План
1. Переказ літературних творів.
1.1. Способи організації переказу.
1.2. Методи та прийоми для організації переказу.
2. Розповідь за серією сюжетних картин.
2.1. Способи організації роботи за серією сюжетних картин.
3. Колективне сюжетоскладання.
3.1. Етапи організації діяльності дітей із сюжетоскладання.
3.2. Основа для сюжетоскладання.
3.2.1. Опора на іграшки чи предмети.
3.2.2. Літературний текст.
3.2.3. Набір опорних слів.
Оновлення підходів до організації занять з розвитку мовлення дітей потребує й оновлення засобів і методів розвитку мовлення дітей. Традиційні методи не втратили своєї актуальності. Змінилися не самі методи, а характер їх використання, позиції педагога й дітей під час їх застосування. Поміркуймо, які технології допоможуть педагогам оптимізувати розвиток монологічного мовлення дошкільників.
ПЕРЕКАЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ
Для того щоб розвивати монологічне мовлення дошкільників, використовуйте технологію переказу літературних творів. Навички, які дитина опановує під час переказів, спонукають її до власної мовленнєвої діяльності. Щоб переказати твір, дитина має зрозуміти його основний зміст, запам’ятати послідовність епізодів сюжетної лінії та свідомо їх відтворити. Надалі за таким принципом дитина будуватиме і власні розповіді. Ці навички мають особливе значення для успішного навчання у школі. Упроваджуючи технологію навчання дітей переказу, використовуйте різні способи його організації.
Способи організації переказу:
1. Повний або цілісний переказ.
2. Переказ за частинами в командах.
3. Колективний переказ.
4. Інсценування за ролями.
5. Творчий переказ.
Повний або цілісний переказ. Під час організації повного переказу одна дитина переказує весь текст. Тому для такого способу добирайте короткі тексти з чіткою та послідовною сюжетною лінією. А щоб підтримувати інтерес дитини до переказу, використовуйте різні ігрові завдання за змістом тексту.
Переказ за частинами в командах. Щоб використати цей спосіб переказу, об’єднайте дітей у команди. Члени кожної команди мають домовитися між собою, хто яку частину тексту переказуватиме. Спочатку пропонуйте дітям переказувати тексти з опорою на ілюстрації, що унаочнюватимуть розгортання сюжетної лінії. Поступово замінюйте їх схематичними зображеннями, а відтак пропонуйте дітям переказувати короткі тексти без наочної опори.
Під час переказу за частинами в командах активно діє більшість дітей. До того ж такий спосіб переказу допомагає навчити дітей слухати не лише свою розповідь, а й розповідь товаришів.
Колективний переказ. Під час колективного переказу діти по черзі промовляють короткі фрагменти тексту — словосполучення, речення, вислів персонажа. Обсяг вислову визначає вихователь. Головна умова, що діти кожним висловом мають продовжувати думку попереднього мовця. Цей спосіб переказу вимагає від дітей зосередженості та уваги. Адже потрібно стежити за сюжетом, слухати інших, щоб мати змогу продовжити розповідь.
Інсценування за ролями. Цей спосіб переказу здебільшого застосовують під час роботи з молодшими дошкільниками. Щоб організувати такий переказ візьміть на себе роль автора та розподіліть ролі між дітьми. Відтак допоможіть їм дібрати атрибути та костюми, обговоріть характери персонажів. Під час безпосереднього інсценування читайте текст як автор, а діти мають доповнювати його репліками відповідно до ролей.
Творчий переказ. Такий спосіб переказу доцільно застосовувати під час роботи зі старшими дошкільниками, коли діти мають досвід такої мовленнєвої діяльності. Творчий переказ — це не дослівне відтворення тексту, а розв’язання творчих завдань за його змістом. Наприклад, запропонуйте дітям переказати текст від імені персонажа, вигадати інший початок чи закінчення, змінити послідовність епізодів, додати нових персонажів тощо.
Будь-який спосіб організації переказу літературного твору потребує від педагога уміння супроводжувати розповідь дітей. Для того щоб підтримати дошкільників та скерувати їхню діяльність, використовуйте специфічні методи та прийоми.
