Консультація для педагогів на тему: «Навчаємо дітей позбавлятися фізичного та емоційного напруження»
Тип консультації: груповий
Постійне занепокоєння та страх, спричинені стресовими ситуаціями, призводять до того, що діти постійно перебувають у напруженому стані й не можуть розслабитися. Щоб подолати цю проблему, педагоги та практичний психолог мають упровадити в роботу з дітьми цикл вправ, що допоможуть їм навчитися позбавлятися психофізичного напруження.
Навчитися розслаблятися важливо всім дітям, але тривожним — це необхідно. Адже часто тривожні стани супроводжуються затиском різних груп м’язів.
Уміння розслаблятися допомагає зняти м’язове напруження, яке безпосередньо пов’язане з різними негативними емоційними станами, як-от: страх, тривога, стрес. Відтак у дитини поліпшується емоційний стан, що важливо для її гармонійного розвитку. Адже напруження та скутість часто заважають їй пізнавати довкілля, спілкуватися, експериментувати тощо.
Які види вправ пропонувати дітям. Навчити дитину розслаблятися — не таке просте завдання, як задається на перший погляд. Зазвичай дошкільники добре знають, що таке сісти, підвестися, пробігтися, але що означає розслабитися — їм буває незрозуміло. Тому формувати в дітей уміння розслаблятися слід практичним шляхом — задіяти комплекс ігрових вправ, що побудовані на почерговій зміні напруження та розслаблення певних груп м’язів.
Залежно від принципу побудови такі вправи можна об’єднати в три групи: динамічні, на мимовільне та довільне розслаблення м’язів.
Динамічні. Вправи цієї групи побудовані на рухах, що допомагають знизити напруження. До таких рухів належать: потягування, гойдання, трясіння, струшування, махові рухи тощо. Також до динамічних вправ часто додають:
- тупання ногами — усією стопою об підлогу;
- ляскання — легкі ритмічні удари долонями по корпусу та
ногам.
Запропонуйте дитині стати рівно й по черзі різко викидати то ліву, то праву ногу вперед, ніби вона відбивається ногами від когось або чогось. При цьому нехай дитина якомога сильніше струшує розслабленими кінцівками. Коли дитина виконає 10—15 рухів кожною ногою вперед, запропонуйте зробити таку саму кількість рухів ногами назад.
Вправи на мимовільне розслаблення м’язів. Основний принцип побудови вправ на мимовільне розслаблення м’язів: спочатку треба максимально напружити м’язи, а потім «відпустити» їх — припинити утримувати напругу. Така послідовність дає змогу дитині відчути різницю між напруженням та розслабленням, а відтак навчитися регулювати ці стани.
Виконайте разом з дітьми вправу «Бурулька тане». Поспостерігайте разом з дітьми за тим, як тане лід під впливом теплого повітря. Відтак запропонуйте їм уявити себе бурулькою: стати в повний зріст, підняти руки над головою та напружити усі м’язи — «лід твердий». Діти утримують напруження 3—5 с. Потім поступово розслабляються: опускають руки, голову, плечі, тулуб — «бурулька тане». Наприкінці діти повільно опускаються, лягають на підлогу, розводять руки й ноги в сторони — «калюжа розтеклася».
Вправи на довільне розслаблення м’язів найскладніші для дошкільників. Адже для того щоб їх виконати, потрібно вміти аналізувати стан власного тіла. Під час таких вправ дітям зазвичай пропонують лягти на підлогу, розвести в сторони руки й ноги та заплющити очі. Відтак полежати без руху певний час. Під час вправи можна увімкнути тиху спокійну музику чи аудіозапис звуків природи.
Під час вправ на довільне розслаблення діти часто напружують м’язи, аби зберегти нерухоме положення. У такому разі вправа не матиме потрібного ефекту. Тому, якщо дітям складно лежати нерухомо, не примушуйте їх це робити.
Після завершення вправи, потрібно допомогти дітям «вийти» з неї, зберігши, наскільки це можливо, ефект від розслаблення. Наприклад, спочатку запропонуйте дітям потягнутися, ніби після сну, потім розплющити очі й повільно сісти.
Запросіть дітей в уявну подорож на хмаринці. Діти лягають на килим на спину, розводять руки й ноги в сторони. Відтак уявляють, що лежать на хмаринці. Їхні руки, ноги та спина відпочивають на ній, наче на пухкій подушці. Запропонуйте дітям заплющити очі та уявити те місце, куди вони можуть долетіти на хмаринці. За можливості під час вправи увімкніть аудіозапис зі звуками природи. Наприкінці діти уявляють, що повертаються на своїй хмаринці з подорожі, розплющують очі, повільно сідають. Щоб зберегти ефект розслаблення, обговоріть з дітьми протягом кількох хвилин, що вони «побачили» під час своїх подорожей.
Більшість вправ, які допомагають дітям розслабитися, мають в основі якийсь образ. Це дає змогу дитині ліпше зрозуміти принцип виконання певного руху, щоб досягти ефекту розслаблення.
