Консультація для педагогів «Освіта для сталого розвитку дошкільників, або як організувати роботу з дітьми»

План

1. Освіта для сталого розвитку – актуальний інноваційний напрям розвитку освіти в Україні та світі.
2. Завдання освіти для сталого розвитку дошкільників.
3. Основні концепції сталого розвитку.
4. Сталий розвиток в екологічній сфері.
5. Сталий розвиток в економічній сфері.
6. Сталий розвиток в соціальній сфері.
7. Змістове наповнення програми «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку».
8. Тематичний день.
9. Освіта для сталого розвитку: поради педагогам.

 

Освіта для сталого розвитку – актуальний інноваційний напрям розвитку освіти в Україні та світі

Сталий розвиток дає змогу задовольнити потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості інших поколінь задовольняти свої потреби. Ідеться передусім про потреби людей у їжі, питній воді, чистому повітрі, комфортних житлових умовах, забезпеченні прав і свобод, мирному співіснуванні, доступі до культурних цінностей і традицій тощо.

Освіта для сталого розвитку – актуальний інноваційний напрям розвитку освіти в Україні та світі. Сталий розвиток передбачає розв’язання економічних, соціальних й екологічних проблем. Адже сучасне покоління має залишити достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для майбутніх поколінь, аби вони мали змогу забезпечити для себе рівень добробуту, не нижчий за нинішній. Щоб людство успішно стало на шлях сталого розвитку, більшість людей має ощадливо використовувати  не лише платні, а й безплатні природні ресурси, дбати про своє здоров’я постійно, а не тоді, коли виникає те чи інше захворювання.

Сформувати в дітей нові моделі поведінки, звички, стиль життя дасть змогу парціальна програма «Дошкільнятам – освіту для сталого розвитку» (далі – Програма). Програму напрацювали експертки громадської організації «Вчителі за демократію та партнерство» Олена Пометун та Наталія Гавриш.

Програма «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку» формує у дітей екологічні, економічні і соціальні навички. Її можна легко інтегрувати з іншими комплексними освітніми програмами, за якими працюють педагоги.

Це освіта не ПРО сталий розвиток, а ДЛЯ сталого розвитку. Тож діти мають не лише ЗНАТИ, а й відповідно ДІЯТИ.

Недостатньо розповісти дітям про те, що економія паперу і його вторинне перероблення сприяє збереженню дерев. Вони мають використовувати цей матеріал ощадливо, азом із батьками здавати паперові відходи до пунктів прийому макулатури. Поступово зі звички така поведінка трансформується у стиль життя.

Впровадження в освітній процес ідей сталого розвитку посилює його ефективність. Утім, щоб успішно реалізувати ці ідеї, вихователі мають знати як правильно діяти. Тож поряд з дітьми вчитися жити по новому мають і педагоги.

Головна мета освіти для сталого розвитку – сформувати в сучасних дітей уявлення про необхідність прагнути до гармонійного, стабільного і безпечного життя сьогодні і в майбутньому. Аби успішно це реалізувати, поряд із дітьми вчитися жити по-новому мають і дорослі.

Завдання освіти для сталого розвитку дошкільників є створення умов для:

– формування у дітей початкових уявлень про дії та поведінку, що орієнтовані на сталий розвиток, необхідних дня свідомого вибору способу власного життя;

– усвідомлення старшими дошкільниками необхідності збереження ресурсів Землі та особистої причетності до майбутнього суспільства і природи;

– розвиток у дітей звичок і моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку бажання діяти у цьому напрямку.

Сталий розвиток (англомовний оригінал терміну «sustainable development») — це розвиток, що дозволяє людям, які живуть сьогодні, задовольнити свої потреби, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь також задовольнити власні потреби. Важливо не тільки інформувати про сталий розвиток, а формувати нові моделі поведінки і звички дітей.

Діти мають не тільки знати, наприклад, про необхідність економити папір для збереження дерев і можливість його вторинної переробки, а й ощадливо його використовувати та разом з дорослими відносити паперові відходи до пунктів прийому макулатури.

