Консультація для педагогів «Толерантність як складова соціальної компетентності дошкільника»

Консультація для педагогів «Толерантність як складова соціальної компетентності дошкільника»

Тип консультації: груповий

План

  1. Моральність – бути свідомою людиною.
  2. Виховання толерантності.
  3. Розвиток навичок соціальної поведінки дітей.
  4. Розширення толерантних знань педагогів та батьків в нашій країні.

 

Мораль – це система поглядів і уявлень, норм і оцінок, принципів, правил і переконань, у межах яких регулюється поведінка людини.

Зародження моралі пов’язують з первісним суспільством, у якому виникає природна потреба регулювання відносин між людьми. Практика взаємовідносин між людьми у стародавньому суспільстві, що складалася під впливом жорстокої боротьби за існування, поступово творила звичаї, традиції, яких потрібно було суворо дотримуватися. Основою такої моралі була первісна  рівність людини.

Основними елементами суспільної моральної свідомості є: моральні  вимоги, моральні цінності, моральний обов’язок. І тими новими  нормами  мають стати: доброчесність, совість, правда, милосердя, доброзичливість, вірність ідеалам, справедливість, добропорядність, братерство, миролюбність, працелюбність, рівноправність, свободолюбність, глибока віра в людину.

Дошкільний вік є сензетивним періодом для формування духовно ціннісних орієнтирів дитини. Саме тому дошкільний заклад, як соціокультурний феномент, покликаний розв’язати завдання успішної соціалізації дитини, прищеплення їй культурних і соціальних норм, зокрема виховання у дитини толерантності.

Толерантність (лат. – tolerantia) – терпіння. Толерантність  за всіх часів вважається людською чесністю. Це терпимість до різних людей, уміння жити, не заважаючи іншим, здатність мати права та свободи, не порушуючи прав та свобод інших. Як особистісна характеристика толерантність проявляється у ставленні до себе, до інших, до власної групи, до інших груп, до світу в цілому.

Толерантність формується на основі поваги до прав іншого, різноманіття культур і народів нашого світу, готовності до розуміння і співіснування з людьми, які відрізняються за зовнішністю, мовою, переконаннями, звичаями та віросповіданнями.

Необхідність виховання у дошкільників толерантного ставлення до інших зумовлена соціальними нормами. За програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» соціалізувати дошкільника означає збагатити його індивідуальний досвід позитивними враженнями від спільної з іншими життєдіяльності, розвитку у нього соціальних потреб, сформувати готовність та здатність брати думку іншого до уваги, з позицією інших, за потреби  поступатися власними інтересами на користь соціальної  групи, дістати насолоду від допомоги та підтримки іншої людини у складній ситуації  Отже, виховання толерантної особистості є актуальним завданням сьогодні.

На жаль, проблеми «дорослого» суспільства  невідворотно відображаються  у дітях: у них формуються хибні уявлення про те, що «добре», а що «погано», хто «свій», а хто «чужий». Це призводить до стрімкого зростання кількості агресивних та тривожних дітей, які зазначають труднощів у спілкуванні.

Проблема толерантності набуває особливого значення ще й у зв’язку з розвитком в Україні інклюзивної освіти.

В особистості дитини для розвитку толерантності необхідно формувати

чотири основні компоненти :

  • психологічну стійкість;
  • систему позитивних установок;
  • комплекс індивідуальних якостей;
  • систему моральних цінностей.

Толерантність як інтегральна  характеристика особистості включає всі ці компоненти, і на їх формування і розвиток повинна спрямовуватися вся робота.

Найефективнішими у межах реалізації означеної мети є такі форми і види діяльності як:

  • музичні заняття та розваги;
  • самостійна ігрова діяльність;
  • розв’язування проблемних ситуацій під час організованої діяльності з вихователем;
  • ігри та розвивальні заняття з психологом.

Як відомо, головними вихователями дитини є її батьки, тому ми дуже важливого значення  надаємо роботі з родиною. Адже саме від того, які стосунки панують у родині,  якого стилю виховання дотримуються батьки, які цінності вони прищеплюють своїй дитині, залежить, чи буде  закладено міцний фундамент для  її подальшого морального розвитку. З огляду на це, психолого-педагогічний проєкт «Виховуємо толерантність» передбачає різні форми і методи співпраці з родиною.

Щоб сформувати у свідомості  дитини і її батьків перехід від логіки  конфліктів до логіки толерантності, ми  спрямували свої зусилля на формування таких якостей  особистості, як здатність до взаємодопомоги, альтруїзму, емпатії, компетентності наших вихованців, що сприятиме їх подальшій  успішній соціалізації.

Психолого-педагогічний роект «Виховуємо толерантність» включає такі завдання:

  • формувати толерантність у дітей дошкільного віку;
  • розвивати навички соціальної поведінки дітей – уміння дотримуватися правил, домовлятися та відмовлятися, враховувати думки іншого, вигравати та програвати, розуміти свій емоційний стан та відчувати почуття інших;
  • розвивати комунікативні навички дітей – виразність мовлення, чуттєве сприйняття, засоби невербальної комунікації;
  • сприяти зниженню агресивності, гармонізації взаємин у групі;
  • розвивати у дітей здатність бачити у кожній людині позитивні риси;
  • формувати у дітей позитивне ставлення до власного Я;
  • ознайомлювати педагогів з методами та прийомами виховання якостей толерантної особистості у дітей дошкільного віку;
  • розвивати професійну самосвідомість вихователів;
  • сприяти оптимізації стосунків батьків і дітей;
  • розширювати теоретичні знання педагогів та батьків про проблему толерантності у нашій країні.

Реалізація проекту «Виховуємо толерантність» дає змогу значно підвищити рівень сформованості соціальної компетентності дітей, що сприятиме їх подальшій успішній соціалізації.

Підготувала вихователь Раіса Доценко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two × 4 =