Консультація «Екологічне спілкування з дітьми та батьками в умовах війни»

Сьогодення внесло корективи в освітянське життя та незмінним лишилося те, що усі ми маємо працювати заради наших дітей. Робота кожного наразі надзвичайно важлива.

У стані війни діти дошкільного віку належать до найвразливішої категорії населення. Перебуваючи в небезпеці, в тривалому стресовому стані, дитина позбавлена нормальних умов для розвитку та освіти. Через відчуття тривоги, напруги, страху, невизначеності ускладнюється процес повноцінної соціалізації дитини. Діти, які вимушені бути переміщеними із зони активних бойових дій, стикаються з проблемою соціальної адаптації, перебуваючи в нових соціальних умовах.

З метою збереження психічного здоров’я дітей та забезпечення безпечних умов їх перебування у закладі дошкільної освіти, сприяння налагодженню контакту, взаєморозуміння, співпраці між всіма учасниками освітнього процесу  необхідно дотримуватися екологічності спілкування.

До принципів екологічного спілкування можна віднести наступні:

  • Делікатність. При спілкуванні з іншими людьми необхідно бути делікатним. Кожна людина являє собою синтез психоемоційних реакцій і неможливо передбачити, як відгукнеться різке слово, дія в її душі, які дії за цим послідують.
  • Повага до себе і партнера. Шанобливе ставлення до себе самого дозволяє з повагою ставитися і до партнера, не допускати прояву неповаги в будь-якій ситуації.
  • Розвиток себе як особистості, духовний розвиток. Відповідає злом на зло, бажає зла іншій людині, як правило, не розвинена духовно людина, яка не розуміє життєвого закону бумеранга. Якщо ми піддаємося чужому негативному впливу, то лише тому, що всі ми жертви жертв. Гармонійна всередині людина не буде завдавати зло іншій.
  • Дотримання власних особистих кордонів. Необхідно вміти визначати токсичне оточення і вибудовувати власні кордони у відносинах, важливі для вашого особистого комфортного психологічного стану.
  • Дотримання особистих меж іншої людини. У спілкуванні кожна людина індивідуальна, розкривається по-своєму. Тому потрібно поважати це її право і з розумінням ставитися до ситуації, коли, наприклад, інша людина, дотримується дистанції в спілкуванні, відносинах. Або, в не комфортному для вас темпі, скорочує її. У цьому випадку, потрібно донести партнеру інформацію про те, що для вас комфортно, а що ні.
  • Емоційна зрілість (емоційний інтелект). Емоції – це фарби нашого життя, саме вони надають нашому життю яскравості. Вміння керувати своїми емоціями, проявляти гнучкість у відносинах, здатність залишатися спокійними і не напруженими – дуже значущі якості в сучасному житті.
  • Психогігієна. Необхідно привносити в своє життя методики, спрямовані на збереження, підтримання і зміцнення психічного здоров’я інших людей (здоровий спосіб життя, знання про фактори психічного здоров’я).
  • Вміння слухати. Людина, яка не тільки говорить про себе, але і вміє слухати і, головне, чути, співрозмовника, дуже цінна і приємна в спілкуванні.
  • Вміння відстежувати свої і чужі емоції в моменті, не піддаватися ім. Усвідомлена людина розуміє, що приймати рішення на емоціях – не правильне рішення. Необхідно навчитися відстежувати свої емоції, емоції інших людей, щоб не допускати сварок, конфліктів, вміти дорожити відносинами.

Враховуючи принципи екологічного спілкування можна виокремити наступні рекомендації для спілкування з дітьми в умовах воєнного стану:

  1. Дати дитині відчуття безпеки. Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.
  2. Терпляче відповідати на ті самі питання знову. Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.
  3. Давати тілесний контакт. У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони.
  4. Підготуватися до розмови. Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.
  5. Відповідати лише на питання, які ставить дитина. Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.
  6. Дозволити почуття. Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.
  7. Не закріпити негативні реакції. Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно — дорослі починають агресувати. Дорослі можуть самі потрапити в цю воронку почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.
  8. Емоційний стан важливіший за слова. Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися. Дитина весь час перевірятиме, чи дорослий у порядку, що з ним відбувається. Це дуже виснажує емоційно.
  9. Звернути увагу на зміни в поведінці дитини. Коли дитина не ставить запитань — це не означає, що тема її не зачіпає. Дитина може поведінково показувати те, про що не говорить. Наприклад, дитина почала гірше спати. Діти молодшого шкільного віку іноді регресують — поводяться, як молодші, й навіть починають говорити, як малюки. Тілесні прояви тривожності — смоктання пальця, обкушування нігтів, нічний енурез — це все ознаки, що щось відбувається.
  10. Грати. Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами треба грати. Діти добре самотерапевтуються через гру.
  11. Слухати дитину уважно. Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».
  12. Не обговорювати новини про воєнні дії в присутності дітей. Діти можуть різко відреагувати на почуте або ж зробити неправильні висновки, що може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини.

підготувала: практичний психолог Ганна Лубенець

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eighteen − sixteen =