Основні положення концепції сталого розвитку

1. У центрі уваги – люди, які повинні мати право на здорове плідне життя в гармонії з природою.
2. Охорона навколишнього середовища має стати невід’ємним компонентом процесу і не може розглядатись у відриві від нього. Існує безумовний орієнтир на не перевищення гранично допустимих рівнів антропогенного вплину на екосистеми.
3. Задоволення потреб у збереженні навколишнього середовища повинно розповсюджуватися не тільки на теперішні, а не й на майбутні покоління, передбачаючи ефективне використання та економію ресурсів, виключення або зменшення моделей виробництва і споживання, які не сприяють такому розвитку. Переважаючою має стати орієнтація на використання місцевих ресурсів та одночасне врахування інноваційних підходів і технологій.
4. Необхідними є партнерство, спільна робота всіх і кожного для забезпечення сталого розвитку; відкритість і прозорість спільних дій в інтересах сталого розвитку.
5. Зменшення розриву в рівні життя країн світу, викорінення бідності і злиденності, збереження здоров’я людей і забезпечення гідного рівня життя – найважливіші завдання світового співтовариства.

Сталий розвиток в екологічній сфері

У екологічній сфері. Визначення кордонів, в яких має розвиватись цивілізація. Охорона і раціональне використання ресурсів, зокрема прісної води, морів, океанів, а також землі, повітряного басейну; збереження біологічного різноманіття; боротьба і винищенням лісів; видалення відходів. Збереження екосистем для підтримання життя як невід’ємної складової стійкого розвитку людського потенціалу.

Сталий розвиток в економічній сфері

У економічній сфері. Повне перетворення ринкової системи. Переоцінка економічною теорією ролі екологічного фактора в економічному розвитку, визначення нових пріоритетів. Відмова від тупикових сучасних моделей економічного розвитку і споживання. Поступове скорочення негативного впливу на природу техногенного типу економіки. Перехід на позицію «людина як мета економічного зростання, а не його засіб».

Сталий розвиток в соціальній сфері

У соціальній сфері. Розвиток демократії, дотримання прав людини, вирішення питань бідності, етнічних та демографів них проблем; подолання негативного впливу глобальних екологічних проблем на людський розвиток. Застосування показника якості життя як сукупності критеріїв сталого розвитку, серед яких, зокрема, тривалість життя, стан здоров’я людини; відповідність стану навколишнього середовища нормативам; рівень доходів, зайнятості, знань і освітніх навиків населення; реалізація прав людини тощо.

Змістове наповнення програми «Дошкільнятам — освіту  для сталого розвитку»

Підґрунтям для формування свідомого та відповідального ставлення до власної поведінки, стилю життя, готовності до ефективної взаємодії є природна активність дітей, їх бажання брати участь у спільній справі, небайдужість до чужої біди. Діти залюбки долучаються до спільної діяльності, особливо, коли вона дає їм можливість відчути власну значимість, виявити самостійність у вирішенні проблеми. А через дітей і їхні батьки та самі педагоги оволодівають життєво важливими навичками екологічно-, економічно- й соціально доцільної поведінки, без якої неможливе створення та  існування суспільства, що передбачає комфортне існування людей сьогодні, дбаючи і про таке ж комфортне майбутнє для наступних поколінь. Структура кожного з курсів визначається трьома основними темами (модулями), засвоєння яких розраховано орієнтовно на 18 тижнів у старших дошкільників та на 27 тижнів у двох молодших вікових групах. Вивчення кожної теми передбачає опрацювання трьох підтем, що складають її зміст.

Вибір тем орієнтований на взаємодоповнюючі сфери сталого розвитку: соціальну, економічну та екологічну й є традиційним для освіти для сталого розвитку. Адже приблизно ті самі теми пропонуються для опанування в школі і навіть у програмах для дорослих. Однак одночасно він адаптований під потреби і можливості дітей дошкільного віку. Програмова діяльність спрямована на поступове (через багаторазове повторення) формування у дітей звичних моделей поведінки, які вони обиратимуть протягом подальшого життя у подібних ситуаціях. Зміни у поведінці також обумовлюють і відповідні зміни у свідомості дітей, виникнення ціннісного ставлення до питань сталого розвитку нашої країни та людства як до особистісно важливих, формують здатність і бажання діяти у цьому напрямі.

