Маленька дитина, особливо дитина раннього віку, за своїми фізіологічними особливостями не може самостійно визначити ступінь небезпеки, яка чатує на неї у незвіданому навколишньому світі.
Тому місія захисту дітей природою покладена на дорослих.
Але неможливо весь час водити кожну дитину за руку, утримувати біля себе. Тож потрібно розумно допомагати дітям уникати ушкоджень.
Для цього необхідно навчати їх правильно користуватися предметами побуту, обережно поводитися з тваринами, формувати уявлення про безпечну поведінку вдома, на подвір’ї, на вулиці.
Виховання безпечної поведінки дітей з раннього віку
Дошкільний вік — найважливіший період, коли формується людська особистість і закладаються міцні основи досвіду життєдіяльності, здорового способу життя. Одне з найважливіших завдань дорослого у цей період — прищеплювати дітям навички безпечної поведінки в ситуаціях, у яких існує ймовірність отримання травми. Необхідно створювати педагогічні умови для ознайомлення дітей з різними видами небезпеки.
Процес опанування дитиною необхідних знань та вмінь, що забезпечують змістовну й безпечну життєдіяльність у довкіллі, розпочинається в ранньому віці.
Вікові особливості малюків як потенційні небезпеки
Актуальність проблеми виховання безпечної поведінки малюків у соціальному середовищі пов’язана з такими віковими особливостями розвитку, як:
- підвищена рухова активність;
- зростання самостійності;
- інтерес до всього нового;
- повна довіра до всіх і всього, що навколо;
- відсутність відчуття небезпеки.
Фізичні можливості дворічних дітей та природна жага до пізнання навколишнього світу можуть дуже швидко призвести до біди. Адже діти раннього віку ще не розуміють, що для них безпечно, а що ні. У своїх вчинках вони керуються не розумінням того, що треба, можна, добре, а тим, чого хочеться, що цікаво, приємно. Саме тому на дорослих покладена велика відповідальність. Мета педагогів — зберегти життя і здоров’я малюків та озброїти їх навичками безпечної поведінки в довкіллі.
На третьому році життя діти прагнуть бути самостійними. Вони усвідомлюють, що дорослий є організатором спільних дій та помічником. Він дає оцінку поведінці, навчає перших правил, основ взаємодії зі знайомими та незнайомими людьми. У цьому віці в дітей активно розвиваються моральні почуття, вони демонструють готовність гратися з однолітками, спілкуватися з ними. З огляду на ці особливості малюків ми і будуємо свою роботу щодо організації їх безпечної життєдіяльності та формування у них власного досвіду безпечної поведінки.
Методи і прийоми навчання малюків безпечної поведінки
Із перших днів відвідування дітьми закладу дошкільної освіти, ознайомлюючи їх із груповими приміщеннями, територією, ми пояснюємо їм, що безпечно, а що — ні. Для цього використовуємо численні методи й прийоми, зокрема:
- пояснення;
- нагадування;
- бесіда;
- розглядання ілюстрацій;
- ігрові ситуації;
- рольові та дидактичні ігри й вправи;
- спостереження;
- художнє слово тощо.
Організовуючи заняття, режимні моменти, дозвілля дітей упродовж дня, спрямовуємо їх поведінку, прищеплюємо корисні навички, навчаємо адекватно сприймати навколишній світ. Для пояснення дітям правил і норм поведінки використовуємо художнє слово: віршики, потішки, примовлянки, короткі казки та оповідання.
Навчаючи дітей, ми широко використовуємо їхнє бажання бути схожими на дорослих, наслідувати їх. Тож одним з основних прийомів формування безпечної поведінки у наших вихованців є приклад значимих для них дорослих — вихователів і батьків, із якими ми тісно співпрацюємо.
Для активізації закріплення навичок у дітей у своїй роботі ми віддаємо перевагу створенню ігрових ситуацій, формулюванню запитань до дітей, застосовуємо метод бесіди. Для запобігання випадків дитячого травматизму проводимо систематичну роботу з малюками для вироблення в їхній свідомості стереотипів безпечної поведінки в різних ситуаціях та навичок користування предметами й речами. Для того щоб не позбавляти дітей права на самостійні дії, навчаємо їх правил поведінки в середовищі групової кімнати.