Методи та прийоми для організації переказу
Назва методу/прийому Коротка характеристика
Конкретні запитання в супроводі спонукальних слів Для того щоб допомогти дітям пригадати та відтворити фрагмент тексту, ставте конкретні запитання про ту чи ту подію. Кожне запитання доповнюйте спонукальним словом, наприклад: «Розкажіть, як прийшла жабка-скрекотушка», «Пригадайте, що говорила лисичка»
Розгорнутий словесний план Такий план допомагає дитині навчитися самостійно переказувати літературні твори. Він містить послідовні інструкції, що та як потрібно розповідати, наприклад: «Спочатку розкажи про… Потім пригадай, як… Насамкінець розкажеш про…». Спочатку пропонуйте дітям готовий словесний план, а згодом складайте його разом
Підказки Підтримуйте розповідь дитини за допомогою підказок. Наприклад, промовте перше чи останнє слово фрази, поставте навідне запитання, назвіть ім’я персонажа тощо
Моделювання Використовуйте елементи моделювання сюжетної лінії під час переказу літературних творів. Наприклад, помаранчевим трикутником позначте Лисичку, жовтим кружком — Колобка, коричневим прямокутником — Ведмедика
Позитивна оцінка Оцінюйте та аналізуйте разом із дітьми кожний переказ, щоб запобігти помилкам у наступній розповіді. За допомогою такого аналізування діти мають засвоїти основні
вимоги до переказу: нічого не пропускати й не додавати від себе; розповідати голосно, щоб іншим було чути; змінювати голос за персонажами тощо. Оцінюйте розповідь дітей
м’яко та позитивно, щоб вони не втратили бажання працювати з текстами надалі
Прослуховування
аудіозапису Прослуховуйте та аналізуйте з дітьми аудіозаписи казок та оповідань. Це дасть змогу формувати в дітей уявлення про інтонаційну виразність мовлення. Наприклад, прослухайте фрагмент аудіозапису казки «Лисичка зі скалочкою». Відтак попросіть дітей пригадати: «Як лисичка просилася у господарів переночувати на лавці? Яким був її голосок? А яким голосом вона вимагала в господині гусочку?»
Творчу взаємодію з дітьми на основі художнього тексту організовуйте так, щоб не лише вихователь визначав свою педагогічну мету, а й кожна дитина сприйняла її як особисто важливу. У такому разі перекази літературних творів перетворяться для дітей на цікаву справу.
РОЗПОВІДЬ ЗА СЕРІЄЮ СЮЖЕТНИХ КАРТИН
Технологія розповіді за серією сюжетних картин — це ефективний інструмент, який допомагає не лише стимулювати зв’язне монологічне мовлення, а й розвивати критичне мислення дошкільників. Підготуйте серію сюжетних картин, які ілюструють той чи той сюжет. У сучасному поліграфічному просторі для роботи з дошкільниками ви знайдете велику кількість навчально-методичних комплектів із серіями сюжетних картин різної тематичної спрямованості. Тож обирайте за смаком. Проте зверніть увагу, що картини мають ілюструвати послідовне розгортання сюжетної лінії, наприклад:
• перша картина — початок, зав’язка;
• друга, третя — розкриття основного змісту;
• четверта, п’ята — закінчення, розв’язка.
Перехід від картини до картини під час розповідання дає змогу зберігати смислові та граматичні зв’язки між частинами висловлювання.
Для того щоб розвивати монологічне мовлення дошкільників, організовуйте їхню роботу з серією сюжетних картин п’ятьма різними способами.
1. Демонструйте картини послідовно. На початку заняття відкрийте лише першу картину, а інші — виставте зворотним боком. Зверніть увагу дітей на те, що перед ними — розповідь у картинах, у якій відомий лише початок. Діти розглядають картину. Спрямуйте процес розглядання за допомогою запитань і завдань. Потім запропонуйте скласти розповідь за змістом першої картини.
Перед тим, як відкрити кожну наступну картину, пропонуйте дітям поміркувати про подальший розвиток сюжету; передбачити, що буде далі; як наступні події пов’язані з відомим початком історії. Лише після того, як міркування дітей вичерпано, відкривайте наступну картину. До кожної з картин доберіть два-три запитання та одну-дві лексико-граматичні вправи чи гри, щоб допомогти дітям заглибитися в зображену ситуацію.
