-
Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
-
За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
-
Навички самообслуговуван
ня. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно. -
Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.
-
Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
-
Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
-
Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
-
Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
-
Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
-
Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
-
Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
-
Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
-
Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
-
Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…” Більш детально про відображення і прийняття дитячих почуттів можна прочитати в книзі Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”
Легкої вам адаптації!
Міфи та реальність адаптаційного періоду
Дитина вперше йде до дитячого садка. Батьки очікують на цю подію зазвичай із тривогою: як дитина почуватиметься, чи швидко звикне, чи буде хворіти тощо. Тривожні очікування батьків зумовили появу численних міфів про адаптаційний період. Ми зібрали сім найпоширеніших із них. Відтак з’ясували, чи дійсно ці міфи правдиві
Щороку в дитячий садок приходять нові діти і їхні батьки звертаються до педагогів майже з однаковими запитаннями щодо адаптації. Чимало таких звернень починаються словами «А ми читали, що…» або «А нам говорили, що…»
Міф. Що молодша за віком дитина, то легше вона адаптується до умов дитячого садка.
Реальність. Найважливіше питання щодо процесу адаптації — чи готова дитина розлучитися з мамою та встановлювати контакти з новими незнайомими дорослими й дітьми, дотримуватися складних і не завжди зрозумілих для неї соціальних норм і правил поведінки. Зважте ще й на такий чинник: що молодша за віком дитина, то більша в неї потреба в мамі. Тому вона складніше переживає розлуку.
Більшість психологів дотримується думки, що найліпше віддавати дитину до дитячого садка з трирічного віку. Щоб дитина впевнено пристосувалася до нових умов життєдіяльності, її організм має вміти або бути готовим адекватно реагувати на них. Однак прямої залежності між віком дитини та характером адаптації немає.
Сльози
Міф. Якщо дитина плаче, то їй погано в дитячому садку.
Реальність. У період адаптації дитина вранці під час прощання з рідними ще довгий час може плакати. Проте якщо дитина швидко заспокоюється після того, як мама пішла, йде на контакт, бере участь у спільних справах, то такі сльози — не показник дезадаптації. Можливо, ці сльози — виключно «для мами». Дитині складно розлучатися з мамою, і за допомогою сліз вона демонструє своє ставлення до цього.
Водночас відсутність сліз не завжди говорить про те, що дитина адаптувалася до умов дитячого садка. Навіть якщо сліз немає, потрібно звертати увагу на тривожні «дзвіночки» дезадаптації:
- з’явилися страхи та необґрунтована тривожність;
- виникли проблеми зі сном, з прийомом їжі;
- посилилася примхливість, з’явилися агресивні прояви тощо.
Активність
Міф. Якщо дитина активна та йде на контакт з іншими дітьми, то вона легко адаптується до умов дитячого садка.
Реальність. Якщо малюк непосидючий, активний, занадто рухливий, йому все, всюди й одразу треба, то, ймовірно, станеться так, що вихователі будуть змушені дещо стримувати, пригальмовувати його. Це може сформувати в дитини негативне уявлення про дитячий садок як місце, де усе заборонено. У такому разі батьки мають пояснити дитині, як слід поводитися серед дітей і зокрема те, що вихователь дбає про всіх дітей. Тому потрібно дотримуватись певних правил.
Щоб допомогти дитині легше переносити обмеження, слід у вечірні години дати їй змогу «випустити пар». Тож забираючи свого малюка з дитячого садка, батькам варто дозволити йому полазити по всіх драбинах на спортивному майданчику, пройтися по колоді, повисіти на перекладині, погойдатися на гойдалці тощо. Слід створити умови, за яких дитина виплесне всі «не біжи», «не поспішай», «будь обережним», які вона чула від вихователя протягом дня.
Підготовка
Міф. Усього, що потрібно вміти, дитину навчать у дитячому садку.