Предметне середовище як чинник безпеки життєдіяльності
Аби забезпечити безпечне перебування дітей у групових приміщеннях, усі застібки на господарчих шафах, дверях туалетної кімнати, роздягальні розміщуємо значно вище зросту дитини та систематично перевіряємо, щоб вони були в робочому стані.
Провідною діяльністю дітей третього року життя є предметно-маніпулятивна. А найліпше стимулює таку діяльність відповідно організоване предметно-ігрове розвивальне середовище. Тому ми постійно піклуємося про його динамічну зміну, організацію цікавих і змістовних занять, ігор із предметами побуту та їх ігровими замінниками. При цьому постійно пильнуємо, щоб його наповнення було безпечним. Ретельно добираючи іграшки та ігрове обладнання, стежимо, щоб вони відповідали стандартам якості, були виготовлені з екологічно безпечних матеріалів, відповідали віку та розвитку дітей. Усі іграшки легкі та прості у використанні, зручно розміщені в ігрових осередках не вище рівня очей дітей.
Самостійність та дисциплінованість — гаранти безпеки
Самостійність та дисциплінованість є певними гарантами безпеки малюків. Тож вихованню цих якостей ми приділяємо належну увагу. Насамперед навчаємо дітей самообслуговування, формуємо в них культурно-гігієнічні навички.
Дисциплінованість насамперед передбачає здатність до самоконтролю, яка в ранньому віці ще лиш починає розвиватись. Ефективна дисципліна — це збалансованість між потребою дитини в самостійності та необхідністю дотримуватися певних обмежень. Розвиваючи в дітей дисциплінованість, ми скеровуємо їхню поведінку, поступово зменшуючи ступінь свого контролю і даючи дітям змогу самостійно керувати власною поведінкою. Демонстрування довіри дітям і визнання їхніх можливостей веде до зростання в них самоповаги й упевненості в собі. А коли діти задоволені собою і взаєминами з іншими людьми, вони більше підготовлені слухати й учитися.
Очікування й вимоги дорослого щодо дисципліни мають відповідати віку та рівню розвитку дитини, тобто тому, що вона здатна робити й розуміти.
Практичне ознайомлення дітей із правилами безпечної поведінки
Реалізовуючи завдання соціально-морального розвитку малюків, ми значну увагу приділяємо формуванню в їхній свідомості понять «добре» — «погано», розвиваємо вміння слухати й чути дорослого. Для формування у дітей навичок безпечної поведінки створюємо ігрові проблемні ситуації. При цьому головними прийомами формування навичок безпечної поведінки у малюків є вправляння та навчання правил доцільних дій у процесі всіх видів життєдіяльності.
Робота з організації безпеки життєдіяльності малюків передбачає формування у них культурно-гігієнічних навичок, зокрема ми навчаємо дітей правил поведінки за столом, як-от:
- не залазити руками в тарілку чи чашку іншої дитини;
- не брати до рота предмети;
- не смоктати пальці;
- не гризти нігті.
Під час їжі нагадуємо дітям, що чашку потрібно тримати за вушко, ложку — у правій руці (шульзі — у лівій), нахиляти тарілку правильно у протилежний від себе бік, щоб не облитися самому та не облити іншу дитину, тощо.
Навчаємо дітей, як правильно сидіти на стільчику: спина дитини притулена до спинки стільчика, обидві ніжки торкаються підлоги. Допомагаємо кожній дитині прийняти правильну позу під час сидіння на стільчику за столом.
Під час роботи з роздатковими матеріалами на заняттях навчаємо дітей:
- не брати предмети до рота;
- не простягати предмети до очей, вуха сусіда.
Враховуючи вікові особливості дітей раннього віку, сприймання світу завдяки всім аналізаторам, зокрема й смаковим, під час роботи на заняттях з ліплення віддаємо перевагу використанню екологічно чистих матеріалів (глини, солоного тіста тощо). При цьому щоразу нагадуємо дітям, що брати глину чи тісто до рота не слід.
