Консультація «Трудове виховання дітей дошкільного віку як педагогічна проблема сучасності»

Тип консультації: груповий

План

  1. Ставлення дошкільників до праці.
  2. Пріоритети сімейного виховання.
  3. Спрямованість пізнавального інтересу дошкільників щодо праці дорослих.
  4. Причини негативного ставлення до праці як до суспільного явища.
  5. Дослідження теорії і практики трудового виховання.
  6. Висновки.

 

Ставлення дошкільників до праці

Трудове виховання – одна зі складових системи гармонійного розвитку дітей дошкільного віку.

Сьогодні, якщо запитаємо дитину дошкільного віку або й старшого віку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щасливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випадку почуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змінилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток моральних почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв’язання.

Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, мультфільмів та кінофільмів, бесід і розповідей дорослих  або дітей та з власного досвіду спілкування з людьми різних професій, спостережень за їхньою діяльністю. Пам’ятаючи, що все починається з родини, спробуємо проаналізувати, яку інформацію про трудову діяльність власних батьків отримує дитина у сім’ї.

Пріоритети сімейного виховання

Без сумніву, всі батьки мріють про щасливе майбутнє своїх дітей. Вони спрямовують свої зусилля на збереження та поліпшення фізичного здоров’я дітей, їхню підготовку до шкільного навчання. На трудове виховання у дорослих, а отже, і у дітей, не лишається ні часу, ні сил. У цьому питанні сім’я покладається на заклад дошкільної освіти. А заклад дошкільної освіти виконує замовлення батьків – інтенсивно готує дітей до школи, дбає про здоров’я малят і в багатьох інших питаннях покладається на співпрацю з родиною вихованців.

Спрямованість пізнавального інтересу дошкільників щодо            праці дорослих

Узагальнено всі запитання дітей дошкільного віку про працю дорослих можна класифікувати за трьома основними напрямами:

  • назви професій та зміст діяльності у кожній з них;
  • мотиви і значущість праці;
  • оцінні судження та прогнозування власної майбутньої трудової діяльності.

У родині діти можуть дізнатися, як називається професія тата, мами, найближчих родичів, сусідів, друзів та знайомих, а також отримати знання про загальну характеристику трудових дій у кожній з професій: що саме робить людина цієї професії, які машини допомагають їй у діяльності тощо. Проте, як показали дані експериментальних досліджень, проведених у закладах освіти, близько 80 % сучасних дітей старшого дошкільного віку не знають, де і ким працюють їхні батьки. Стандартна відповідь: «На роботі». Це свідчить про те, що батьки не розповідають своїм дітям про зміст власної трудової діяльності. Тож мусимо констатувати, що сучасні діти старшого дошкільного віку обмежені у знаннях про виробничу діяльність своїх близьких.

Діти дошкільного віку, як правило, легко засвоюють особисте значення праці дорослих, формулюючи його у судженні: «Тато працює, щоб заробляти гроші і потім купувати мені цукерки, іграшки, їжу». Осягнути ж суспільне значення праці самостійно вони не здатні. Тому й розглядають працю лише як засіб особистого збагачення, задоволення власних потреб. Праця дорослих сприймається ними як важкий обов’язок, необхідність, що відволікає від цікавого проведення часу і який ліпше оминути.

Які ж професії подобаються сучасним дошкільникам? Насамперед, як свідчить опитування, вони обирають роботу, на їхню думку, легку і цікаву, проте таку, що приносить великі гроші. Так, сучасні хлопчики хочуть бути бізнесменами, депутатами, президентами країни, банкірами, власниками нафтових компаній, футбольних клубів, а також охоронцями, міліціонерами, водіями таксі і навіть працівниками автомийки. Дівчатка у віці від п’яти до шести років, розмірковуючи про майбутнє, бачать себе нареченими (не дружинами і не мамами), моделями, співачками, ведучим телепередач, у поодиноких випадках – вихователями у дитячому садку.