Реальність. Дитина зі сформованими навичками самообслуговування почуватиметься у нових умовах значно легше і впевненіше. Тому під час підготовки дитини до відвідування дитячого садка її слід навчити:
- їсти акуратно та самостійно — ретельно пережовувати їжу, користуватися серветкою, не кришити хліб, не проливати суп, виходити з-за столу лише після закінчення їжі, дякувати;
- засукувати рукави під час умивання; мити руки та обличчя, не розбризкуючи воду; не обливати одяг, користуватися милом, витирати руки й обличчя рушником, вішати його на місце;
- користуватися носовою хустинкою, туалетом;
- бути охайною, причісуватися, помічати та усувати самостійно чи з допомогою дорослих недоліки, неохайність в одязі;
- одягатися самостійно або ж з допомогою дорослих, намагатися застібати ґудзики, зав’язувати шнурки, самостійно знімати одяг та взуття, акуратно складати одяг.
До того як дитина прийде в дитячий садок, батьки мають подбати про те, щоб дитина мала хоча б елементарне уявлення про побутове самообслуговування. Якщо дитина опанує ці навички з раннього дитинства, надалі вона буде виконувати їх без нагадувань.
Поведінка
Міф. Коли дитина починає відвідувати дитячий садок, у неї псується характер і поведінка.
Реальність. Відвідування дитячого садка не впливає на характер дитини. Проте слід зауважити, що зміна звичного способу життя не може пройти для дитини безслідно. Причиною погіршення поведінки можуть бути втома, тривожність, а інколи й неправильна поведінка батьків.
Агресія, істерика та інші негативні прояви у такому разі є фактично реакцією впливу на ситуацію, що не влаштовує дитину. Вона незадоволена станом речей і починає протестувати в єдино доступний для неї спосіб. Однак сварити дитину за її вередування, роздратованість, агресію не можна! Це не її провина! У цьому винні дорослі, які байдуже поставилися до такої проблеми, як пристосування дитини до нових умов перебування в дитячому садку.
Відмінності
Міф. Усі діти однаково складно переживають період адаптації.
Реальність. Усі малюки адаптуються до умов дитячого садка по-різному. Хтось легше, а хтось складніше. Хтось швидко, а в декого адаптація розтягується майже на пів року. Річ у тім, що всім дітям притаманні індивідуальні психофізіологічні особливості, які зумовлюють їхню поведінку, ступінь активності, емоційні реакції на певні ситуації. Тому тривалість цього періоду в кожного буде своя. Три форми адаптаційного періоду, які різняться тривалістю:
- легка — 1—16 днів;
- середня — 16—32 днів;
- складна — 32—64 дні.
Ступінь складності процесу адаптації залежить від багатьох чинників: соціальних, економічних, а також від індивідуальних психофізіологічних особливостей організму дитини.
Інформація
Міф. Розповідати про дитячий садок заздалегідь не потрібно, щоб не налякати дитину.
Реальність. Опинившись у незнайомому оточенні, дитина переживає брак інформації, проте має інтенсивно адаптуватися до нових обставин. Це зумовлює емоційне напруження, тривожність різного ступеню вираженості. Водночас поінформованість про життя в дитячому садку забезпечить дитині спокійне і впевнене входження в нову ситуацію.
Батькам варто розповідати дитині, наприклад, як вони самі ходили до дитячого садка, що було там цікавого. Можна вигадувати цікаві історії з дітьми, що ходять у дитячий садок, а можна й погратися: «Наша лялька Катруся піде в дитячий садок. Іди сюди, Катруню, привітайся. У тебе буде своя шафа для одягу (варто показати іграшкову шафку, скласти туди кілька ляльчиних речей). Обідати ти будеш за столом (розмістити ляльку за столиком) поруч з іншими ляльками. У тебе будуть друзі, з якими ти будеш цікаво й весело гратися. Потім мама за тобою прийде». Таке своєрідне передбачення подій, ігрова участь у них дитини дасть їй змогу почуватися впевненіше.
Отже, питання входження дитини в нову ситуацію життєдіяльності завжди гостре не лише для неї, а й для її батьків та працівників дитячого садка. Проте саме від дорослих залежить ступінь загострення дитячих переживань і тих труднощів, які відчуватиме дитина у процесі звикання до умов дитячого садка. Дорослі мають максимально полегшити цей процес. Тому не довіряйте міфам, а дослухайтеся до своєї дитини і її потреб.
Вік