Тип консультації: груповий
План
- Завдання педагогів та батьків при організації пізнавальної діяльності дітей.
- Етапи пошуково-дослідницької діяльності.
- Завдання дорослих при організації пошуково-дослідницької діяльності.
- Організація життєвих ситуацій на визначення дітьми пізнавальних задач на прогулянці.
«Вмійте щодня відкривати перед
дитиною щось нове, і відкривати
так, щоб навколишній світ заграв
перед нею всіма барвами веселки.
Завжди залишайте щось недоказане,
щоб дитині не раз хотілося повернутися
до того, про що вона дізналася»
В. О. Сухомлинський
Усім відома природна допитливість дітей. Їм у всьому треба розібратися, дійти до самої суті предмета чи явища. І ми, дорослі, не маємо права позбавити їхній допитливий розум інформації для роздумів, формування вмінь і навичок, накопичення уявлень, сукупність яких складає основу природничих знань. Ураховуючи те, що характерні для дитячого віку можливості пізнання, тобто сенситивні періоди формування тих чи тих знань, умінь, навичок, обмежені у часі і не завжди збігаються з навчальним планом, природній інтерес до знань слід задовольнити з наймолодшого віку у формах, що сприймаються легко і цікаво.
Варто пам’ятати, що діти здатні сприймати істотні зв’язки та закономірності, що існують між явищами природи. Саме тому слід не лише постійно підтримувати природну цікавість дітей, а й створювати умови для прояву їхньої пізнавальної активності. Найліпше допитливість дітей задовольняють досліди, проведені у наближених до звичайних для них умов. А найголовніше, що лише за таких умов діти мають змогу самостійно виносити певні судження, робити власні висновки.
Завдання батьків та педагогів полягає у створенні сприятливих умов і ситуацій, які допоможуть залучити дітей до дієвого пізнання довкілля. Важливо, щоб допомога дорослих не обмежувала дитячу активність. Навпаки, варто розумно обмежувати свою участь і підказки з тим, щоб дати простір дитячій уяві та самостійності.
Софія Русова радила «не вчити вихованця, не давати готові знання, хоча б і початкові. А більш усього збудити духовні сили, розворушити цікавість». Тут доцільно опиратися на природничу допитливість. А вирішальну роль відіграє стимулююча праця вихователя, що організовує дослідно – пошукова діяльність. У ході дослідницько-пошукової діяльності вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище чи об’єкт, змінювати умови їх існування, ситуації та засоби дослідження. Для дітей стає доступним те, що в об’єктивно існуючій природі не піддається спостереженню. З погляду на це можна виділити основну пізнавальну функцію пошуково-дослідницької діяльності – виявлення і демонстрація зв’язків, недоступних для органів чуття дитини. Адже пошуково-дослідницька діяльність передбачає розв’язування дошкільниками ситуацій за допомогою проведення дослідів, під час яких діти задівають свій чуттєвий досвід, самостійно аналізують результати, роблять умовиводи, пізнають сутність того чи того явища.
Пізнавальна діяльність активізується під час проведення дослідів, експериментів. Досліди, неначе фокуси, викликають у дітей значний інтерес, бажання самостійно проводити їх.
Дослідницька діяльність складається з кількох етапів, які потребують і творчого пошуку і мобілізації психічних зусиль у дитини.
І. Етап – постановка проблеми.
ІІ. Знаходження або визначення шляхів її розв’язання.
ІІI. Розв’язання проблеми за допомогою практичних дій.
Проведення дослідів сприяє формуванню креативності, поліпшує комунікабельність, підвищує компетентність. Це в свою чергу, створює добрі умови для соціальної адаптації та емоційного комфорту.
Пошуково-дослідницька діяльність має величезне значення для майбутнього успішного навчання в школі. Адже під час досліду при ознайомленні з об’єктами природи діти аналізують умови зовнішнього середовища і характерні властивості об’єктів природи і на підставі цього аналізу самостійно з’ясовують, які процеси відбуваються з цими об’єктами у природі. При цьому вони розширюють і уточнюють знання про властивості об’єктів природи, їх змінюваність, умови, за яких одні властивості переходять у інші тощо. Як наслідок, у результаті проведення дослідів у дітей формуються наукові уявлення про явища, що відбуваються у природі. Крім цього у них розвивається аналітико-синтетична діяльність, яка є основою навчальної діяльності.
Завдання дорослих, які організовують пошуково–дослідницьку діяльність, допомогти дітям:
– систематизувати та поглибити знання;
– засвоїти нові способи пізнавальної діяльності;
– усвідомити причинно-наслідкові зв’язки, які недоступні для органів чуття дитини ;
– узагальнити власний досвід.
