Консультація для педагогів «Прояви дитячої агресивності: профілактика та протидія»

План

  1. Види агресії.
  2. Фактори, які спричиняють прояви агресії у дітей.
  3. Як взаємодіяти з дитиною, що проявляє агресію.

Агресивних дітей видно неозброєним оком. Вони провокують конфлікти, б’ють і кусають однолітків, викрикують образливі сло­ва. Агресивна дитина у групі — глобальна проблема для виховате­ля, адже впоратися з нею нелегко. А якщо у групі троє, четверо чи п’ятеро агресивних дітей…

Які види агресії існують

Виокремлюють шість видів дитячої агресії:

  • -фізична — штовхання, щипання, кусання, ляпаси, стусани тощо;
  • -вербальна — крики, погрози, словесні образи;
  • – непряма —

– спрямована — злі жарти, образливі слова;

-неспрямована — крики, тупотіння ногами;

  • -роздратування — запальність, гарячкуватість, грубість;
  • -негативізм — опозиційна поведінка щодо дорослого.

Що зумовлює прояви агресивності

Агресія ніколи не виникає випадково — її завжди щось зумовлює. До причин дитячої агресивності належать:

-нестача рухової активності та фізичних навантажень;

-дефіцит батьківської уваги та любові, небажання прийня­ти дитину такою, якою вона є. У такому разі агресія — єди­на можливість дитини привернути до себе увагу батьків, які ставляться до неї зверхньо;

-підвищена тривожність батьків, гіперопіка. Поступливі та невпевнені батьки провокують у дитини вередування, ма­ніпуляції, спалахи гніву;

-патерни агресивної поведінки у сім’ї. Все, що відбувається в сім’ї, дитина переносить у соціум. Агресивні та жорстокі батьки дивляться з ненавистю на свою дитину, тож і вона переймає їхню манеру поведінки;

-стимуляція непрямої агресії завдяки ЗМІ. Сцени насильства у кіно та програмах посилюють негативні прояви у агре­сивної дитини;

-низький рівень розвитку ігрових та комунікативних навичок;

-покарання, які застосовують у сім’ї.

Чи пов’язані стиль виховання у сім’ї та агресивність

Агресивну модель поведінки, яку діти демонструють у садку, вони приносять із сім’ї. Аби усунути цю проблему, вихователю не слід ламати характер дитини чи розпочинати боротьбу з її батьками. Натомість пе­дагог має прищеплювати дитині нові моделі поведінки і реагування.

Щоб знайти контакт з дитиною, потрібно розуміти, із якої сімей­ної системи вона прийшла. Батьківська система вихо­вання, що заснована лише на заохоченнях чи покараннях, дає свої не­гативні плоди — дитяча агресивність, некерованість. Неправильна поведінка батьків «змушує» дитину застрягнути в кризі трьох років.

Яких помилок припускаються дорослі у взаємодії з агресивною дитиною

Неможливо виховати всіх дітей милими, добрими та слухняни­ми, проте й змушувати дитину відмовлятися від її власної особис­тості теж не слід. Щоб досягти мети, потрібна хороша порція здоро­вої злості. Для цього слід навчити агресивних дітей висловлювати гнів у позитивний спосіб. Утім, такий варіант розв’язання пробле­ми батьки часто відкидають.

Нерідко дорослі змушують дитину раннього віку витісняти агресивну частину її особистості й водночас занурюють її у світ що­денного насилля, яким наповнені мультики, серіали та телевізій­ні програми. Тож коли дитина дорослішає, її просто переповнюють жорстокість та деструктивні наміри.

 

Чи впливає колір на дитячу агресивність

Колір значно впливає на дитячу психіку. Приміром, дитина, яка перебуває у кімнаті з червоними чи яскраво-помаранчевими стінами за півтори години стає збудженою, а за 5 годин — роздратованою і агресивною. Натомість жовтий, світло-зелений, рожевий, блакитний та білий кольори чинять заспокійливий вплив.

