Консультація «Формування активної позиції дитини щодо власної безпеки»

Тип консультації: груповий

План

  1. Що мають пам’ятати дорослі щодо формування активної позиції дитини щодо власної безпеки?
  2. Перелік знань і практичних навичок, які має засвоїти дитина з метою застосування у різних екстремальних ситуаціях:

2.1. Ситуація «Один удома».

2.2. Ситуація «Один на вулиці».

2.3. Ситуація «Дитина заблукала».

2.4. Ситуація «Пограбування квартири».

2.5. Ситуація «Користування ліфтом».

 

Природно, що в екстремальних ситуаціях дитина поводиться так, як її навчили. Якщо відповідних знань та навичок немає й дитина не вміє приймати доцільні рішення, небезпечна для неї ситуація може призвести до трагічних наслідків.

Кожна дитина має право не лише на оптимальні умови життя, в яких вона могла б успішно реалізувати генетичну програму росту і розвитку організму, але й на забезпечення сприятливого перебігу соціальної адаптації. Проте, на жаль, дорослі – батьки, вихователі, вчителі, – на яких лежить моральна й юридична відповідальність за дітей, повчаючи, направляючи, керуючи, не завжди пам’ятають, що дитині потрібно прищепити навички,  які дали б їй змогу захиститися в екстремальних ситуаціях.

Слухняність, страх перед покаранням, упевненість у тому, що дорослі завжди праві, відчуття власної неповноцінності, негативний досвід відстоювання своєї думки, звичка все робити за підказкою дорослого, відсутність ініціативи, страх вчинити щось не за правилами можуть зробити дитину беззахисною в реальному житті.

Дорослі, які беруть участь у формуванні активної позиції дитини щодо власної безпеки мають пам’ятати що:

– кожна дитина має усвідомлювати, що немає більшої цінності, ніж життя, бути впевненою, що її люблять і цінують;

– дитина має знати, що у неї є права. Так само, як право дихати, вона має право захищати своє тіло, свої думки, свої погляди;

– дитина не повинна боятись. Страх – поганий помічник у ситуаціях, коли треба діяти рішуче і швидко;

– не можна виховувати у дитини сліпе підкорення авторитету дорослого або виробляти у неї автоматичні звички. Дії дитини мають бути свідомими і розумними, а дорослі повинні заохочувати прояви дитячої ініціативи;

– дитина має довіряти близьким дорослим – батькам, вихователям, вчителям – і, не вагаючись, розповідати їм про будь-яку пригоду; дитина має бути певною, що близькі зрозуміють та допоможуть;

– у розмовах з дитиною не може бути заборонених тем. Якщо розповідь дитини (особливо стосовно сексуальних домагань) не слухають або, що найгірше, не вірять їй, відчуття несправедливості може призвести до девіантних форм поведінки або до хронічного психоемоційного напруження дитини внаслідок стресової ситуації;

– діти мають бути певні: ніхто не каратиме їх за відмову розмовляти з незнайомими людьми. У ситуації, коли дорослі проявляють настирливість чи агресивність, діти мають право брехати, кричати, тікати, здіймати паніку, робити все, що вважають за потрібне, або залишитися неушкодженими;

– діти мають знати, що інтимні частини тіла належать лише їм, і у відсутності батьків та вихователів ніхто без дозволу дитини не має права їх оглядати, а тим більше – торкатися. Навіть під час медичних у дошкільних навчальних закладах поруч з дитиною має бути вихователь.

Варто зважати на те, що безпека – це не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, вміння адекватно поводитися в різних ситуаціях. Адже опинитися в екстремальній ситуації дитина може зовсім несподівано, тоді, коли близького дорослого, який захистив би її, немає поруч. Тому головне завдання – формувати у дітей самостійність і відповідальність. З огляду на це більше уваги слід приділяти організації різних видів діяльності, що збагачують життєвий досвід дітей. Роль вихователя закладу дошкільної освіти в цьому процесі полягає в тому, щоб створити відповідні умови для запровадження активних форм навчання: педагоги мають моделювати ситуації, наближені до реальних, аби їх вихованці знали, як поводитися в подібних випадках, і вміли застосовувати свої знання на практиці.

