Незалежно від виду загартування треба суворо дотримуватися правил, що забезпечують високий і сталий ефект:
- Поступовість. Спочатку процедури повинні бути не тривалими, температура води або повітря – не дуже низькою. Тривалість і сила впливу загартування збільшується поступово в міру звикання дитини до застосовуваного фактору.
- Систематичність. Правило вимагає: почате загартування не можна переривати. Нерегулярність й перерви знижують ефект.
- Індивідуальний підхід. Йдеться про врахування особливостей кожної дитини, особливо в початковому періоді загартування (вік, стан здоров’я, чутливість до впливу низьких температур тощо).
- Комплектність використання природних факторів у різних формах загартування.
Реалізуючи індивідуальний підхід, слід мати на увазі типологічні особливості нервової системи. Діти з сильним типом нервової системи загартовуються швидше. Ті, в кого переважають процеси збудження, потребують заспокійливих, ніжно діючих оздоровчих процедур, тоді. Як діти з переважанням процесів гальмування, навпаки, потребують більш збуджуючого впливу. У такий спосіб досягається врівноваження діяльності нервової системи.
Несистематичне проведення загартовуючих процедур, неправильне або недостатньо обережне дотримання правила поступовості може стати причиною захворювання дитини. Щоб не порушити або не погіршити стереотип реакції – відповіді організму, загартувальний захід не можна відміняти навіть у разі захворювання (наприклад, бронхіт тощо), звісно, якщо воно не супроводжується різким погіршенням загального стану. Слід застосовувати слабкіший подразник (температура води на 4–5°С вища тієї, якою дитину обливали до хвороби тощо).
Механізм загартовуючої дії такий. В організмі дитини відбуваються два процеси, що лежать в основі терморегуляції – теплопродукція і тепловіддача. Як правило, близько 87 % всього тепла організм віддає через шкіру. У дитини це виражено сильніше, ніж у дорослих, і тим виразніше, чим менша дитина.