Зовсім непопулярні серед сучасних дітей такі професії, як лікар, учитель, кравець, перукар, будівельник, пекар, кухар, хлібороб, садівник, фермер, продавець. Професії муляра, столяра, сантехніка, не кажучи вже про двірника, викликають у дітей здивування й одностайне «ні», якщо дорослий пропонує їм уявити себе у такій ролі. Насторожує і той факт, що непопулярними стали навіть так звані «романтичні» професії, про які раніше мріяли всі без винятку дітлахи: космонавт, пілот, капітан морського судна, моряк, дослідник Арктики, вчений.

Причини негативного ставлення до праці як до суспільного явища

Найдоступнішим джерелом отримання знань про роботу дорослих для сучасних дітей є телебачення. Проаналізуймо, представники яких професій найчастіше з’являються на екрані. Президент, депутати, банкіри, ведучі телевізійних шоу, моделі, представники шоу-бізнесу завжди гарно вбрані, усміхаються, до них ставляться з повагою. А ось екранні вчителі, шахтарі, лікарі, домогосподарки, водії, представники комунальних служб постійно на щось скаржаться, не модно вдягнені, їм співчувають. Без сумніву, дитина буде обирати для себе щось із першої групи, адже, за Абрахамом Маслоу потреба у визнанні є однією з основних у ієрархії потреб особистості.

Інше джерело інформації – щоденні спостереження дитини суспільних відносин. Дитина найчастіше зустрічається з представниками таких професій, як продавець (він увесь час сердитий, неохайний, люди на нього ображаються), водій (він кричить і свариться з пасажирами, інколи не пускає стареньких до себе у маршрутку, не реагує на прохання пасажирів), лікар і вчитель (вони постійно скаржаться на важку роботу і малу зарплатню), двірник і сантехнік (брудні, часто у нетверезому стані, їх жаліють як невдах).

Знання про працю дорослих та представників різних професій діти також отримують у родині та у закладі дошкільної освіти. Так, ми дуже мало позитивного говоримо про свою роботу, невдоволеність життям знаходить свій вияв у міркуваннях і судженнях уголос, які й чують діти.

І якщо дорослі бажають, щоб діти позитивно сприймали працю, їм самим необхідно змінити власне ставлення до неї.

Дослідження теорії і практики трудового виховання

Видатний педагог Олександра Усова зазначала, що важливим джерелом навчання дітей трудовим умінням є наслідування трудових дій дорослих. Але самого такого наслідування праці в ігровій діяльності недостатньо. Вона шукала методи заохочення дітей до реальних трудових дій, необхідність яких викликається потребами навколишнього життя дітей. Олександра Усова стверджувала, що правильно поставленим трудове виховання може вважатися лише тоді, коли діти будуть братися за працю так само охоче, як і за гру. Тому для підвищення ефективності виховного впливу праці на дітей вона рекомендувала вносити до неї елементи гри.

Цікавим виявилося дослідження Любові Порембської, яка розглядала побутову працю дошкільників як засіб виховання самостійності. На її думку, самостійну трудову діяльність у повсякденні необхідно спрямувати на цілісне оволодіння дітьми трудовими процесами, розвиток самостійності при виконанні цих процесів, оволодіння нормами культури праці. Такий підхід забезпечує вдосконалення засвоєних дітьми трудових умінь, поступово доводячи їх виконання до повної самостійності в організації та здійсненні. Як результат, дитина стає суб’єктом праці: бачить її необхідність у повсякденному житті, може самостійно організовувати і виконувати трудові дії, подібні до опанування у ході трудового виховання, організовувати трудову діяльність у групі однолітків (чергування, колективну працю). У самостійній трудовій діяльності здійснюється подальша конкретизація і узагальнення знань про зміст та значення праці. Вміння доводяться до високого якісного рівня, який виявляється у координованості рухів, легкості, швидкості виконання трудових дій. Ця вправність викликає позитивні емоції у дитини, закріплює інтерес до власної трудової діяльності. Розвиваються стосунки взаємодопомоги та співробітництва. Так, праця стає дієвим засобом виховання особистості.