 

Перелік знань і практичних навичок, які має засвоїти дитина з метою застосування у різних екстремальних ситуаціях

 

Ситуація «Один удома»

  1. Дитина не повинна відчиняти двері квартири, будинку незнайомим особам, коли вона одна вдома.
  2. Дитина не повинна надавати по телефону інформації незнайомим чи малознайомим людям щодо відсутності вдома дорослих, натомість варто сказати неправду, наприклад: «Мама не може зараз взяти слухавку, бо приймає ванну», «Мама на хвилинку вийшла до сусідки» тощо.
  3. Дитина повинна вміти викликати поліцію, пожежників, швидку допомогу як зі стаціонарного, так і з мобільного телефону.
  4. У випадку, коли незнайомі люди ламають двері чи в інший спосіб намагаються проникнути в помешкання, дитина повинна:

– зателефонувати в міліцію і не класти слухавку;

– постукати до сусідів або зателефонувати їм;

– вийти на балкон і привернути увагу перехожих криком і/чи киданням предметів; у разі відсутності балкону – відкрити чи розбити вікно і викидати у нього будь-які предмети.

  1. Дитина має знати, що в жодному разі не можна відкривати невідомі їй ємкості та куштувати їх вміст на смак.
  2. У відсутності дорослих дитина віком до 10 – 12 років не повинна користуватися електроприладами.
  3. Якщо в приміщення дитина відчула якийсь сторонній незнайомий запах або побачила дим, вона має негайно залишити помешкання й звернутися по допомогу до сусідів або, після виходу з квартири, зателефонувати за номерами «101» і «104».

 

Ситуація «Один на вулиці»

  1. Дитина має знати:

– домашню адресу, прізвище, імена, по батькові батьків;

– правила дорожнього руху, що стосуються безпеки пішоходів;

– значення застережних знаків, наприклад «висока напруга».

  1. Дитина має бути впевнена, що рідні знають, де саме вона знаходиться, і що вона завжди може з ними зв’язатися.
  2. При користуванні громадським транспортом дитина має заходити лише в ті вагони, де вже є пасажири.
  3. Дитині в жодному разі не можна гратися в безлюдних і темних місцях. Вона має знати, що це не прояв боягузтва, а захід безпеки.
  4. Перебуваючи на вулиці, дитина має триматися подалі від проїжджої частини дороги. Особливо дитина повинна остерігатися машин, що раптом зупиняться біля неї.
  5. Дитині не можна чіпати, піднімати сторонні предмети, особливо ті, які їй невідомі.
  6. Дитина в жодному разі не повинна куштувати на смак рослини, плоди, ягоди, що ростуть навколо.
  7. Ніколи не можна їсти під час руху. Якщо дитина впаде, їжа може потрапити у її дихальні шляхи.
  8. Пересуваючись по вулиці (пішки чи на велосипеді, самокаті, роликах), дітям слід оминати кришки каналізаційних люків, решітки дощових стояків.
  9. Діти не повинні вступати в розмову з незнайомими дорослими людьми, спокушатися на будь-які їхні «цікаві пропозиції».
  10. Граючись на подвір’ї чи знаходячись на екскурсії з групою, дитина завжди має слідкувати за тим, щоб дорослі (батьки, вихователі, вчителі) постійно знаходилися в полі її зору.
  11. Дитина має знати, що їй слід робити під час нападу зловмисників:

– насамперед упевнено й сміливо заявити, що близькі дорослі знаходяться неподалік і зараз підійдуть;

– негайно покликати дорослих, будь-яким чином привернути їхню увагу;

– у жодному разі не захищати свої речі – кинути предмет, що його вимагають нападники, їм під ноги і тікати.

 

Ситуація «Дитина заблукала»

  1. По можливості дитина насамперед має зателефонувати батькам, рідним.
  2. Дитині треба розказати, що в такій ситуації вона може звернутися по допомогу до працівників поліції, найближчого магазину, пошти тощо.

 

 Ситуація «Пограбування квартири»

Повернувшись додому, дитина бачить зламаний замок на вхідних дверях або відчинені двері. Вона має пам’ятати, що у такій ситуації вона повинна:

– у жодному разі не заходити до квартири;

– не зчиняти галасу, тихо і спокійно піднятися на верхній поверх і повідомити сусідів, батьків, поліцію.

 

Ситуація «Користування ліфтом»

Для кожної дитини має стати за правило:

– не сідати в кабіну ліфта з незнайомими людьми;

– користуватися ліфтом лише в присутності батьків, сусідів або знайомих людей;

– заходити у кабіну ліфта лише після дорослих, а виходити – першою.

Завдання дорослих — педагогів і батьків — не залякувати дітей, а, користуючись їх природною допитливістю, навчити правил поведінки, не забороняти або приховувати небезпечні предмети і речі, а в ґрунтовній, цікавій, пояснювальній роботі вчити правильно користуватися ними. Потрібно спрямовувати свою роботу на формування свідомої обачності у малят, навичок орієнтування та швидкого реагування на надзвичайні ситуації.

Завжди пам’ятаймо – наша увага, наша турбота і допомога – найдієвіші кроки до захисту дітей від будь-якої небезпеки.

Підготувала: вихователь-методист Гарбузова Н.О.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − five =