Передбачені програмою дії спрямовані на: покращення стосунків між дітьми та іншими людьми підтримку морального і психологічного клімату в групі розумне споживання енергії та води зменшення марних витрат сировини зміцнення власного здоров’я тощо. Для чіткого планування роботи з формування поведінки дітей у кожній темі/підтемі програма передбачає опанування дітьми (з доведенням до рівня звичної поведінки) двома діями.

У змісті кожної з тем виокремлено ідеї, які мають бути донесені до дітей, мовні формули, що відбивають їх смисли, та дії, які опановуються дітьми та автоматизуються у вигляді звичних моделей поведінки.

Дуже важливо постійно стимулювати дітей до виконання дій, заохочувати до їх систематичного виконання і повторення, а також пошуку нових продуктивних моделей поведінки. Саме повторення цих дій протягом двох тижнів дозволяє сформувати в дітей сталу звичку – модель поведінки, яка потім стає складовою їх повсякденного способу життя. В межах вивчення кожної теми є вступний і підсумковий аудит – невеличке самостійне дослідження дітьми власної поведінки. 

Тематичний день

Опанування кожної з підтем потребує два тижні у дітей 5-го року життя і по три – в інших вікових  групах. Кожен такий цикл починається тематичним днем, який спрямовано на введення дітей в тему і початок формування у них названих дій.

Тема «Спілкування»

Ідея першого тематичного дня: «Кожного дня люди спілкуються одне з одним. Щоб люди допомагали тобі і добре ставилися до тебе, з  ними треба підтримувати гарні стосунки. Таку стосунки починаються із щоденного привітання».

Обов’язковим елементом вивчення кожної теми є вступний і підсумковий аудит – діти мають самостійно досліджувати власну поведінку. Його результати дають змогу дошкільникам усвідомити необхідні зміни й ті, що вже відбуваються, а дорослим – спостерігати за процесом змін і підтримувати позитивний зворотній зв’язок щодо особистих досягнень дитини.        

Аби повно та глибоко розкрити тему, упродовж дня інтегруйте кілька освітніх напрямів, поєднуйте різні види дитячої діяльності.

Тема дня (підтема курсу) задає смисли всім видам творчої взаємодії дорослих і дітей, що завершується досягненням певного результату. Мета кожного з тематичних днів – сформувати в дітей розуміння того, що необхідно постійно виконувати певні дії і розвивати первинні навички їх виконання. Упродовж наступних днів автоматизуйте ці дії до звички чинити саме в такий спосіб.

Структура тематичного дня передбачає типові організаційні складники, в усіх вікових групах:

– ранкові заходи й інтегроване заняття – перша половина дня;

– відпрацювання опанованих дій – друга половина дня.

Найкраще провести тематичний день  у понеділок.

Ранкові заходи:

– прийом дітей, коротке спілкування з батьками, коли вихователь може представити тему дня (його гасло);

– визначення місця дня у послідовному ланцюжку днів тижня, місяця, пори року;

– спостереження за зеленими насадженнями, погодою, обмін досвідом і враженнями від минулого дня. У цей момент деякі запитання вже можуть мотивувати дітей до роздумів над темою дня;

– проведення ранкової гімнастики. Вона також може бути пов’язана з темою дня;

– індивідуальна робота з дітьми, які цього потребують;

– вільне спілкування та взаємодія дітей в різних видах дитячої активності в розвивальному середовищі групи. Це спілкування може бути пов’язане з темою дня.

Ранкові заходи тематичного дня будуються за звичною для дітей схемою, проте можуть бути пов’язані з темою дня вже на цьому етапі. Наприклад, під час прийому дітей вихователь проводить коротке спілкування з батьками і представляє тему дня (його гасло). З темою дня може бути пов’язано проведення ранкової гімнастики, ранкові ритуали або інші види дитячої активності.

Кульмінація першої половини дня – спеціально організоване інтегроване заняття, що поєднує декілька освітніх напрямів, серед яких лише один пріоритетний.