Зазначимо, що виховання основ культури праці в умовах закладу дошкільної освіти забезпечується шляхом оволодіння дітьми системою знань про зміст та значення культури праці для її результату, про компоненти культури праці, місце та значення кожного з них у трудовому процесі, а також шляхом поетапного оволодіння елементарними практичними діями трудової діяльності. Рівень опанування дітьми цими уміннями залежить від:

– якості сформованих передумов оволодіння основами культури праці;

– емоційного чинника;

– наявності соціальних мотивів праці та позитивних взаємин між працюючими;

– впливу дорослих на організацію трудової діяльності дітей.

Ми розглядали самостійність як один з елементів культури праці. Адже дитина, яка не виявляє ініціативи та самостійності у трудовій діяльності, не зможе в майбутньому стати творчою особистістю, а завжди лишатиметься на рівні пасивного і бездумного виконавця. Крім того, володіння вміннями ставити ціль, планувати, організовувати робоче місце, враховувати фактор часу у роботі та співпрацювати з дорослими і дітьми полегшує включення дітей у шкільне життя.

У дослідженні Марини Машовець, здійсненому у цей самий період, було розкрито умови ефективності педагогічного процесу у закладі дошкільної освіти, що передбачають тісний взаємозв’язок і наступність у виховній роботі дитсадка та школи. Дошкільний вік треба використовувати для набуття, вдосконалення та поглиблення трудових умінь і навичок, розширення соціально-цінного досвіду шляхом виконання трудових операцій. На думку автора, дитяча праця є чинником виховання у дошкільників громадянських якостей, а також основою формування таких якостей, як самостійність, відповідальність, здатність до самооцінки, активність, ініціативність. Дослідниця поділяла дитячу працю на обов’язкові трудові справи та трудові справи за інтересами дітей, що стало новим кроком у розвитку теорії трудового виховання.

Дослідження Тетяни Алєксєєнко, Наталії Кот, Вадима Петровського та інших вітчизняних педагогів переконливо довели, що співпраця з родинами вихованців під час організації і здійснення процесу виховання, зокрема трудового, у закладі дошкільної освіти є одним з найвагоміших складників професійної діяльності вихователя. Це пояснюється визнанням пріоритету сімейного виховання. Співпраця передбачає гармонізацію стосунків між вихователями і родиною дитини, що позитивно впливає на особистість дитини. Дорослі – педагоги і батьки – об’єднуються завдяки і заради дітей.

Висновки

На сьогодні важливим питанням трудового виховання дошкільників приділяється недостатньо уваги. У сфері дошкільного виховання акценти змістилися в бік інтелектуального розвитку дітей. Умови ж трансформації системи освіти потребують переглянути зміст, форми організації та методи керівництва трудовою діяльністю дошкільників в умовах закладу дошкільної освіти  з метою надати їм творчого розвитку – змінити відповідно до реалій сучасного трудового життя.

З огляду на це можна зробити висновок, що:

– цінність трудового виховання дітей дошкільного віку й актуальність його дослідження на сучасному етапі обумовлена всією історією розвитку педагогічної думки в Україні;

– етап дошкільного дитинства – визначальний і сенситивний період, у якому закладаються основи трудової діяльності і культури праці людини, що визначають її вихованість і працелюбність у майбутньому;

– основою трудового виховання є системні знання та уявлення дитини про трудовий процес, її позитивне ставлення до праці, повага до людини-трудівника і продуктів людської праці, а також практичні навички та вміння трудової діяльності;

– педагоги закладів дошкільної освіти мають переорієнтувати освітній процес у закладі з набуття знань на розвиток особистості, обравши одним із засобів вільну творчу працю дитини.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

fifteen − 2 =