2. Відкрийте першу та останню картини. Розгляньте їх разом із дітьми та запропонуйте пофантазувати про зміст середніх картин, висловити передбачення. Зафіксуйте їх — унаочніть за допомогою символів на дошці чи аркуші. Відтак відкрийте решту картин, проаналізуйте чи збігаються передбачення із зображеннями. Після цього діти мають скласти розповідь за усіма картинами послідовно.
3. Покажіть дітям одразу всі картини серії, але в порушеній послідовності. Діти мають самі розмістити картини за логікою зображених подій. Підтримуйте процес групового розмірковування навідними запитаннями, провокуйте дітей висловлювати передбачення, аргументувати їх. Це завдання потребує складніших умінь — не лише передбачити найближчу перспективу, а й виокремити дійових осіб, зрозуміти логіку їхніх дій, усвідомити причинно-наслідкові зв’язки між подіями, зображеними на картинах. Потім проведіть заняття за стандартною схемою — діти послідовно розглядають кожну картину серії та складають розповіді.
4. Подайте усі картини, крім останньої, закритими. Нагадайте дітям структуру розповіді, у якій обов’язково мають бути: початок, зав’язка, кульмінація, розв’язка. Про зміст перших трьох складових частин діти можуть лише здогадуватися, детально розглядаючи заключну картину. З її змісту діти мають виокремити важливі елементи майбутньої розповіді; передбачити, ким були персонажі історії та які події могли призвести до відомого фіналу; встановити причинно-наслідкові зв’язки та додати деталі, яких бракує. Переходьте до роботи з попередніми картинами лише після того, як діти озвучили всі можливі передбачення щодо їхнього змісту.
5. Відкрийте картини через одну. Цей спосіб може мати кілька варіантів залежно від того, які картини ви відкриватимете спочатку. Заняття проводьте за стандартною схемою. Зауважте, що варто об’єднувати дітей у групи по двоє — четверо для складання спільної розповіді. Наголосимо, що мовленнєва робота в таких об’єднаннях підвищує ефективність кінцевого результату.
КОЛЕКТИВНЕ СЮЖЕТОСКЛАДАННЯ
Сюжетоскладання можна віднести до різновиду творчої мовленнєвої гри. Ця технологія містить елементи планування, задум і предметну діяльність. Тому діяльність дітей із сюжетоскладання важливо організовувати поетапно.
Етапи організації діяльності дітей із сюжетоскладання
1. Підготовчий.
Почніть з мотивації, зацікавте дітей можливістю скласти нову історію разом, актуалізуйте знання дітей за темою розповіді, організуйте інтелектуально-мовленнєві ігри для збудження уяви, пам’яті, активізації словникового запасу.
2. Основний.
Створіть разом із дітьми уявний образ персонажів та сюжетних моментів за допомогою структурно-синтаксичних схем, а потім складайте історію послідовно за епізодами: перший + перший і другий + перший, другий, третій. Кожного разу історія буде змінюватися і ставати цікавішою.
3. Заключний.
Унаочніть сюжет: запропонуйте дітям створити ілюстрації, колаж, книжку, щоб не забути вигадану історію й розповісти її друзям та батькам.
З опорою на іграшки чи предмети
Для того щоб зацікавити дітей, ретельно обирайте основу для сюжетоскладання — це можуть бути набір іграшок, літературний текст або перелік опорних слів.
Сюжетоскладання з опорою на іграшки чи предмети захоплюють дітей від початку. Продемонструйте їм іграшкових ведмедика та їжачка. Зацікавте іграшками-персонажами за допомогою загадки або короткого вірша. Відтак запропонуйте дітям створити образи персонажів і місце подій майбутньої історії. Почніть із відповідей на прості запитання, наприклад: «Де жили ведмедик та їжачок? Чи це були іграшкові звірі чи вони жили в реальному лісі? Вони були дорослими чи малюками? Ведмедик та їжачок були знайомі чи ні?».
