Нині чимало родин змушені змінити звичні місця проживання через війну в країні й стати внутрішньо переміщеними особами, або переселенцями. Такі діти пережили різкі, травмівні зміни у своєму житті, а тому потребують психологічної підтримки. Для того щоб надати її максимально ефективно та не ретравматизувати дітей-переселенців, скористайтеся роз’ясненнями.
1. На що звернути увагу
Діти-переселенці та їхні батьки покинули звичні місця проживання, бо втікали від небезпеки та жахіть війни, втратили домівки, опинилися в епіцентрі гуманітарної кризи. Такі вимушені зміни травмували людей, зокрема дітей. Як зауважує австрійський психолог і психотерапевт Альфрід Ленгле (Alfried Längle), у разі будь-якої психологічної травми в людини змінюється уявлення про світ, про себе та інших; зникає безпечна, приємна реальність. А отже, дорослі та діти, що стали переселенцями, мають специфічний негативний психологічний досвід, який варто враховувати під час роботи з ними. Зокрема, чимало дітей-переселенців:
має підірвані почуття безпеки й стабільності, почувається незахищеними, безпорадними;
втратили когось із близьких та/або знайомих, домашнього улюбленця, житло й проживає одну зі стадій горювання;
може страждати від психосоматичних захворювань;
стикається із психологічними проблемами.
Не ідеалізуйте! Усі діти-переселенці — різні, вони мають різні характери, особливості психіки, очікування від дорослих та досвід. Робіть те, що вам під силу й входить до ваших посадових обов’язків. Не намагайтеся вийти за межі професійної ролі й стати рятівником, бо це може нашкодити. Ваше завдання — створити в групі таке середовище, що допомагатиме відновлювати й підтримувати психологічний добробут дітей-переселенців.
2. Яких правил дотримувати
Спрямуйте зусилля на те, щоб допомогти дитині відчути себе у безпеці, пережити негативні емоції, висловити їх — символічно і словесно.
Обачливість, тактовність, делікатність — поняття, які мають визначати характер взаємодії з дітьми-переселенцями.
Не нагнітати. Під час спілкування з дитиною-переселенцем, не показуйте свою тривогу чи хвилювання. Не залякуйте й не попереджайте дитину, що ситуація може погіршитися, стати небезпечнішою.
Використовувати можливості гри
Пам’ятайте, що гра «лікує». А тому вибудовуйте заняття з дитиною-переселенцем так, щоб вони містили якомога більше ігор. У пригоді стануть як рухливі ігри, так і настільні, психологічні.
Не змушувати говорити
Під час взаємодії з дитиною-переселенцем не підганяйте її і не розпитуйте активно про обставини, що змусили її та її батьків покинути звичне місце проживання. Не наполягайте, якщо дитина не хоче говорити. При цьому будьте готові вислухати дитину, якщо вона поволі почне говорити про те, що пережила.
Підтримуйте дитину, допомагайте їй прожити негативні емоції, однак не висловлюйте власну позицію та не реагуйте надмірно емоційно на висловлювання дитини, її спогади про пережите. Це ж саме стосується і розмов із батьками дитини.
Не забороняйте горювати! Не говоріть дитині: «Зберися», «Не плач», «Наразі не час розкисати, журитися». Крім цього, не закликайте мислити позитивно: «Усе буде добре», «Усе не так погано», «Живи та й годі», «Тут у тебе з’являться нові іграшки та друзі». Уникайте банальностей: «Час лікує», «Усе минає і це мине», «Поживемо — побачимо». Замість того, щоб говорити заїжджені фрази та обіцянки, що все буде добре, ліпше мовчки співчутливо кивніть.
Які ігри ліпше обрати
Для того щоб допомогти опрацювати емоційний досвід, підійдуть ігри, під час яких дитині-переселенцю не обов’язково озвучувати її проблеми. Також стануть у пригоді релаксаційні, групові ігри.
Невербальні
Іноді емоційний досвід дитини-переселенця настільки масштабний, що їй складно говорити. Тож для того, щоб допомогти дитині позбутися негативних емоцій, тривоги, використовуйте невербальні ігри, вправи та техніки арттерапії. Приміром, можете запропонувати дитині помалювати, поліпити із пластиліну чи глини, зробити аплікацію чи колаж, виконати пантоміму тощо.
Тілесно-орієнтовані
Страх, тривога, гнів можуть залишатися на тілесному рівні як затиски. Так, деяким дітям, які пережили травмівні події, властивий «рефлекс застигання»: вони ніби ціпеніють, застигають, у них стискаються щелепи, завмирає обличчя, затамовується подих. А тому підберіть до ігротеки ігри, що допоможуть розслабити м’язи та нормалізувати дихання.
Птаха
Дитина витягує руки в сторони, довільно бігає кімнатою, глибоко дихає і при цьому махає руками, ніби птаха крилами.
Сніжинка
Під супровід заспокійливої музики дитина повільно кружляє кімнатою. Відтак неквапливо присідає, прилягає на килимок на 2—3 хв, уявляючи себе сніжинкою.
Релаксаційні
Включіть в ігротеку релаксаційні ігри — вони прості, приємні та зрозумілі дитині. Повторюйте такі ігри під час заняття кілька разів.
Різнокольорове дихання
Дитина уявляє, що вдихає повітря її найулюбленішого кольору, а видихає — того кольору, який взагалі не любить. Як варіант, дитина старшого дошкільного віку може видихати негативні емоції, переживання, горе, а вдихати — спокій, щастя, радість, впевненість.
Повільне дихання
Дитина вдихає, затримує повітря на 4 с і видихає. Відтак знову витримує 4 с і знову вдихає.
Крок тигра, крок червоної панди
Дитина уявляє себе тигром: робить крок уперед і вкладає в нього увесь гнів, показуючи це жестами, рухами та позою тіла. Відтак глибоко зітхає й робить плавний спокійний крок назад, імітуючи червону панду — мудреця з мультфільму «Панда Кунг‑фу».
Групові
Дитина-переселенець може почуватися самотньою, тому варто залучати її до роботи в парі чи мінігрупах. Завдяки груповим іграм дитині буде легше освоїтися на новому місці серед незнайомих людей, увійти в колектив однолітків, прийняти правила та культурні, соціальні норми, якщо вони різняться від звичних для неї.
В період адаптації до нових умов дитині важливо давати змогу обирати. Що більше можливостей обирати матиме дитина вдома та в дитячому садку, легше їй буде відновити психічне здоров’я.
підготувала: практичний психолог
Ганна Лубенець
Підготовано на основі матеріалів журналу «Практичний психолог.Д итячий садок», №5 – 2022