Консультація практичного психолога «Формування взаємин між дітьми «групи ризику» та вихователем»

Виховання дитини дошкільного віку передбачає її повноцінний та гармонійний розвиток, що значною мірою залежить від правильно організованого педагогічного спілкування з дорослими, зокрема, безпосередньо з вихователем.

Організація педагогічного спілкування в дошкільному закладі повинна будуватися, виховуючи з позиції поваги до особистості дитини. У спілкуванні складається важлива система взаємин, що сприяють ефективності виховання і навчання. Розвиток таких якостей як ініціативність, комунікативна активність, самостійність залежать саме від ефективної організації педагогічного спілкування.

Відсутність доброзичливості, уваги, чуйності, педагогічного такту негативно позначаються на поведінці вихованців, викликають у дітей почуття незадоволення, відстороненості від дорослих, а в окремих випадках і агресію. Ось чому проблема педагогічного спілкування набуває першочергового не лише теоретичного, а й практичного значення.

Для дошкільника дорослий є особливо авторитетним, вирішально впливає на його розвиток. Забезпечення правильного стилю спілкування, дотримання педагогічного такту вимагають від педагога розвинених комунікативних умінь.

Важливо викликати прихильне ставлення до дитячого садка у слабких дітей, у яких важко проходить адаптація. Цьому сприяє залучення їх до участі у важливих суспільних заходах, наділення цих дітей певним ступенем відповідальності за соціально значущу справу. В такому випадку позитивна оцінка висловлюється вихователем не за абсолютні успіхи, а за покращання результатів, за намагання виявити творчість, поводитися відповідно до певних правил співіснування в колективі.

Слід частіше наголошувати на заохочуванні, ніж на покаранні. Недоречно розмежовувати дошкільників, оголошуючи оцінні судження. Такий розподіл заохочує лише соціально компетентних дітей. Проте завжди є слабші дошкільники, які під час такого розподілу позбавляються необхідної соціальної мотивації. Краще концентрувати увагу на сильних сторонах слабких дітей і схвалювати їх за те, що їм удається. Якщо про дитину весь час говорити як про «слабку», «нерозумну», «нечуйну», то цілком можливо, що вона з часом перетвориться у таку.

Виявлення вихователем грубості, нестриманості, агресивності у спілкуванні з дошкільниками може спричинити до аналогічних рис у дитячій поведінці. Тілесні покарання будуть прикладом подолання труднощів за допомогою агресії. Відмова від їхнього використання в практиці спілкування з дітьми сприяє налагодженню врівноважених, довірливих, відкритих і правдивих стосунків.

Прояви поганої поведінки дітей у групі трапляються рідше, якщо вихователь періодично ігнорує їх, не звертає на них особливої уваги але водночас щоразу заохочує вихованців і приділяє їм більше уваги тоді, коли вони поводяться добре. Заохочення соціально схвалюваної поведінки і позбавлення дитини можливості привернути до себе увагу дорослого своєю поганою поведінкою – важливі тактичні прийоми.

Зауваження, висловлені дошкільниками, ефективні, якщо їх вимовляють тихим голосом і адресують лише «винуватцеві». Голосно зроблене зауваження, по-перше, об’єктивує провину дитини перед однолітками, по-друге, відволікає інших дітей від їхніх ігор, по-третє, формує в дошкільників небажані зразки розв’язування конфліктних ситуацій.

Дисципліна в групі міцніша в тих випадках, коли вихователь може впоратися одночасно більше, ніж з однією проблемою, відчуває групову ситуацію, активний, врівноважений і може зберегти у вихованців інтерес і зануреність у діяльність, якою вони в цей момент займаються. Дітей необхідно спочатку навчити належним правилам поведінки, надаючи індивідуальну допомогу, а вже після цього вимагати від них поводити себе як слід. Дошкільники мають розуміти зміст запропонованих для виконання правил, виявляти зацікавленість у відповідній поведінці, переживати її як значущу для когось, володіти для її реалізації знаннями, вміннями і навичками.

Уважна оцінка педагогом природи психологічних труднощів – важливий момент у практиці допомоги дитині. Треба надати їй широкі можливості для апробування власних сил, вияву почуттів, не нав’язувати свого бачення проблеми. Дорослий має показати дитині, що він її розуміє і хоче допомогти.

Особливістю поведінки дошкільника є те, що ймовірність повторення її конкретних форм збільшується, коли вони супроводжуються якимись приємними наслідками, наприклад, радістю від успішного досягнення мети і зменшується, якщо ці форми не пов’язуються з жодними приємними враженнями або, навпаки, призводять до прикростей – зауважень, докорів, осуду, об’єктивної невдачі діяльності.

Найкориснішим є схвалення вихователем дітей за правильні вчинки, подолання труднощів у спілкуванні. Треба навчитись певній проникливості, пильності, щоб відокремити, скажімо у поведінці «важких» дітей, позитивні моменти і схвалити їх.