Якщо дитина постійно приходить в дитячий садок у червоно­му чи помаранчевому одязі, вихователеві варто звернути на це увагу батьків. Ніжно-рожеві, жовтуваті та блакитні відтінки — найприєм­ніші для дитини дошкільного віку. Також бажано щороку змінювати кольорову гаму іграшок. Доцільно, аби вони мали однотонне та спо­кійне забарвлення — рожеве, блакитне, салатне, блідо-жовте тощо.

Як поводитися з батьками агресивної дитини

Щоб налагодити взаємодію з батьками, чия дитина проявляє агресію, слід дотримуватися таких порад:

-інформувати, тобто проводити батьківські збори, індивіду­альні бесіди та консультації;

-встановити контакт, а не перевиховувати, знецінювати чи дорікати;

-обстоювати власну позицію та почуття гідності;

-вміти поставити на місце зухвалих, грубих і нахабних батьків*;

-рекомендувати відвідати семінари та тренінги щодо ефек­тивних способів взаємодії з дітьми.

Як взаємодіяти з дитиною, що проявляє агресію

Аби встановити доброзичливі взаємини з агресивною дитиною та прищепити їй позитивні моделі поведінки, слід:

– стримувати спалахи агресії, приміром, зупинити дитину, яка наміряється когось ударити;

– демонструвати, що агресивна поведінка — невигідна;

– заборонити агресивну поведінку й систематично про це нагадувати;

– прищеплювати альтернативні способи взаємодії, засновані на емпатії та співпереживанні;

– навчати висловлювати гнів та негативні емоції у конструк­тивний спосіб;

– розвивати навички спілкування;

– привчати до посильної праці;

– формувати позитивне самосприйняття.

Як навчити дитину прийнятно висловлювати гнів

Агресивна дитина не знає інших способів, щоб висловити свої почуття. Тому потрібно навчити її робити це у прийнятний спосіб.

Існує два способи позитивно виразити гнів. Перший — безпо­середньо сказати про свої почуття, другий — висловити свої емоції за допомогою ігрових прийомів.

Нерідко агресивна дитина страждає від м’язових затисків облич­чя і кистей рук. У такому разі слід навчити її висловлювати агресивні емоції за допомогою фізичної взаємодії. Можна запропонувати дити­ні побитися подушками, порвати папір чи намалювати того, кого вона хоче побити, й зробити з малюнком усе, що завгодно. Доцільно також скористатися «мішечком для криків», побити стіл/стілець гумовим молотком чи просто виконати фізичні вправи;

Також під час роботи з агресивною дитиною доцільно застосо­вувати такі методи і прийоми:

– психогімнастика;

– ігри, спрямовані на розвиток — навичок регуляції поведінки в колективі;

– усвідомлення негативних рис характеру;

– позитивної моделі поведінки;

– вправи та прийоми для саморозслаблення та релаксації;

– переведення конфліктів у конструктивне русло — ігри в піратів — шукачів скарбів, рятувальників тощо.

Матеріали консультації взято з журналу

«Практичний психолог. Дитячий садок»,  №12/2018

Додаток 1

Вплив сімейної системи на поведінку дитини

Стиль виховання Поведінка батьків Поведінка дитини
Авторитарний Надмірно контролюють дитину, встановлюють та нав’язують жорсткі правила. Мають холодні взаємини у родині, не розмовляють з дитиною, а дають команди. Відхиляють її прохання, застосовують фізичні покарання. Позбавляють дитину права голосу та можливості віддалитися від них Б’ється, кричить, має «постійні» конфлікти з іншими дітьми та труднощі в комунікації
Ліберальний Взаємини між батьками і дитиною теплі. Утім, батьки не контролюють дитину, її режим сну та харчування. Дитина вчиться покладатися на себе і пригнічувати власні почуття Йде, куди її заманеться, робить те, що хоче. Порушує режим сну та харчування, грубіянить дорослим, знецінює авторитети, проявляє імпульсивність
Індиферентний Майже не контролюють дитину, нічого їй не забороняють та ні в чому не обмежують. У родині панують холодні взаємини, немає щирості та чуйності. Вередує, маніпулює, постійно впадає в істерику, може вдаватися до крадіжок

Підготувала практичний психолог Лубенець Г.М.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seventeen + 6 =