Уважно слухайте відповіді-пропозиції дітей, надавайте їм постійну емоційну підтримку. Після цього запропонуйте розповісти історію про ведмедика та їжачка із самого початку. Використовуйте прийом суміжного мовлення, коли дорослий починає фразу, а дитина продовжує.
Допоможіть дітям скласти початок історії, порадійте разом із ними маленьким успіхам і запропонуйте нові запитання для зав’язки. Наприклад: «Як ви гадаєте, ведмедик та їжачок могли зустрітися на галявинці чи біля річки? Куди йшов ведмедик? А куди міг іти їжачок?» тощо. Аналогічно організуйте обговорення кульмінаційної події та кінцевої частини історії.
На основі літературного твору
Для того щоб організувати колективне сюжетоскладання на основі літературного твору, виберіть короткий текст. Він буде виконувати роль смислового стрижня. Його будуть доповнювати та збагачувати діти під час спільної творчої розповіді. Продемонструємо, як це працює на прикладі роботи з текстом казки «Про двох цапків».
Прочитайте казку та спрямуйте її обговорення на роздуми й відчуття дітей: «Що здивувало в цій історії? Що сподобалося/не сподобалося? Що виявилося незрозумілим?» Потім зауважте, що багато чого в цій коротенькій історії залишається незрозумілим: як і чому цапки опинилися на березі річки, звідки й куди вони прямували, чому поспішали, кого могли зустріти по дорозі тощо. Запропонуйте дітям додумати деталі, щоб історія була цікавішою.
За набором опорних слів
Ще один із варіантів організації колективного сюжетоскладання — за набором опорних слів. Доберіть слова та унаочніть їх у певний спосіб, наприклад за допомогою:
– кубиків Рорі — підготуйте кубики, грані яких містять різні символічні малюнки;
– карток — на кожній картці надрукуйте певне слово та доповніть напис символічним чи реальним зображенням;
– технікою «Колаж-аркуш» — запропонуйте дітям об’єднатися в команди та розглянути картинки, вирізані з кольорових журналів. Відтак діти мають вибрати вказану кількість картинок, які планують покласти в основу сюжету, та приклеїти їх на аркуш.
Для того щоб стимулювати фантазію дітей, серед вибраних п’яти-шести опорних слів використайте хоча б одне, яке тематично «випадатиме» із загального ряду. «Зайве» слово унаочніть особливим способом. Наприклад, одним із ключових може бути слово «ґудзик». Щоб його унаочнити замість картинки використайте реальний предмет.
Під час обговорення спрямуйте дітей на вибір слів-картинок різних категорій, як-от: головний персонаж, місце події, помічник, подарунок тощо. Це допоможе дітям вибудувати сюжетну лінію. Так може структурно виглядати заняття за технологією колективного сюжетоскладання на основі опорних слів.
Для того щоб скласти історію про чарівний ґудзик, зверніть увагу дітей на купу ґудзиків, різних за кольором, формою, розміром, кількістю дірочок. Запропонуйте дітям розглянути їх, обстежити, згрупувати за різними ознаками. Тепер час скласти історію про чарівну силу ґудзика. Назвіть інші опорні слова, наприклад: комашка, автомобіль, квітка, лялька, хлопчик. Картки зі словами озвучуйте та розміщуйте перед очима дітей.
Технологія колективного сюжетоскладання забезпечує інтеграцію різних видів активності дітей під час реалізації задуму. Спільна робота дає змогу активізувати творчу уяву, мислення й мовлення дошкільників.
Варто зазначити, що педагогу недостатньо лише обрати дієву технологію. Потрібно також створити комфортні умови, що дадуть змогу підтримати зацікавленість та ініціативність кожної дитини, сприятимуть її прагненню виявляти активність під час розв’язання мовленнєвих завдань. Тож створюйте позитивне емоційне тло під час занять, використовуйте ігрові прийоми та обов’язково враховуйте при цьому інтереси дітей.
У підготовці консультації використано матеріали журналу «Вихователь-методист» №11, 2023 рік, стаття Наталії Гавриш, експерта з дошкільної освіти, доктора педагогічних наук, професора.
Підготувала: вихователь-методист
Наталія ГАРБУЗА