Консультація «Організація праці дітей на городі та квітнику»

Тип консультації: груповий

Літо – прекрасна пора року, що дарує нам чудову нагоду долу­чити дітей до праці у природі, розширити їх природничі знання, навчити бачити красу навколишнього світу, любити та берегти його. Влітку з дошкільниками можна здійснити багато цікавої та корисної роботи на ділянці дошкільного навчального закладу.

За умови належної організації така робота не тільки є джерелом позитивних емоцій у дітей, а й сприяє їх інтелектуальному, духовному та фізичному розвитку.

Під час праці у квітнику, саду або на городі у дошкільників формуються практичні навички догляду за рослинами, а також розвива­ються важливі інтелектуальні вміння. Зокрема, діти вчаться:

– планувати роботу;

– підбирати матеріали та інструменти, необхідні для вико­нання певних дій;

– розподіляти у часі окремі етапи ро­боти;

– розподіляти   функції   та   знаряддя праці між учасниками процесу;

– адекватно оцінювати результати ро­боти тощо.

Завдяки колективній праці, яка передба­чає взаємодопомогу, у дошкільників форму­ються також комунікативні навички.

Город в дошкільному навчальному закладі і посильна праця дітей на його території впливають на формування елементарних екологічних уявлень у дошкільників.

Город в дитсадку – це ще й можливість бачити результати своєї роботи. Спільна праця на городі дає можливість навчитися відповідальності, сприяє формуванню трудових навичок і об’єднанню дитячого колективу.                   І, звичайно, город в дитячому садку, праця на свіжому повітрі сприяють збереженню та зміцненню здоров’я.

Ро­бота в квітнику, зазвичай, викликає неабиякий інтерес у дітей. Тож, виховате­лі долучають до неї своїх вихованців. Під час догляду за рослинами на городі або у квітнику у дітей формується система знань про рослинний світ, зокрема:

– про його закономірності та розмаїття;

– про стадії розвитку рослин та їхню будову;

– про сезонні зміни у природі.

Праця у природі корисна і для фізичного розвитку дітей, адже вона потребує перебування на повітрі, сприяє зміцненню нервової системи, передбачає зміну видів діяльності, а отже — виконання та відпрацювання різних рухів тощо.

Плануючи працю дітей у природі, необхідно враховувати такі важливі моменти:

– характер праці;

– тривалість та обсяг роботи;

– способи залучення дітей до праці та організації їх взаємодії;

– методи і прийоми виховання.

Праця дітей у квітнику, саду та на го­роді має бути різноманітною, посильною та регулярною. Варто пам’ятати, що тіль­ки різноманітна за змістом праця викли­кає у дітей живий інтерес та бажання до­лучитися до неї.

Завдання необхідно ускладнювати поступово. Фізичні зусилля, докладені дітьми для їх виконання, не повинні викли­кати перевтому. Інакше у дітей виникне негативне ставлення до трудових завдань. Тривалість праці залежить від її характеру і віку дітей. Вона може бути такою:

– у молодшій групі — 5-7 хвилин;

– у середній групі — 10-15 хвилин з невеликим відпочин­ком залежно від характеру праці;

– у старшій групі — 15-25 хвилин з перервою на відпочинок або зміною характеру праці.

Знаряддя праці мають бути безпечні і відповідати віковим особливостям дітей. Не варто використовувати іграшковий інвентар — ним важко і незручно працювати.

Вихователь має регулярно залучати до праці у природі кожну дитину, а також раціонально розподіляти завдання між групами ді­тей. Трудові завдання доцільно поєднувати з різними цікавими при­йомами освітньої роботи.

Так, у роботі з дітьми як молодшого, так і старшого дошкільного віку доцільно використовувати тематичні загадки, прислів’я, приказ­ки та ігри — «Знайди за описом», «Вгадай, не помилися», «Вершки та корінці» тощо.

Надзвичайно ефективним є поєднання спостережень за роз­витком рослин з читанням художніх творів відповідної темати­ки — віршів, казок та оповідань. Тематичні читання будуть доцільними й під час догляду за рослинами. Такий підхід дасть змогу розширити уявлення дітей про світ рослин.

Працюючи на городі з дошкільниками, вихователю слід активно спілкуватися з ними — разом уважно розглядати рослини, визнача­ти їхні властивості (колір, величину, форму), спільні та відмінні риси, пригадувати перебіг розвитку тої чи тої рослини тощо.

Цікавою формою організації праці у природі з дошкільниками є експеримент. Існує чимало простих та водночас захопливих спо­собів його проведення. Наприклад, можна посіяти на двох сусідніх грядках горох. Засіваючи першу грядку, використати пророщений горох, а засіваючи другу — його сухе насіння. Потім необхідно по­спостерігати разом з дітьми, на якій грядці горох зійде швидше, та допомогти їм зрозуміти, чому так відбулося. Замість гороху можна посадити звичайні та пророщені бульби картоплі.

Добре сплановані квітники надають території дошкільного навчального  закладу привабливості і навіть чарівності. Творчо і вдумливо підібрані    деко­ративні рослини слугуватимуть багатим матеріалом для занять із ді­тьми у природі. Догляд за квітником полягатиме у своєчасному прополюванні, поливі й розрихлюванні. Ця справа може здатися дошкільникам нудною та одноманітною. Тому, залуча­ючи дитину до такої праці, важливо підтримувати її інтерес до землеробства у цілому. Дітям можна запропонувати чимало казкових сце­наріїв виконання трудових завдань, зокрема:

– врятувати квіточку від спраги, напоївши її водичкою у спеку;

– звільнити квіточки від злих загарбників — бур’янів;

– підготувати для рослинок м’яку постіль — пухку земельку, щоб відпочивши, вони змогли зробити дітям цінні дарун­ки — чудові квіточки.

Малятам буде цікавіше працювати, якщо у квітнику «жити­муть», скажімо, керамічний зайчик або їжачок.

Дуже важливо змалку виховувати у дітей культуру пра­ці. Скопуючи землю, поливаючи рослини або посипаючи доріжки піском, діти мають діяти акуратно, стежити, щоб одяг не забрудню­вався, а ділянка, де вони працюють, залишалася охайною. Якщо ди­тина забруднилася або перед нею постали труднощі у виконанні яко­гось завдання, вона починає переживати через свою незграбність або неумілість, що може призвести до небажаних наслідків. Так, ди­тина, яку спіткала невдача, намагатиметься уникати роботи, а це чи­нить негативний вплив на виховання працьовитості.

Щоб запобігти таким випадкам, вихователь має завчасно по­передити дітей про можливі помилки у діях, їх небажані наслідки та способи їх запобігання. Перш ніж розпочати працю, потрібно перевірити, чи вдягнули діти робочий одяг — фартушки, рукавич­ки тощо. Коли діти набирають воду у відерця, варто нагадати, до якого рівня можна наливати її, щоб не розплескати на шляху до городу чи квітника. Слід завчасно підготувати все, що може зна­добитися для прибирання, — совок, віник, ганчірку, рушник для витирання рук тощо. Якщо дитина через необережність припус­титься помилки під час роботи, потрібні речі для її виправлення мають бути напохваті.

Керуючи процесом роботи, вихователь має привчати дітей пра­цювати ретельно, спокійно, не відволікаючись. Це сприятиме вихо­ванню у них охайності та виробленню вміння стежити за собою. І го­ловне — у дітей розвиватиметься схильність до трудових зусиль. А цікаві методи робо­ти з дошкільниками зроблять їх працю на городі та квітнику цікавою та емо­ційно насиченою.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *