть від психологічної установки, даної дітям на підготовчому етапі. Для цього використовують такі педагогічні прийоми і засоби:
- повідомлення нових, цікавих для дітей фактів про предмети і явища, з якими їм доведеться зустрітися на екскурсії («маскування» тварин, рослин, природні «барометри» тощо);
- актуалізація досвіду дітей (коли востаннє ходили на екскурсію, що бачили, що запам’ятали, що сподобалося);
- використання творів мистецтва (художня література, репродукції картин, музика, пісні).
Для того щоб викликати у дітей інтерес до екскурсії, вихователь заздалегідь має провести з ними бесіду, під час якої повідомити, куди вони підуть, за чим спостерігатимуть, що збиратимуть. Таким чином, діти згадають про свої враження від попередньої екскурсії і почнуть очікувати на нове цікаве заняття. Разом з вихователем, вони відбиратимуть потрібне екскурсійне обладнання, що також пожвавить інтерес дітей.
Про заплановану екскурсію вихователь має повідомити батьків, які повинні подбати про одяг і зручне взуття для дітей відповідно до погоди і сезону. Так, скажімо, влітку, не можна вирушати на екскурсію без головних уборів.
Готуючись до екскурсії, вихователю варто попрацювати над формуванням у дітей серйозного ставлення до неї. Перед виходом із дитячого садка важливо домовитися із дітьми про дотримання правил поведінки на вулиці та на місці екскурсії. Необхідно нагадати їм, що по вулиці треба йти парами, не можна розбігатися, обганяти одне одного, збільшувати дистанцію між парами тощо.
На місці екскурсії всі рухи мають бути, по можливості, безшумними – необхідно вчитися слухати голос природи. Без дозволу не можна нічого збирати чи брати до рота. А найголовніше – діти мають пам’ятати, що йдуть на гостини до природи.
Додатковий екскурсійний набір:
- аптечка;
- складний ніж;
- мотузка;
- лупа;
- годинник;
- підстилка для відпочинку;
- термос з водою;
- одноразовий посуд (чашки) за кількістю дітей;
- рушник;
- туалетний папір.
Проведення екскурсії
Прийшовши на місце екскурсії, можна дозволити дітям сісти, щоб вони відпочили, звісно якщо це потрібно і для цього є можливості. Слід відмітити, що екскурсія у природу завжди має починатися з місця, де відкривається найкращий краєвид. Для того, щоб не порушити цілісного враження, яке виникає у дітей від першої зустрічі з природою, необхідно дати їм можливість одну – дві хвилини спокійно роздивитися все навкруги, завдяки чому вони зможуть зосередити увагу на об’єктах спостереження: осінніх барвах лісу, його зимовому вбранні, цвітінні саду, цвірчанні коників тощо. Дуже важливо на цьому етапі наголосити на естетичній цінності природи. Таке спостереження варто супроводжувати гарним поетичним словом. Наприклад, у вересні екскурсію можна розпочати рядками із вірша Марії Познанської «Осінь наша, осінь». Після цього слід переходити до постановки мети та розглядання об’єктів.
Основна частина екскурсії – колективне спостереження. Саме в його процесі розв’язують усі програмові завдання. Методика керівництва спостереження на екскурсії не відрізняється від методики проведення спостереження у повсякденному житті.
Які ж прийоми активізації мислительної діяльності дітей застосовують, організовуючи спостереження під час екскурсії?
Найголовніше – це правильна постановка запитань, коли діти дивляться на об’єкт. При цьому використовують запитання різних типів: репродуктивні ( Якого кольору? Що робить? Як рухається?), пошукові (чому ластівки відлітають у теплі краї, а синички залишаються?). Кількість пошукових запитань у старшій групі має переважати. Процес пошуку відповіді спонукає дітей мислити, викликає інтерес. Проте не завжди діти можуть знайти правильну відповідь. У таких випадках вихователю варто самому пояснити незрозумілі дітям питання. Видатний педагог Олександра Усова справедливо вважала, що саме пояснення вихователя допомагають відкривати дітям те, що треба бачити і як бачити.
Крім пояснень у ході екскурсії вихователь може використовувати розповідь. Вона доречна тоді, коли педагог розповідає про те, що безпосередньо не можна побачити. Так, наприклад, розглядаючи ранньовесняну трав’янисту рослину медунку, необхідно скласти про неї розповідь, у якій особливу увагу звернути на причини її раннього цвітіння. Це та інформація, яку дитина безпосередньо не може сприйняти.
Основні рекомендації вихователю, який організовує екскурсію
- Екскурсія у природу – це не прогулянка, а ефективна форма освітньої роботи з дітьми. Неприпустимо замінювати екскурсії іншими формами роботи;
- заздалегідь визначте тему екскурсії, конкретизуйте програмовий зміст, вивчіть місцевість і складіть маршрут;
- максимально відшукайте інформацію про ті об’єкти, з якими ознайомлюватимете дітей;
- дотримуйтеся тематики екскурсії, не відволікайтеся;
- розповідайте лише про те, що можна показати;
- уникайте довгих пояснень;
- не залишайте дітей пасивними слухачами, залучайте їх до активної діяльності;
- не перевантажуйте дітей великою кількістю нових назв;
- умійте сконцентрувати увагу дітей на необхідному природному об’єкті;
- своєчасно помічайте втому дітей і зумійте закінчити екскурсію;
- обов’язково закріпіть враження дітей від екскурсії в інших видах роботи;
- не акцентуйте увагу дітей на їхній поведінці, інакше зникнуть усі враження від екскурсії.
Пояснення, які може використати вихователь під час ексурсії, мають стосуватися лише того, що діти безпосередньо сприймають. Вони мають бути короткими і влучними.