Що брати до уваги педагогу. Під час проведення вправ на розслаблення, звертайте увагу на стан дітей. Кожна дія має дарувати приємні відчуття й задоволення, сприяти поліпшенню фізичного й емоційного стану. Тому, якщо ви помітили, що хтось із дітей під час вправ почувається напружено або надто збуджений, спробуйте з’ясувати, чому так відбувається, а за потреби припиніть заняття.
Для того щоб досягнути бажаного ефекту й навчити дітей розслаблятися, під час вправ дотримуйте певних правил:
- виконуйте вправи в спокійній обстановці;
- говоріть неголосно, із заспокійливими інтонаціями;
- враховуйте види діяльності, якими діти займалися перед
вправою та які пропонуватимете їм після; - стежте за станом дітей, за потреби допомагайте їм знайти
потрібний рух чи позу.
Поведінка дитини під час вправ на довільне розслаблення може свідчити про певні проблеми в її емоційному розвитку. Наприклад, якщо дитина не може спокійно лежати на спині у «відкритій» позі, згортається калачиком, схрещує ноги, зчіплює руки або притискає їх до тулуба тощо — скоріш за все вона не почувається в безпеці і їй потрібна додаткова психологічна допомога. У такому разі на таку поведінку дитини слід звернути увагу практичного психолога, який проведе додаткову діагностику.
Отже, уміння розслаблятися дає змогу усунути занепокоєння, збудження, скутість; відновити сили та збільшити запас енергії. Тому навчайте дітей розслаблятися. Утім, врахуйте, що лише регулярна практика дасть змогу досягнути бажаних результатів, а тому не слід обмежуватись кількома вправами на тиждень.
Приклади вправ, що допоможуть дитині зняти
фізичне та емоційне напруження
Вправа «Цуценя»
Вік: середній та старший дошкільний.
Покажіть дітям короткий відеоролик, у якому цуценя обтрушується після купання. Зверніть увагу дітей на те, що цуценя обтрушується усім тілом — від носа до кінчика хвоста. Відтак запропонуйте дітям уявити себе цуциком після купання та показати як він обтрушується.
Для цього діти стають на килимок так, аби не заважати одне одному. Спочатку діти мають легко потрусити головою, потім — плечима та руками. Зверніть увагу дітей на їхні відчуття під час виконання рухів. Наостанок запропонуйте дітям «обтрусити» усе тіло.
Вправа «Руки, що танцюють»
Вік: старший дошкільний.
Розкладіть на підлозі аркуші паперу формату А2 або старі шпалери та підготуйте коробку з різноколірною крейдою. Кожна дитина по черзі обирає два шматочки крейди, які їй подобаються. Після цього лягає на спину та розводить руки в сторони так, щоб кисті та лікті були над аркушем. Тобто, щоб у неї був простір для малювання. Відтак увімкніть музику та запропонуйте дітям заплющити очі й почати малювати обома руками, рухаючи крейдою в такт мелодії. Через 2—3 хв запропонуйте дітям подивитися та прокоментувати, що вони намалювали.
Вправа «Штанга»
Вік: старший дошкільний.
Запропонуйте дітям уявити, що вони спортсмени-важкоатлети і їм потрібно підняти штагу. Для цього діти ставлять ноги трохи ширше плечей, злегка згинають коліна. Відтак нахиляються, опускають руки вниз, напружують їх і уявляють, що відривають штангу від підлоги. Після цього кидають штангу, видихають і розслабляються. Роблять ще кілька підходів.
Вправа «Насос і м’яч»
Вік: старший дошкільний.
Діти об’єднуються в пари. Один учасник у парі виконує роль м’яча, а його партнер — насоса. «М’яч» стає, розслабляє усе тіло й злегка згинає ноги та руки. Щоб зобразити, що він не наповнений повітрям, трохи нахиляє тулуб вперед, опускає голову. Відтак «нанос» починає «надувати м’яч» — відтворює руками рухи, що імітують роботу насоса й супроводжує їх звуком «з-з-з-з». Із кожним звуком «м’яч» поступово «наповнюється повітрям»: випрямляє ноги, тулуб, піднімає голову, надуває щоки, розводить руки в сторони. Після цього «насос» припиняє працювати й удає, що висмикує із «м’яча» шланг. Відтак «м’яч» щосили випускає повітря зі звуком «ш-ш-ш» і «здувається» — розслабляє тіло, злегка згинає кінцівки. Діти в парі міняються ролями й гру проводять ще раз.
Вправа «Котик на сонечку»
Вік: середній та старший дошкільний.
Дитина лягає на бік або живіт. Дорослий просить її уявити, що вона маленьке кошеня, яке гріється на сонечку. Кошеняті тепло й добре, його кінцівки розслаблені, шия м’яка. Раптом з’являється холодна хмара, яка закриває сонечко. Кошеняті стає холодно й воно згортається в клубок — дитина впродовж 5—10 с напружує спину, підтягує ноги до грудей, імітуючи рухи котика. Аж ось хмара відлітає, знову визирає сонечко. Його промінчики зігрівають кошеня й воно потягується — дитина розслабляє спину та кінцівки на 5—10 с.
Підготувала: практичний психолог
Ганна ЛУБЕНЕЦЬ
За матеріалами журналу «Вихователь-методист»
№6, червень 2023 року