Періодичні несхвалення вихователя, окремі виправлення і зауваження, адресовані дитині, можуть бути необхідними засобами допомоги їй у розумінні того, які саме форми поведінки є неприйнятними. При цьому слід пам’ятати, що покарання дорослого може відіграти роль підкріплення негативної поведінки дошкільника. Окрім того, покарання може руйнувати прагнення належно поводитися, оскільки викликає в дитини образу, страх, паніку.

Отже, для дитини дорослий є особливим авторитетом, спілкування з ним допомагає дошкільникам розширити світогляд, соціалізуватися. Правильно організоване педагогічне спілкування створює найсприятливіші умови для розвитку творчої активності дітей та їх всебічного та гармонійного розвитку.

Рекомендації для педагогів

щодо взаємодії з дітьми «групи ризику»

Як взаємодіяти з дитиною, що проявляє фізичну агресію

• Притримайте за плечі або відведіть руку, якщо дитина готується нападати. Водночас різко й рішуче промовте «не можна!».
• Покажіть, що дитина програє від наслідків своєї поведінки. Для цього скажіть їй щось різке і проявіть увагу до дитини, яку вона скривдила, — «Сашо, невже тобі не шкода інших дітей?», «Якщо не жалітимеш інших, то і тебе ніхто не пошкодує».
• Не примушуйте дитину вибачатися. Деякі діти швидко заучують формулу «пробач», щоб уникнути докорів дорослих.
• Допоможіть дитині усвідомити та зрозуміти причини її поведінки — «ти вдарив максима тому, що так захотів/він забрав у тебе іграшку/він намалював ліпший малюнок».
• Переключіть увагу дитини на щось незвичне чи несподіване, аби запобігти агресивним реакціям.
• Продемонструйте неефективність агресивної поведінки. Поясніть, що хоча дитина і матиме зиск, приміром забере іграшку, проте згодом з нею ніхто не захоче гратися. Навряд чи дитину привабить перспектива залишитися на самоті без друзів.
• Встановіть правила поведінки в доступній для дитини формі — «ми нікого не б’ємо, і нас ніхто не б’є», «якщо тобі потрібна іграшка, а нею хтось грається, почекай або запропонуй обмінятися».
• Дотримуйтеся встановлених правил, стежте за своєю поведінкою та демонструйте дитині власний позитивний приклад.
• Навчайте дитину висловлювати агресивні емоції у соціально прийнятій формі або за допомогою гри.

Як взаємодіяти з дитиною, що проявляє вербальну агресію

• Скажіть, що лайливе слово — грубе або неприємне, тож ліпше його не використовувати. Зауважте, що одні діти лаються безневинно — вони не знають значення грубих слів і не мають наміру когось шокувати. Натомість другі діти знають, що незрозуміле слово заборонене, тож використовують його для ефекту, щоб засмутити дорослих або досадити комусь.
• Ігноруйте лайку дитини. Якщо дитина не бачитиме бажаного ефекту, то розчарується в лайці.
• Не звертайте увагу інших дорослих на лихослів’я. Репліки на кшталт «ви послухайте тільки, що він сказав!» Забезпечують дитині аудиторію та увагу й стимулюють, а не припиняють лайку.
• Придумайте альтернативу лайці. Дитина, як і ви, потребує виходу негативних емоцій, тож вигадайте слова, які вона зможе використати, щоб відповісти на дражнилки, посилити виразність, вимовити, коли заб’ється.
• Пам’ятайте, лише одне ласкаве слово може усунути роздратування і злість. Тож дитина має відчувати вашу турботу та любов.

Як взаємодіяти з дитиною із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності

• Не стримуйте рухову активність дитини, а спрямовуйте її у правильне русло.
• Змінюйте види діяльності дитини, давайте їй змогу відпочивати та рухатися.
• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, відзначайте її власні досягнення та хороші вчинки.
• Не тисніть на дитину постійними суворими покараннями, заборонами та обмеженнями.
• Підтримуйте зоровий, тактильний контакт.
• Давайте короткі, чіткі й конкретні інструкції, повторюйте завдання спокійним тоном.
• Не робіть зауважень надто часто.
• Заохочуйте гарну поведінку дитини та ігноруйте провокаційні вчинки.
• Стежте за режимом дня дитини.
• Намагайтеся більше хвалити і менше сварити дитину, бо вона надто чутлива до похвали та осуду.
• Не вдавайтеся до погроз, не підвищуйте голос, не проявляйте агресії, адже такі «виховні» методи зумовлюють у дитини негативні емоційні прояви.
• Поєднуйте під час спілкування наполегливість та послідовність з теплотою і доброзичливістю.
• Розвивайте посидючість дитини за допомогою занять, під час яких потрібно концентрувати увагу та зосереджуватися — конструювання, малювання, ліплення.
• Переключайте увагу дитини на будь-яку гру чи справу, що потребують зусиль.
• Створюйте ситуації успіху.
• Підтримуйте контакт з батьками дитини.

Підготувала практичний психолог ДНЗ Лубенець Г.М.