Під час ігрової діяльності навчаємо дітей:
- ідучи з іграшкою, дивитися під ноги, щоб не перечепитися;
- не розкидати іграшки, після гри збирати їх;
- класти іграшки після гри у відведене для них місце;
- не кидати іграшки в дітей;
- ділитись іграшками, не забирати їх у інших дітей;
- не битися, не штовхатися, нікого не ображати;
- не підходити близько до конячки-гойдалки, нічого не діставати з-під неї, коли хтось із дітей гойдається;
не штовхати дитину, яка гойдається, аби вона не впала, дочекатися своєї черги.
У туалетній кімнаті нагадуємо дітям про правила поводження з горщиком:
- не соватись на горщиках;
- не підкладати пальці під горщик;
- не підніматися разом з горщиком.
В умивальній кімнаті, під час миття рук, навчаємо дітей правил користування милом, водою:
- не брати мило до рота;
- не розбризкувати воду, бо можна послизнутись і впасти. Коли діти готуються до сну, нагадуємо правила поведінки
у спальній кімнаті:
- не ставати в ліжку на повний зріст;
- не стрибати в ліжку;
- не засовувати ноги між прутиками в ліжку.
Виховуючи в дітей безпечну поведінку, слід дотримуватися почуття міри. Необхідно враховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Неприпустиме застосування так званої «шокової терапії» з акцентуванням уваги на страшних наслідках надзвичайних ситуацій. Такий підхід може травмувати психіку дітей і в майбутньому вплинути на їхній психічний стан і поведінку. Розширення уявлень дитини про небезпечність довкілля має відбуватися не лише на інформаційному рівні, а й зачіпати емоційно-чуттєву і поведінкову сфери.
Під час прогулянки закріплюємо в дітей такі правила поведінки:
- не брати до рота пісок, землю, траву, листя;
- не простягати до очей гілки дерева, палички;
- не обсипати піском інших дітей.
У зимовий період нагадуємо дітям, що не можна:
- брати до рота сніг, їсти його;
- лизати бурульки;
- підходити до даху, з якого звисають бурульки Зустрічаючи на подвір’ї тварин, скажімо, кота чи собаку, підводимо дітей до розуміння того, що контакти з тваринами можуть бути небезпечними. Тож поводитися з ними слід обачно:
- не підходити близько до тварин, не робити різких рухів, бо вони можуть укусити чи подряпати;
- не гладити й не брати на руки безпритульних тварин, бо вони можуть переносити різні інфекційні захворювання;
- не злити тварин, не дратувати їх, не завдавати їм болю.
Взаємодія із сім’ями вихованців
Практика свідчить, що набуття досвіду безпечної поведінки та закріплення уявлень про здоровий спосіб життя у малюків є значно ефективнішими за умови взаємодії дошкільного закладу й сім’ї. Батьки зобов’язані приділяти багато уваги цим питанням, зокрема мають і самі дотримуватися загальноприйнятих правил безпечної поведінки. Адже, якщо поведінка батьків удома суперечить уявленням про правильну поведінку, які формують у дитини педагоги закладу дошкільної освіти, то очікуваних результатів досягти складно або навіть неможливо. Тому під час індивідуальних бесід із батьками ми надаємо їм конкретні рекомендації щодо того, як найліпше опікуватися безпекою життєдіяльності їхніх дітей. Наголошуємо на тому, що батьки мають:
- навчати дитину правил поводження з небезпечними предметами, зокрема гострими — виделками, ножами, голками, ножицями тощо;
- стежити за тим, щоб дитина не приносила до закладу дошкільного закладу небезпечні предмети — пігулки, дрібні монети, кульки, цвяхи, шпильки, леза, металеві прикраси, неякісні та зламані іграшки;
- перевіряти всі кишені дитячого одягу перед виходом до закладу дошкільної освіти;
- ознайомлювати дитину з правилами відкривання й закривання шафи — відчиняти обережно, тримаючи дверцята за ручку; не відкривати різко; не стукати дверцятами;
- не використовувати цукерки чи іграшки як засіб умовляння дитини йти до дитячого садка, навчитися домовлятися з дитиною;
- стежити за справністю дитячого одягу та іграшок;
навчати дитину обережності в побуті, правил пожежної безпеки та безпеки на вулиці.
Підготувала вихователь Анна Онищенко