Для засвоєння об’єму знань, визначеного освітньою програмою, необхідна активна організація пізнавальної і практичної діяльності дітей. Формуючи систему знань про природу, вихователь вибирає з програми той зміст знань, який можливо засвоїти методом пошукової діяльності. Він організовує життєві ситуації направляючи дітей на визначення пізнавальних задач. В процесі аналізу запропонованих ситуацій у дітей виникає необхідність співвіднести набуті знання з тим, що вони посередньо сприймають. Пошукова діяльність починається з того, що відомо а що ні. Усвідомлення проблемної ситуації закінчується постановкою пізнавальної задачі – «Що відбувається і чому так відбувається?».
В результаті аналізу проблемної життєвої ситуації і усвідомлення пізнавальної задачі під керівництвом вихователя висувають припущення про можливі причини спостерігаючих явищ. Ні одне з висловлювань не повинне залишитись без обговорювання.
Наприклад: зимою діти виносять пофарбовану воду на мороз, щоб вийшов кольоровий лід.
Вихователь запитує: «Чому на вулиці зимою вода перетворюється на лід? Чи можна виготовити кольоровий лід у приміщенні?».
Діти роблять різні припущення, одні більш точні та конкретні: «вода на вулиці замерзне – буде лід», другі помилкові: «вода може замерзнути і на вулиці, і в кімнаті», інші недостатньо точні: «на вулиці буде лід». Припущення, висловленні дітьми, часто бувають суперечливі. Вихователь пропонує перевірити – яке правильне. Якщо діти не висловлюють припущення, вихователь сам спонукає до цього, або сам висловлює необхідні припущення.
Довготривалі спостереження, досліди, моделювання і демонстрації готових моделей (поведінка комах) можуть бути використанні для рішення повчальних задач на встановлення причин природних явищ, зв’язків і відносин. Так для виявлення зв’язку між способом пересування тварин (кролик, жабка) і складом кінцівок, вихователь пропонує дітям поспостерігати за тваринами; порівнюючи їх способи пересування та склад кінцівок. Демонстрація моделей може бути використання для встановлення механізмів маскування тварин. Спостерігаючи за гусінню метелика – капусниці, діти помічають, що їх важко розрізнити на листі капусти. Вихователь пропонує подумати, чому так виходить, потім пояснює це явище.
При наявності у дітей досвіду сформульованого через наочно-практичні методи ознайомлення з природою, вихователь може використовувати для перевірки припущення і рішення пізнавальних задач евристичної бесіди.
Евристична бесіда передбачає встановлення причин різних природних явищ за допомогою суджень. Вихователь керує процесом суджень і направленням думки дітей.
Наприклад: під час прогулянки при відлизі (в січні) вихователь звертає увагу на те, що гілки кущів, прикрашенні гірляндами з краплинок води. Він пропонує дітям здогадатися, що відбулося і чому, куди подівся сніг, який діти в ранці бачили на гілках.
– Я думаю що сніг розтав – каже одна дитина, – бачите, ліхтарі світять, від них іде тепло, тому він розтав.
– А я думаю що розтав тому, що сонце світить сьогодні. Ось і вийшли крапельки – каже інший.
Вихователь не відмовляється від відповідей, але пропонує згадати: «вчора ввечері ліхтарі теж світили, а хіба сніг танув?».
«Hі, ввечері не танув» – згадали діти.
Вихователь каже, що сьогодні не було сонця, день був похмурий. Діти здогадалися, що причиною розтавання снігу виявилося загальне потепління. Вихователь пропонує подивитися на термометр. І вони переконуються, що на вулиці значно потепліло.
Заключним етапом пошукової діяльності є формулювання висновків на основі аналізу вже наявних результатів спостережень, дослідів, моделювання. До самостійного формулювання висновків дітей стимулює вихователь. Bін не повинен поспішати робити висновки сам. Необхідно вислуховувати всі висловлювання дітей, задавати додаткові питання, які можуть дати направлення думці.
Таким чином, формування у дітей екологічної свідомості – одне з найважливіших завдань сьогодення. Для досягнення цієї мети вихователь повинен планувати роботу таким чином, щоб діти змогли якомога раніше засвоїти систему знань про об’єкти живої та неживої природи, навчилися встановлювати й розуміти причинно-наслідкові зв’язки у природі, а також оволоділи практичними вміннями і навичками створення сприятливого середовища для існування живих організмів.
Підготувала вихователь Ніна ПЯТАЧЕНКО