Тип консультації: груповий
План
- Чи застаріло заняття?
- Якими є місце і роль освітніх ситуацій в освітньому процесі?
- Як організувати реальну взаємодію дітей.
- Прийоми створення освітніх ситуацій.
- Види освітніх ситуацій.
- Етапи постановки та вирішення освітніх ситуацій.
- Планування освітніх ситуацій.
Змінюються часи, діти, а відтак має змінюватися й освітній процес в закладі дошкільної освіти. У фокусі педагогів – нові форми організації роботи з дошкільниками, серед яких і освітні ситуації. Водночас ми не маємо забувати про здобутки попередніх років. Тож яка роль відводиться нині заняттю? Чи можуть освітні ситуації замінити його? Яке їхнє місце в освітньому процесі?
Чи застаріло заняття?
Серед науковців і педагогів-практиків поширена думка, що заняття як спеціальна форма організації навчальної діяльності дітей уже не виконує повністю покладених на нього функцій та на сьогодні застаріло.
Проте не всі поділяють думки деяких сучасних дослідників щодо «застарілості» заняття як форми організації навчання.
Розглядаємо заняття як цілісну дидактичну систему, що за умови належної організації відповідає вимогам часу.
Сучасне заняття – форма навчання дошкільників, у якій педагог, працюючи з усією групою, підгрупою або з однією дитиною у визначений режимом час, організовує та спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних, вікових можливостей та освітніх потреб кожного вихованця (за К. Крутій).
Зауважимо: засобами передачі знань у навчанні дошкільників є спільна діяльність із дорослим й однолітками, самостійна сюжетна гра дітей, сюжетна гра, організована дорослим, дидактична гра та гра за правилами.
На жаль, заняття нині часто перетворюють на дидактичний каламбур, веселу гру, від якої в головах дітей мало що залишається.
Відмова від занять як основної форми навчання в закладі дошкільної освіти й використання лише ігрових форм роботи негативно позначаються на розвитку дітей та підготовці їх до школи.
Якими є місце і роль освітніх ситуацій в освітньому процесі?
Організаційно-освітній процес у закладі дошкільної освіти може складатися із трьох блоків:
– спеціально організованого навчання у формі занять;
– спільної діяльності педагога з дітьми;
– вільної самостійної діяльності дітей.
Освітня ситуація (ОС) – це ситуація освітнього напруження, що виникає спонтанно або спеціально організована вихователем та потребує вирішення у спільній діяльності всіх її учасників. Її мета – створення разом із дітьми певного освітнього результату (ідей, проблем, версій, схем, дослідів, дискурсу) в ході спеціально організованої діяльності.
Тривалість освітньої ситуації – від кількох хвилин до трьох і більше днів. Можливий також ланцюжок взаємопов’язаних ситуацій. Ситуативний принцип може бути покладений в основу кожного рівня організації навчання: повсякденної діяльності дошкільників, системи занять або окремого заняття.
Освітні ситуації не завжди передбачають залучення до пізнавальної чи іншої діяльності всієї групи вихованців. Переважно вони орієнтовані на невелику підгрупу дітей, які проявили інтерес до конкретного виду діяльності (індивідуальний та груповий способи організації).
Сучасне заняття – це, по суті, квінтесенція того матеріалу, який вихователь пропонував дітям упродовж певного проміжку часу, результат, тематичний підсумок тощо, то освітня ситуація дає змогу врахувати інтереси дітей, дозувати інформацію чи завдання, розвести в часі змістове наповнення. Логічно, що заняття може проводитися після того, як дітям пропонують серії освітніх ситуацій, тематика яких і/або мета дотичні до цілей навчання.
Як організувати реальну взаємодію дітей
Найгармонійшою формою організації освітніх ситуацій вважаємо таку, коли діти працюють як єдина невеличка група, і між ними є справжня (реальна) співпраця, узгодженість зусиль та вмінь, взаємодопомога, взаємоконтроль і взаємооцінювання (за Г. Цукерман).
Співпраця між дітьми у віці 3–6 років не може скластися стихійно. Істотну роль у її формуванні відіграє активна позиція педагога. Щоб відносини співпраці виникли і розвивалися, дорослий має спеціально організувати освітні ситуації, у яких вихованці набуватимуть досвіду взаємодії. Цьому сприяє спільна продуктивна діяльність, коли в дитини виникає потреба узгоджувати свої дії з іншими і підпорядковувати їх спільній меті. Педагогічна організація процесу взаємодії малят в освітніх ситуаціях можлива, починаючи з трирічного віку. П’ятий рік життя можна розглядати як сенситивний період для розвитку змістовної взаємодії малюків в освітньому процесі.