Мета заняття (його очікувані результати) полягає в тому, щоб діти навчились:

– пояснювати значення опрацьовуваних дій;

– розповідати про порядок (операції) виконуваних дій;

– обґрунтовувати необхідність діяти саме так;

– виконувати пропоновані дії на основі отримання первинного досвіду.

Інтегровані заняття орієнтовані на 20-25 хвилин.

Друга половина дня

Діти мають закріпити на практиці в різних формах творчої взаємодії, на прогулянці та під час інших видів активності у другій половині дня все, що засвоїли під час інтегрованого заняття. Створюйте спеціальні ситуації, насамперед ігрові, які потребували б від дітей застосовувати набутий досвід виконання дій. Тож під час прогулянок у другій половині дня проводьте:

– ігрові вправи – багаторазове повторення дії сприяє формуванню звички. Інтерес дітей підтримуйте заданим ігровим сюжетом або ігровим предметом;

– руханки – рухливі ігри чи вправи під музику дають змогу переключити увагу дітей на іншу діяльність, поліпшити їхній настрій, активізувати їх і допомогти легко засвоїти життєво необхідні правила;

– експериментально-пошукову діяльність – досліди важливі для розумового розвитку дітей, адже дають змогу самостійно переконатися в істинності сумнівних питань;

– ігри з лялькою – класичний метод роботи з дітьми раннього й молодшого дошкільного віку, за допомогою якого вони заглиблюються в уявні побутові ситуації, а отже засвоюють соціально прийнятні способи поведінки;

– вправи на ігровому полі, організованому за допомогою іграшок та інших предметів;

– дидактичні ігри, які, на відміну від ігрових вправ, мають чітко окреслену послідовність дій, передбачають використання певного набору предметів чи іграшок, проведення відповідного мовленнєвого ритуалу;

– групову роботу мовленнєвого чи художньо-предметного змісту в командах по 3-6 осіб під керівництвом дорослого. Під час групової роботи діти мають змогу звертатися одне до одного, вправлятися в дотриманні спільних правил, обраної ролі, соціально доцільної поведінки, а педагог керує спільним процесом і може непомітно корегувати дії дітей.

Щоб дошкільники засвоїли доцільні дії і відповідні мовленнєві формули, «озвучуйте» з дітьми мультфільми, влаштуйте театральні ігри, під час яких вони розігруватимуть сюжети за допомогою лялькового, настільного театру чи театру іграшок.

Освіта для сталого розвитку: поради педагогам

1. Встановлюйте зворотній зв’язок із дітьми. Щодня обговорюйте їхній досвід дій. Це посилює інтерес дітей, а ви зрозумієте, як формується поведінка й свідомість кожної дитини та за потреби зможете вчасно скорегувати роботу.
2. Стимулюйте дітей виконувати ті чи інші дії, нагадуйте про них доти, доки ці дії не стануть автоматизованими. Зазвичай досягти цього вдається після трьох тижнів роботи.
3. Організовуйте діяльність, дітей, надихайте їх, підбадьорюйте і скеровуйте їхні зусилля, спонукайте обирати спосіб діяльності, діяти, обговорювати. Тобто, створюйте умови для безпечної й ефективної освітньої діяльності.
4. Навчіться слухати дітей, чути їх і не оцінювати їхні особистісні зміни.
5. Демонструйте моделі поведінки, орієнтовані на сталий розвиток. Показуйте корисні звички на власному прикладі.
6. Використовуйте проблемні запитання, аби сформувати у дітей критичне мислення. Спонукайте дітей шукати відповіді спільно з дорослими й однолітками.
7. Налагоджуйте сприятливий емоційний клімат у групі, «підігрівайте» пізнавальну активність дітей та бажання діяти. Атмосфера заняття, тон розмови мають спонукати дітей включитися в ситуацію творчої дії. Примус, тиск, моралізація, нудні вказівки – неприйнятні!
8. Залучайте батьків до спільної роботи. Щоб зацікавити їх, правильно поінформуйте – висвітліть проблему, спонукайте замислитися. Розміщуйте в батьківському осередку інформаційні листівки, показуйте на тематичних зборах документальні фільми, мультфільми, презентації тощо.

Підготувала вихователь-методист: Наталія Гарбузова