Тип консультації: груповий
План
1. Чим визначається готовність дитини до навчання в школі.
2. Чому діти стають мовчунами.
3. Ознаки замкнутості.
4. Як розговорити мовчуна. Об’єднати зусилля.
5.Оновлення простору.
6. Нові прийоми.
7. Роль театралізованої діяльності.
Готовність дитини до навчання у школі визначається багатьма категоріями, серед яких важливе місце посідає вміння ініціювати та підтримувати спілкування. Адже дитині необхідно постійно комунікувати з однолітками та дорослими: встановлювати контакти, домовлятися, висловлювати власну думку, звертатися по допомогу тощо. Не всім шестирічкам це вдається. Є діти, яким потрібна допомога — ми назвали їх «мовчуни». Це можуть бути діти як з порушеннями мовлення, так і без них. Вони охоче беруть участь у спільних справах, але майже ніколи не ініціюють спілкування.
Чому стають мовчунами
Зниження мовленнєвої активності дітей усе частіше непокоїть дорослих. Усе частіше діти, які не мають порушень розвитку, обирають неактивну позицію у спілкуванні. У чому ж причини? Однозначної відповіді немає, адже в кожної дитини причини індивідуальні. Проте фахівці називають і спільні для багатьох чинники, що впливають на розвиток мовленнєвої активності дошкільників. Один із них — відсутність потреби ініціювати спілкування. Коли дорослі завжди реагують на прохання дитини, які вона подає жестами чи певними звуками, зникає потреба говорити. Такі діти зазвичай не вміють висловлювати свої бажання, звертатися по допомогу, тому що звикли, що все за них зроблять дорослі. Ще один важливий чинник — діджиталізація. З раннього віку діти чимало часу проводять за переглядом відео та комп’ютерними іграми. Така заміна живого спілкування негативно впливає на комунікативний розвиток дітей, адже передбачає лише пасивне засвоєння мовлення.
Ознаки замкнутості
• Погана адаптація у новому колективі (дитячий садок, школа). Дитина не знайомиться з членами колективу, не прагне хоча б дізнатися про їхні імена. …
• Дитина мало розмовляє. …
• У дитини немає друзів. …
• У дитини немає особистого погляду. …
• Замкнуті діти уразливі, сентиментальні, їх легко довести до сліз.
Як розговорити мовчуна. Об’єднати зусилля
Щоб діти закладу дошкільної освіти не стали мовчунами та впевнено почувалися в ролі майбутніх першокласників, потрібно створити умови, у яких вони будуть навчатися ініціювати та підтримувати спілкування.
На рівень прояву ініціативності дошкільників значний вплив має поведінка дорослих. Тому можна організувати для батьків і педагогів семінар-практикум «Як спілкуватися з мовчунами».
Головна мета цього заходу — виробити єдині вимоги до підтримки малоініціативних дітей. Зокрема, розглядати, як заохочувати, вислуховувати та підтримувати комунікативну ініціативу мовчуна. Єдність дорослих і спільні підходи до мовчунів можуть дати змогу здійснювати комплексну підтримку комунікативного розвитку дітей, стимулювати спілкування під час самостійних ігор. Батьки та педагоги орієнтуються на комунікативний досвід дітей і спонукають їх до прояву комунікативної ініціативи, створюють ситуації успіху. Злагоджена робота дає змогу вчасно та якісно скорегувати комунікативний розвиток і простежити динаміку змін.
Оновлення простору
У логопедичному кабінеті закладу дошкільної освіти можна облаштувати тематичні ігрові мініпростори з мобільним обладнанням, доповнити їх новими іграшками, які привертають увагу дітей та стимулюють їх до спільної гри. Відтак логопедичний кабінет перетвориться на комунікативноігровий центр — «Мультирум». Це допоможе змінити атмосферу логопедичних занять, проводити їх не лише для дітей спеціалізованої групи, а й для груп загального розвитку.
У «Мультирумі» з мовчунами працюють вчитель-логопед і практичний психолог. Вони можуть пропонувати дітям логоритмічні та імітаційні вправи, обігрують діалоги з улюблених мультфільмів. Особливу увагу фахівці приділяють роботі з мікрофоном — записують і прослуховують разом із дітьми голоси. Для цього створюють ігрові ситуації «розмова по телефону», «виступ на радіо», «маленькі телеведучі», «реклама». Цінність такої діяльності в тому, що дитина може почути свій голос зі сторони. Відтак виникає інтерес до подальших висловлювань і поліпшується слухова увага.
Нові прийоми
Педагоги закладу дошкільної освіти постійно засвоюють нові прийоми роботи з мовчунами. Один із найдієвіших серед них — мультибус. Це стрічка подій, які діти зображують на окремих кадрах і розміщують послідовно. Щоб створити мультибус, дітям потрібно комунікувати: домовитися про мету та тему; обговорити перелік зображень; розказати про свій мультибус іншим командам. Тож робота над мультибусом потребує комунікативних ініціатив щохвилини: намалюй, розкажи, допоможи, склади тощо. Поліпшити взаємодію між дітьми дають змогу підказки — малюнки або символи, які означають певні дії та допомагають скласти розповідь. Коли діти створюють мультибуси, педагоги пропонують їм малюнки-підказки: «Тут і тепер», «Фантазуй, вигадуй сам», «Спілкуємося», «Мовний етикет», «Розповідь без слів», «Запитання та відповіді» тощо.
Роль театралізованої діяльності
Необхідність навчити дітей ініціювати та підтримувати комунікацію дає змогу по-новому поглянути на театратралізовану діяльність. Зазвичай мовчунів майже не залучають до театральних вистав. А має бути навпаки — такі діти завжди мають брати активну участь у всіх виставах.
Обігруючи ролі, вони вчаться:
– звертатися з пропозиціями;
– обговорювати спільні дії;
– висловлювати власну думку;
– використовувати силу голосу;
– регулювати темп мовлення тощо.
Участь у театральних виставах формує «сміливість виступати», допомагає зняти напруженість під час спілкування, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні можливості тощо.
Для мовчунів театральна діяльність цінна ще й тим, що вдосконалює невербальні засоби спілкування — жести та міміку. Щоб мовчунам було легше опановувати нові вміння, можна запросити до участі у виставах їхніх батьків. Завдяки спільній діяльності діти почуваються впевненіше, охоче виступають у різних ролях, доречно використовують жести й міміку, висловлюють пропозиції, спілкуються з однолітками тощо.
У результаті спільної цілеспрямованої роботи з мовчунами майже всі діти вчаться ініціювати та підтримувати спілкування. Тому шестирічки вільно спілкуються з однолітками та дорослими, діляться власними міркуваннями без страху помилитися чи висловитися невірно.
Тож педагоги та батьки мають бути впевнені, що випускники стануть успішними першокласниками.
Підготувала: вихователь
Наталія ТІЄЧКО