Дослідники виявили особливості кооперованих дій однолітків у різних ситуаціях. Можна говорити про наявність розбіжності між реальною та бажаною взаємодією дітей: з одного боку, дитина прагне до різноманітної взаємодії з однолітками, з іншого, дефіцит відповідних засобів і способів співпраці призводить до руйнування спільних дій.
Оптимальні форми демонстрації дітям нормативних способів співпраці та вирішення конфліктних ситуацій – інсценування «позитивних» і «негативних» способів взаємодії з подальшим їхнім обговоренням (наприклад: рухливе й непосидюче Слоненятко завітало до крамниці іграшок чи намагається купити горнятко для подруги у крамниці, де продають посуд). Опинившись в освітній ситуації співпраці, дитина самостійно привласнює та використовує нормативні правила, вона здатна успішно співпрацювати з однолітками на знайомому матеріалі, з яким раніше працювала індивідуально.
Прийоми створення освітніх ситуацій
Завдання для освітніх ситуацій можуть пропонувати улюблені сучасні персонажі, добре відомі малюкам завдяки дитячим ігровим журналам і мультфільмам: фіксики, Джмелик та його друзі – Книжечка, Пензлик і Нотка, борсучок Пізнайко і його друзі – білочка Проня, хом’ячок Ласунчик, Стара Ворона та ін.
Провідні прийоми створення ОС: зразок, пояснення, вказівка, порівняння, повторення. Варто використовувати й інші прийоми, як-от: створення проблемних («евристичних») ситуацій, підказка, виправлення помилок, запитання оцінного характеру, прийом постановки запитань, залучення дітей до виправлення помилок, нагадування правильних вербальних форм тощо.
Прийом постановки запитань використовують, аби навчити дитину формулювати запитання, спонукати її запитання. З метою створення ОС для дошкільників рекомендуємо дотримуватися чіткої ієрархії запитань: спочатку запитання, що відображають причинно-наслідкові взаємозв’язки і починаються зі слів: «Чому?», «Навіщо?». Відповіді вихованців допомагають з’ясувати рівень сформованості навичок, засвоєних раніше, а також правильність-неправильність побудови речень різних типів: складних зі сполучниками, сполучними словами, однорідними членами тощо. Потім пропонуються запитання, пов’язані зі змістом інформації, які починаються зі слів: «Що це?..», «З чого складається?..», «Які ознаки має?» тощо. Відповіді дітей також допомагають уточнити правильність запам’ятовування або розуміння запитання тощо. Наступний крок – запитання, пов’язані з дією або способом її виконання: «Як?», «Яким чином?..» тощо.
Запитання здебільшого ставить вихователь, але краще, щоб їх намагалися сформулювати малюки.
Види освітніх ситуацій
Пропонуємо класифікацію освітніх ситуацій, які можна використовувати з дітьми будь-якого віку:
- дослідницькі-пошукові – в ході опрацювання яких ставляться проблеми, висуваються та перевіряються гіпотези щодо засобів і способів їхнього вирішення;
- комунікативно–діалогові (дискусійні) – у ході яких генеруються ідеї, що стосуються вирішення поставленої проблеми; їх обґрунтовують, висловлюють та зіставляють різні погляди, здійснюється рефлексія;
- ігрові, які моделюють у предметно-змістовному (імітаційно-ігровому) і соціально-психологічному (рольовому) планах, у ході роботи над якими отримані уявлення творчо переносяться в нові умови.
Наголошуємо: освітні дослідницько-пошукові ситуації в жодному разі не заперечують, і тим більше не підмінюють, дослідницько-пошукову діяльність дошкільників. Ідеться про ситуацію, яка триває певний (короткий) проміжок часу та є підґрунтям, іноді мотиваційним поштовхом до майбутньої діяльності.
Етапи постановки та вирішення освітніх ситуацій
Позитивний досвід запровадження чотирикомпонентної структури заняття (автор ідеї – К. Крутій) доводить доречність її використання і під час планування, і під час розгортання освітніх ситуацій. Тож можемо виокремимо такі етапи.
Частина 1. Комунікативна діяльність
– Постановка, формулювання проблеми. Вихователь зацікавлює дітей ситуацією, пропонує їм завдання (або його частину) та забезпечує його прийняття (завдання вирішують через дослідницько-пошукові й комунікативні ситуації).
Частина 2. Пізнавальна діяльність
– Висунення припущень та гіпотез шляхом залучення до активної участі частини дітей (і кожної дитини).