Важливе значення на ексурсії має використання прийому порівняння. Це дає змогу сформувати більш чіткі уявлення про об’єкт природи, який розглядають. Дітей вчать порівнювати об’єкти спочатку за відмінністю (чим відрізняється ялинка від сосни), а потім за схожістю (що спільного у їжака і білки). Це допомагає виділити зв’язки, які існують у природі, розвивати допитливість дітей.
Під час екскурсії інколи доречно використати ігрові прийоми. Але їх не потрібно плутати з дидактичними іграми. Ігрові прийоми пожвавлюють процес спостереження. У середній групі діти можуть наслідувати рухи і голоси тварин. У старшій застосовують ігрові прийоми змагального характеру: «Хто перший побачить берізку і підбіжить до неї», «Хто назве більше ознак осіннього сонця».
Важливе значення під час проведення екскурсії має використання художнього слова, а також фольклору (загадок, прикмет, легенд). Вони допомагають створювати повні чіткі образи об’єктів, які розглядають діти.
Під час обстеження об’єктів на екскурсії обов’язково треба задіяти різні аналізатори. По можливості, необхідно, щоб кожна дитина доторкнулася, понюхала, послухала. Адже чим більше аналізаторів візьме участь у обстеженні об’єкта, тим яскравішими будуть уявлення про нього у дітей.
Названі прийоми активізації дітей можуть поєднувати і використовувати по-різному, залежно від мети і змісту екскурсії.
Після проведення групового спостереження, на яке відводиться основна частина екскурсії, необхідно дати дітям можливість зібрати природний матеріал (якщо це можливо) і провести самостійні спостереження. Збирання природного матеріалу необхідно використовувати з метою природоохоронного виховання: рідкісні рослини брати не можна, можна викопати лише одну – дві рослини, яких багато навколо. Жолудів і горіхів багато збирати не потрібно, бо ними живляться дикі кабани і білки. Можна запропонувати дітям зібрати насіння дикорослих трав, щоб підготувати взимку пташок.
Треба стежити, щоб під час збирання рослин, насіння діти ставилися до них бережно: не м’яли, не кидали зірвані квіти, не ламали гілок. Із собою в дитячий садок необхідно взяти стільки природного матеріалу, скільки його необхідно буде для подальшої роботи. Після розглядання зібраного матеріалу доцільно провести дидактичні ігри з метою закріплення знань про природні об’єкти: «З якої гілки дітки», «З якого дерева листок», «Відгадай за описом» та інші.
Перед поверненням з екскурсії дітям дають можливість відпочити у затишку 5 – 10 хвилин. У цей час можна підбити підсумок заняття. Згадати з дітьми, що нового вони дізналися на екскурсії, а також оцінити активність дітей і їх прояви дбайливого ставлення до об’єктів природи. Можна запропонувати декільком дітям розповісти про те, що їм сподобалося, що було особливо цікавим. У жодному разі не можна одразу на екскурсії оцінювати поведінку дітей, навіть якщо вона була негативною. Такий аналіз затьмарить враження дітей від екскурсії. При необхідності про поведінку дітей, можна поговорити згодом, в іншому місці.
Післяекскурсійна робота
Екскурсії сприяють цілеспрямованому безпосередньому ознайомленню дітей з природою, тому що вони є важливою ланкою в системі занять із ознайомленням дітей з природою. Після екскурсій роботу спрямовують на розширення, уточнення, поглиблення, систематизацію та узагальнення засвоєних знань.
Починається така робота з оформленням матеріалів, які були принесені з екскурсії. Тваринні об’єкти розміщують в інсектарії, акваріумі, тераріумі. Рослини висаджують у куточку лісу чи луків або ж у куточку природи. Листя, каштани, жолуді та шишки сушать, а потім виготовляють з них різні вироби, складають гербарії.
Вихователь, враховуючи особливості пам’яті та емоційної сфери дошкільників, повинен, створити всі умови, щоб пригадати і закріпити враження дітей від екскурсії. Такі спогади можна викликати, читаючи художню літературу, переглядаючи кінофільми і діафільми, працюючи на ділянці дошкільного закладу, на заняттях із зображувальної діяльності, в процесі індивідуальних і колективних узагальнюючих бесід. Музика, пісні, репродукції картин допомагають дітям згадати те, що вони чули й бачили, підсилюють їхній настрій, спонукають до порівнянь.
З великим задоволенням діти працюють над оформленням альбомів «Наш парк», «Хто живе в лісі», «Овочі з нашого городу».
Враження від екскурсій можуть бути основою для дидактичних, сюжетно-рольових ігор. У практиці широко використовують такі дидактичні ігри, як-от: «Чарівна торбинка», «Відгадай за описом», «Що де росте», ботанічне і зоологічне лото, доміно. Добре, якщо під час проведення дидактичних ігор буде задіяний і зібраний природний матеріал.
У дошкільних закладах для уточнення й узагальнення знань дітей через декілька днів після екскурсії проводять підсумкові бесіди. Але досвід показує, що одна екскурсія не дає достатньо матеріалу для узагальнень і висновків. Підсумкові бесіди доцільно проводити за результатами декількох екскурсій і занять природничого змісту, які можна об’єднати однією темою, наприклад: «Прийшла осінь», «Хто як зимує», «Що я знаю про комах».
Під час підсумкових бесід доцільно використовувати зібраний природний матеріал, дитячі малюнки, вироби, колекції, календарі погоди і природи, показ діафільмів, слайдів, прослуховування фрагментів запису екскурсії.
Освітня робота з дітьми у післяексурсійний період має бути різноманітною за змістом і формами, що сприятиме поглибленню інтересу дітей до природи, їхньому всебічному розвитку.