Форми організації праці дітей в умовах ДНЗ та родини

Форми організації праці не слід плутати з формами праці. Адже педагоги та психологи визначають три основні форми праці: споживчу працю (потреба у самостійному виконанні трудових дій), виробничу (потреба в праці, результат якої має значення для інших людей)  і творчу (дитина ставить вимогу створити щось оригінальне, а відомий результат отримує нове значення).

Форма праці – зовнішнє вираження узгодженої діяльності дорослого і дитини, що здійснюється за встановленими правилами у певному проміжку режиму дня. Працю дітей в умовах ДНЗ організовують у трьох основних формах: доручення, чергування, колективна праця. В умовах сімейного виховання також використовують всі означені форми організації праці, проте частка чергувань у них мінімальна, а провідною формою виступають доручення.

Трудові доручення. Сутність їх полягає у покладанні на дитину чи групу дітей певних обов’язків, виконання певних завдань, що мають практичне значення для самої дитини. Доручення мають чітку спрямованість на близький результат.

Види доручень:

• за ступенем складності,
• за тривалістю: короткочасні, епізодичні й тривалі,
• за характером організації праці: індивідуальні та групові.

Види доручень за змістом діяльності:

• побутові доручення;
• доручення, пов’язані з участю в іграх, використанням іграшок, організацією занять;
• доручення допомагати людям (для старшого дошкільного віку);
• доручення – прохання дорослого;
• доручення, пов’язані з працею в куточку природи, на земельній ділянці ДНЗ.

Виконання доручень (індивідуальних та групових)  виховує у дошкільнят обов’язковість, відповідальність, привчає їх до вияву вольових зусиль у процесі самоорганізації діяльності для досягнення результату; привчає дітей до узгодження дій з іншими, збагачує досвідом співробітництва.

Чергування. Полягає у систематичному виконанні дитиною трудових обов’язків стосовно інших дітей (в умовах сім’ї – стосовно членів родини). Чергування суттєво стимулюють розвиток дитини, адже вони потребують знань про властивості та якості предметів, виробляє усвідомлення значущості своєї праці, навички роботи.

Наприкінці молодшого віку вихователь починає залучати вихованців до виконання окремих обов’язків чергових по їдальні, а починаючи з 4 – 5 річного віку, діти систематично чергують по їдальні, на заняттях, у куточку живої природи. З дорослішанням дітей поступово ускладнюються доручення за змістом роботи, формами об’єднання дітей, вимогами до самостійності та самоорганізації. Переважно дітей об’єднують за однаковим рівнем трудових умінь, працелюбства, почуття відповідальності  або з різним, але не дуже контрастним, рівнем трудових умінь і самостійності.

Спільна трудова діяльність. Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці (прибирання кімнати або майданчика, робота на клумбі, городі тощо).

Види колективної праці.

Праця поруч – форма організації трудової діяльності, за якої діти незалежно один від одного, одночасно виконують індивідуальні завдання. Цей спосіб організації трудової діяльності є проміжком етапом до колективної праці.

Загальна праця – форма організації колективної діяльності дітей, яку характеризують спільна мета і результат. Загалом трудовий процес виконується як індивідуальний (діти розподіляють обов’язки під час прибирання полиці для іграшок: одна дитина витирає іграшки, друга – полички і т.д.)

Спільна праця – складний різновид колективної діяльності, що передбачає досягнення спільного результату шляхом виконання послідовних трудових дій над певним об’єктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого (для старшого дошкільного віку).

Перелік обов’язкового обладнання для здійснення трудової діяльності в ДНЗ