- Роль батьків у освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами.
- Принципи взаємодії з сім’ями дітей з ООП.
- Рекомендації педагогам для успішної взаємодії.
Батьки повноправні члени дошкільного навчального закладу. Батьки – важливі учасники навчальних команд своїх дітей. Вони найкраще знають їхні сильні та слабкі сторони, здібності, нахили, особливості розвитку, і саме тому можуть підтримувати найефективніше. Їхня постійна участь у житті дошкільного закладу може значно покращити успіхи дитини з психофізичними порушеннями. Важливо аби батьки брали участь у прийнятті рішень щодо навчання та розвитку своєї дитини. Саме вони можуть надавати корисну інформацію для планування, впровадження та адаптації програми для найкращого задоволення постійно змінних потреб своєї дитини.
Сучасна дитиноцентриська освітня парадигма передбачає переформатування традиційної практики взаємодії з сім’єю в руслі активного залучення батьків до навчально-виховного процесу. Партнерські стосунки в тріаді «батьки — педагог — дитина» є основою батьківської компетентності, формування якої потребує розроблення нового змісту корекційно-розвивальної педагогічної діяльності.
Одним із ключових моментів забезпечення ефективності розвитку дитини з психофізичними вадами є налагодження стосунків з вихователями, спеціалістами та персоналом дошкільного навчального закладу типу «дім — дитячий садок». Найкращий варіант для цього — активне та відкрите спілкування з батьками на початку навчального року та налагодження постійної комунікації з ними.
Обмін конструктивною інформацією. Одним із аспектів роботи в команді є постійна взаємодія та обмін інформацією педагогів та батьків про розвиток дитини, яка може впливати на навчання дитини з особливими освітніми потребами. Обмін важливою інформацією може позитивно впливати на освітній процес дитини, оскільки, це дає змогу педагогам та спеціалістам адаптувати можливості навчання та, зі знанням справи, вирішувати делікатні проблеми.
Робота з сім’ями має будуватися на таких принципах:
- партнерство з батьками – педагог сприймає батьків не як об’єкт свого впливу, а як рівноправних партнерів у вихованні дитини, проведенні з нею корекційної роботи. Завдяки цьому принципу, долаються дистанція між учасниками освітнього процесу і недовіра, яка часто виникає у батьків до спеціалістів та вихователів, вони починають прагнути підтримки, допомоги вихователя групи та вчителя-дефектолога, прислуховуються до них, виконують їх поради;
- позитивна характеристика дитини — передусім, слід концентрувати увагу батьків на позитивних, збережених якостях їхньої дитини, перспективних можливостях її розвитку, лише після цього говорити про труднощі. Це допомагає підтримати віру батьків у розвиток дитини, спонукає їх організовувати навчання і виховання, ігрову діяльність, формувати адекватні стосунки з дитиною;
- урахування стану, думки, досвіду батьків — під час вибору змісту, форм і методів роботи з сім’ями педагог враховує такі аспекти: здоров’я батьків, їхній психологічний стан; їхні можливості, моральні установки, досвід, ставлення до проблем дитини; сімейні стосунки; уміння членів сім’ї розв’язувати проблеми; соціальні зв’язки; приналежність до певного соціального класу;
- повага до батька і матері — у стосунках з батьками має домінувати повага, розуміння їхніх турбот. Це виявляється у формах звернення до батьків, у висловлюванні прохань і порад, у довірливому тоні розмови, у неприпустимості настанов і дорікань на адресу батьків, у збереженні відомих педагогу сімейних таємниць.
| Етично | Не етично |
| У розмові з батьками називати дитину на ім’я |
Говорити: «ваша дитина» |
| Звертатися до батьків по імені та по батькові або по імені, попередньо попросивши дозволу | Звертатися: «мамочка» |
| Обговорювати проблеми дитини тільки з батьками | Обговорювати проблеми дитини в присутності інших людей |
| Використовувати вирази: ментальні проблеми; недостатній рівень інтелектуального розвитку |
Вживати термін «розумово відсталий» |
| Якщо потрібно порівняння з дітьми без проблем у розвитку, використовувати вирази: діти з типовим розвитком; при типовому розвитку зазвичай діти … | Вживати слова «Здорові, нормальні діти» |
| Використовувати вирази: нетиповий розвиток, особлива дитина, дитина з особливостями розвитку |
Використовувати вираз «Хворі, ненормальні діти» |
| Вживати слово «поки» «Ваня поки не може ….», «Поки у Льови не виходить …» |
Просто констатувати відсутність досвіду |
| Якщо дитина з якихось причин не може займатися в конкретній групі, сказати: «Ця група не походить для Петі» | Говорити: «Петя не підходить для цієї групи» |
| Якщо групові заняття на даному етапі розвитку неможливі, слід сказати: «Ті навички, яким необхідно навчати в першу чергу, простіше і ефективніше формувати на індивідуальних заняттях » |
Говорити: «Про групові занятті не може бути й мови, він не потягне групу, він буде іншим заважати » |
| Після кожного заняття обов’язково
підвести підсумок і відзначити результат: «Сьогодні ми вчилися складати пазл з 2-х частин. Міша може це зробити самостійно. Він навчився з мінімальною підказкою показувати частини тіла. Ми почали вчитися сортувати предмети за кольором, поки це виходить за допомогою » |
Вказувати тільки на недоліки
|
| Якщо не вдається сформувати будь-який навик, сказати: «Поки у мене не
виходить навчити Аню розфарбовувати. Я подумаю, пораджуся з колегами і спробую інші способи » |
Говорити:
«Вона ніяк не навчиться розфарбовувати приклади, б’ємося, б’ємося і ні з місця»
|
На плечі вихователя лягає непросте завдання: донести до батьків ідею про те, що тільки спільно можна досягти бажаного результату.
Вихователь допомагає батькам дитини з особливостями розвитку:
– зрозуміти причини поведінки дитини у різноманітних ситуаціях;
– впоратися з тривогою, сумнівами;
– навчитися співвідносити очікуваний успіх навчання з реальними можливостями дитини;
– радіти навіть невеликому успіху.
Рекомендації педагогам для успішної взаємодії з сім’ями в яких виховуються діти з особливими освітніми потребами:
– наголошуйте на цінності дитини та необхідності розвитку її сильних сторін;
– намагайтеся зрозуміти батьків, прислухайтеся до їхньої точки зору, приймайте їхню позицію;
– умійте бачити в дитині індивідуальність, незалежно від наявних вад розвитку;
– домовляйтеся з батьками про обмін інформацією про розвиток дитини вдома і в ЗДО;
– не жалійте батьків, це заважає ефективній взаємодії;
– спільно вирішуйте проблеми;
– плануйте свою діяльність спільно з батьками.
Підготувала практичний психолог Лубенець Г.М.