Частина 3. Перетворювальна діяльність
– Вибір, перевірка припущень, створення дітьми освітньої продукції.
Частина 4. Оцінно-контрольна діяльність (рефлексія)
Підбиття підсумків, оцінювання досягнень дітей (активізується їхній емоційний відгук на власну діяльність та її результат, тобто отриману освітню продукцію), висновок.
Освітня продукція – матеріалізовані продукти діяльності дитини у вигляді малюнків (аплікація, ліплення), моделей, схем для конструювання, планів, виробів тощо, а також зміни особистісних якостей дошкільників, які розвиваються під час освітнього процесу. Вірші або творчі розповіді, які складають діти, є не матеріалізованими продуктами діяльності, але фіксація на будь-якому носії дає можливість вважати їх освітньою продукцією.
Планування освітніх ситуацій
Пропонуємо приклад ланцюжка освітніх ситуацій для дітей середньої групи, під час яких відбувається творче перенесення набутих уявлень у нові умови (перспективно-тематичне планування).
Орієнтовний план освітніх ситуацій для дітей
5-го року життя на жовтень
1-й тиждень. Теми: «Сім’я», «Дитсадок», «Транспорт»
- Актуалізація досвіду дітей (діалог): «Як ми святкували початок осені». Ігрова освітня ситуація «Влаштуємо свято осені нашим лялькам» (творче перенесення набутих уявлень тощо).
- «Політ до Арктики, на гостину до білих ведмедів із подарунками від осені». Підготовка подарунків, гостинців для білих ведмедиків (Що подарувати? Як повідомити ведмедиків про гостей? Чи можуть завітати на гостини пінгвіни? (Ні, пінгвіни живуть в Антарктиді, на іншому полюсі.) Як доставити ведмедикам гостинці? Чи можна дістатися до Арктики іншим транспортом? Розглядання зображення сучасного транспортного засобу – автожира (гідрожира), карти чи глобуса.
- «Поїдка до бабусі в село». (Збирання врожаю, пригощання дітей у селі. Розмірковування про те, який вид транспорту підійде для мандрівки, обговорення правил поведінки в ньому тощо).
2-й тиждень. Теми: «Дитсадок», «Крамниця»
- «Вдягнемо ляльку на прогулянку». З дітьми на прогулянку хоче йти лялька Мар’янка. (Де взяти одяг і взуття – купити, пошити, позичити? Як це зробити? Які тканини або матеріали потрібні? тощо.)
- «Покатаємо наших ляльок на самокаті». (З чого побудуємо самокат? Чи потрібні для цього схема або малюнок? Кого ще запросимо покататися? тощо.)
- «Обираємо товар для крамниці». (Обираємо вид крамниці – книгарня, овочева, продуктова тощо). Де отримуємо товар? Як і куди завантажуємо? Де розвантажуємо? Як зберігатимемо? тощо.)
3-й тиждень. Теми: «Крамниця», «Сім’я», «Дитсадок»
- «До крамниці привезли хліб». (Чи має бути хліб запакований? Чому? Що іще продають у хлібній крамниці? Як краще розмістити хлібні вироби на полицях? тощо).
- «До дитячого садка привезли молоко». (Хто привозить молоко? Звідки й коли? Як запаковано молоко і чому саме так? У чому ще можна перевозити молоко? тощо).
4-й тиждень. Теми: «Дитсадок», «Транспорт», «Крамниця»
- «На вихідний день до бабусі на гостину». (Перед поїздкою діти «йдуть до крамниці», «купують» для бабусі продукти, «готують подарунок», обирають вид транспорту для мандрівки тощо.)
- «День народження Зайченятка». (Діти отримують лист від зайченяти: у нього день народження. Готують («купують») подарунок, обирають вид транспорту для поїздки тощо.)
ВИСНОВКИ
Освітні ситуації можуть бути як самостійною одиницею освітнього процесу, так і частиною будь-якого виду діяльності. Усе залежить від бажання й досвіду дітей та освітньої мети, закладеної в ситуацію. Кожній дитині треба надати можливість поміркувати, усвідомити свої рішення і дії, працювати у природному для неї темпі. Саме таку можливість надають пропоновані освітні ситуації.
Головне досягнення запровадження освітніх ситуацій – відпрацювання кожною дитиною власного смислу в змісті запропонованих дорослим завдань, розвиток таких особистісних якостей, як уміння співпрацювати, дослухатися до чужої думки, поступатися своїм благом заради іншого, формування певних «життєвих правил».
Підготувала вихователь-методист Гарбузова Н.О.